Рішення № 89779387, 09.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 червня 2020 року Справа № 280/2601/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати противоправними дії відповідача щодо відмови у передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої позивачу заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24.05.2011 року по справі № 2а-2397/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року;

- зобов`язати відповідача здійснити всі необхідні дії з метою передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої позивачу заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24.05.2011 року по справі № 2а-2397/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію, призначену за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа з інвалідністю внаслідок аварії на ЧАЕС. Зазначає, що постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, зокрема, зобов`язано УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 12.01.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`з урахуванням проведених виплат. На виконання постанови суду управлінням було здійснено перерахунок його пенсії за період з 12.01.2011 по 22.07.2011 року та нараховано 20495,57 грн. заборгованості, але до дня звернення з позовом вказана сума заборгованості так і не виплачена, тобто в управління перед позивачем існує не погашений борг по пенсії за фактичний та неоспорюваний період перебування ним на обліку в управлінні. Вказує на те, що 26.02.2020 звернувся з відповідною заявою до відповідача про виплату належних йому коштів та надання аргументованих пояснень причин невиплати ще з 2013 року. На виконання вимог чинного законодавства, з метою отримання коштів вимагав недоотриману суму пенсії в розмірі 20495,57 грн. перерахувати на карткові реквізити для зарахування пенсії однак, на своє звернення отримала від управління лист від 26.03.2020 № 2229-1612/В-02/8-0800/20 з рекомендацією звернутись до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області з метою отримання належних йому коштів, так як зазначену суму доплати управлінням Державної виконавчої служби було поставлено на облік для подальшої виплати. Окремо її повідомлено, що рішення суду від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11, яке набрало законної сили 04.06.2013, підпадає під дію порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014. Позивач, вважаючи, що відповідач своїми протиправними діями порушив його законні права та інтереси, звернулась із даним позовом до суду. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/2601/20.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 08.05.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№21493), в якому зазначено, що на виконання постанови Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано за період з 12.01.2011 по 22.07.2011 суму пенсії в розмірі 20495,57 грн., але не виплачено у зв`язку з відсутністю фінансування. Відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, рішення, виконавчі документи за рішеннями суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року. Зі змісту Порядку № 440 вбачається, що він поширюється на судові рішення, які ухвалені до 01.01.2013. При цьому, набрання законної сили судовим рішенням є обов`язковою умовою, однак прив`язки до дати, коли має набрати законної сили рішення Порядок № 440 не містить. Рішення суду першої інстанції ухвалено 24.05.2011, є таким що набрало законної сили, тому підлягає виконанню в Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440. У зв`язку з викладеним, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Приписами ч. 2 ст. 263 КАС України, визначено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

При цьому, суд враховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343 та від 20.05.2020 № 392, якими запроваджено з 12.03.2020 до 22.06.2020 на усій території України карантин.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо строку розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину».

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких заяв або клопотань учасників справи щодо неможливості її розгляду через запровадження на усій території України карантину, суд вважає за можливе завершити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Внаслідок захворювання, пов`язаного з катастрофою в зоні ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ групи.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано неправомірними дії УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язано УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 12.01.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`з урахуванням проведених виплат;

- звернуто постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаної постанови відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано за період з 12.01.2011 по 22.07.2011 суму пенсії в розмірі 20495,57 грн., але не виплачено у зв`язку з відсутністю фінансування.

26.02.2020 позивач звернулася з заявою до відповідача про виплату належних йому коштів та надання аргументованих пояснень причин невиплати ще з 2013 року. З метою отримання коштів вимагав недоотриману суму пенсії в розмірі 20495,57 грн. перерахувати на карткові реквізити для зарахування пенсії.

Листом від 26.03.2020 № 2229-1612/В-02/8-0800/20 Управління рекомендувало звернутись до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Запорізькій області з метою отримання належних позивачу коштів, так як зазначену суму доплати управлінням Державної виконавчої служби було поставлено на облік для подальшої виплати. Окремо було повідомлено, що рішення суду від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11, яке набрало законної сили 04.06.2013, підпадає під дію порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014.

Позивач, вважаючи, що відповідач своїми такими протиправними діями порушив його законні права та інтереси, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

За правилами ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Таким чином, судом з матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом позову у цій справі є протиправні дії відповідача щодо неналежного виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11, яка набрала законної сили та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити всі необхідні дії з метою передачі до Пенсійного фонду України інформації про розмір невиплаченої ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася внаслідок перерахунку пенсії за постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11 до відповідного реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.

Тобто, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Згідно ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Судом встановлено, що позовні вимоги у даній справі стосуються визнання протиправними рішень та дій відповідача вчинених на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11.

Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Оскаржувані дії відповідача вчинено на виконання постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11і можуть бути оскаржені відповідно до ст. 383 КАС України.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення ч. 5 ст. 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання. Відповідно до частини 6 цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст. 129-1 Конституції України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими ст. 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання чи не виконання) постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2011 по справі №2а-2397/11, то обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 09.06.2020.

Суддя М.С. Лазаренко