Рішення № 89779112, 09.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 р. Справа№200/3850/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (ЄДРПОУ: 24155428, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь. пр. Миру 68-а) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0072615404, №0072575404 від 18.12.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0072615404 від 18.12.2019 року про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 56 299,85 грн. та №0072575405 від 18.12.2019 року про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 38 110,74 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб. На підставі акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0072615404, якими позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 56 299,85 грн. за порушення строку сплати на 183, 163 днів в сумі 281499,25 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2019 року №0072575404, якими позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 38 110,74 грн. за порушення строку сплати на 213, 210, 204 днів в сумі 190553,70 грн.

Позивач не згоден з податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про розгляду справи за правилами загального провадження відмовлено.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ГУ ДПС проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за березень - травень 2019 року ТОВ «Азовінтекс» під час якої встановлено, що ТОВ «Азовінтекс» було подано до контролюючого органу податкову декларацію № 9027027425 від 20.02.2019 року, в якій ним задекларовано до сплати щомісячно грошове зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на суму 2 634 847,61 грн. Однак, на порушення п.57.1 ст.57 та п.287.3 ст.287 ПК України підприємством узгоджені суми податкового зобов`язання з земельного податку у встановлені податковим законодавством строки сплачені не були. Так, по строкам сплати 30.06.2019, 30.05.2019, 30.04.2019 ТОВ «Азовінтекс» сплатило лише 10.12.2019 платіжним дорученням № 4406, 29.11.2019 платіжними дорученнями № 4254 та 4262, 20.11.2019 платіжним дорученням № 4111, 26.11.2019 платіжним дорученням № 4183.

Дана обставина знаходить своє відображення в акті перевірки №2117/05-99-54-04/05-583/24155428 від 10.12.2019 року.

Підприємство не подавало свої заперечення до ГУ ДПС щодо вищевказаного акту камеральної перевірки.

Відтак, позивачем в порушення положень п.31.1 ст.31 (строки сплати податку та збору), п. 57.1. ст.57 (строки сплати податкового зобов`язання) ПК України несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов`язання, що відповідно до п. 126.1 ст. 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов`язання.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», зареєстровано в якості юридичної особи 04 червня 1996 року, включено до ЄДРПОУ 30 жовтня 2004 року за № 12741200000000442 та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Донецькій області.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно статті 43 КАС України.

Податкові зобов`язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки комунальної власності Маріупольської міської ради, які перебувають в користуванні позивача.

Актом № 2117/05-99-54-04/05-583/24155428 від 10.12.2019 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за березень-травень 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБП «Азовінтекс» встановлено, що платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання за березень-травень 2019 року по орендній платі за землю з юридичних осіб протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта № 2117/05-99-54-04/05-583/24155428 від 10.12.2019 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2019 року № 0072615404, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (281499,25 гривень) за платежем з орендної плати з юридичних осіб у сумі 56 299,85 та податкове повідомлення-рішення від 18.12.2019 року № 0072575404, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (190553,70 грн.) за платежем з орендної плати з юридичних осіб у сумі 38 110,74 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень.

08.01.2020 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою (вих. № 522/03-06) на податкові повідомлення-рішення № 0072615404, № 0072575404 від 18.12.2019 року.

02.03.2020 року відповідач прийняв рішення (вих. № 8078/6/99-00-08-05-06-06) про результати розгляду скарги, відповідно до якого залишив податкові повідомлення-рішення № 0072615404, № 0072575404 від 18.12.2019 року, а скаргу без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 02.03.2020 року, у зв`язку з чим звернуся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України(далі -ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, платник податків, який самостійно визначив податкові зобов`язання у поданих ним податкових деклараціях має сплати в повному обсязі відповідні суми у встановлені податковим законодавством строки.

Згідно з пунктом 126.1статті126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

15.10.2014 набув чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VІІ від 02.09.2014, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"(далі - Закон N 1669)в редакції, чинній до 08.06.2016 року, суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 10 Закону України № 1669 передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 113.3статті113 вказаного Кодексу штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Факт несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб підтверджено актом перевірки.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовані штрафні санкції згідно статті 126 Податкового кодексу України з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по земельному податку за березень-травень 2019 року по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2019 рік №9027027425 від 20.02.2019 року терміном сплати 30.06.2019 року, 30.05.2019 року та 30.04.2019 року. Тобто, штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання за період, коли позивач не був звільнений від сплати за користування земельними ділянками.

Правомірність відображення в обліковій картці зобов`язань за зазначений період не є спірним питанням в межах цієї справи. В даному випадку позивачем оскаржуються конкретні податкові повідомлення-рішення, якими застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату зобов`язання в 2019 році.

Наявною в матеріалах справи обліковою краткою позивача з плати за землю за 2019 роки підтверджено існування податкового боргу.

Крім того, надані позивачем Сертифікати не є належним доказом, який посвідчує обставини не переробної сили відносно справляння та сплати податків, та обов`язкових платежів у 2019 році. Зазначення у сертифікаті того, що на момент видачі обставин не переробної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 01.10.2019 року по справі №805/385/17.

Позивачем по адміністративного позову додано Сертифікати торгово-промислової палати від 31.12.2014 року №6859/05-4, від 14.01.2016 року №20/12.1-17-03, №19/12.1-17-03, №21/12.1-17.

Судом також не приймаються доводи позивача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну сплату зобов`язань з плати за землю, вмотивовані наявністю сертифікатів Торгово-промислової палати про підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки видані позивачу та його підрозділу сертифікати засвідчують настання обставин непереборної сили та розповсюджується на реалізацію пунктів 100.4-100.5 статті100 ПК України, що визначають процедуру розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов`язань, а не процедуру звільнення від такої сплати чи від відповідальності за несвоєчасну сплату. Крім цього, зазначені сертифікати не можуть вважатися належним та допустимими доказом звільнення платника від відповідальності за податкове правопорушення, вчинене після спливу більше ніж 4 роки після його видачі.

Враховуючи викладене, наявність у позивача сертифікату не є підставою несплати податкових зобов`язань та не є обставиною, що обумовлює звільнення платника податку від відповідальності за несплату узгоджених грошових зобов`язань, а лише засвідчує факт, що має братись до уваги контролюючим органом для надання платникові розстрочення/або відстрочення сплати таких зобов`язань через обставину непереборної сили та продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 805/761/16-а від 26.11.2019.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, яка регулює питання погашення податкового боргу платників податків, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В силу імперативних вимог вказаних норм Податкового кодексу України контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, який має податковий борг, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, відповідачем правомірно застосовані наведені положення законодавства та суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси платника податків.

Враховуючи викладе, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (ЄДРПОУ: 24155428, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь. пр. Миру 68-а) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 43142826, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0072615404, №0072575404 від 18.12.2019 року – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID – 2019)» від 30.03.2020 року №540.

Суддя Г.П. Бабаш