Рішення № 89778934, 12.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року Справа № 160/2963/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування картки відмови, повернення мита,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ЮНІКОН» звернулося до суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року;

- повернути на рахунок АТ «ЮНІКОН» антидемпінгове мито у розмірі 36 219,47 грн. безпідставно сплаченого за митною декларацією №UA110150/2018/206024 від 15.03.2018 року;

- стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.;

- стягнути з Дніпровської митниця Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» витрати на професійну правничу допомогу розмір та документальне підтвердження якої буде надано суду додатково.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при оформлені картки відмови №UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року відповідач не надав жодних доказів того, що товар, який підлягав декларуванню, підпадає під дію антидемпінгових заходів відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-382/2017/4411-05 або доказів того, що відомості надані декларантом є неповними чи недостовірними чи доказів відсутності обов`язкових реквізитів в електронній митній декларації чи подання митної декларації з порушенням вимог встановлених митним законодавством, як того вимагає ст. 264 МК України, тобто така відмова є невмотивованою і відповідно неправомірною. Натомість, АТ «ЮНІКОН», разом з поданою 13.03.2018 року декларацією № UA110150/2018/205921 було подано документи на підставі яких можна дійти висновку, що задекларований товар не відноситься до такого, який повинен підпадати під дію антидемпінгових заходів, зокрема: документ з якості № 4802529 від 04.02.2018 року та лист від виробника щодо якісних характеристик товару № 16/1099 від 05.03.2018 року. Зауважив, що відповідно до Рішення комісії антидемпінгове мито повинно застосовуватись саме до виробів, виготовлених саме з вуглецевої та іншої легованої сталі, а не до виробів з нелеговано вуглецевої сталі, як було задекларовано AT «ЮНІКОН». Антидемпінгове мито нараховується на підставі рішення Комісії, а об`єктом його справляння є товар, що відповідає опису згідно з таким рішенням. Так, задля визначення чи є спірний товар (операції з імпорту) об`єктом застосування антидемпінгових заходів належить встановити наявність наступних умов: 1) походження з Російської Федерації; 2) товар згідно кодів УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05; 3) товар, що за описом являє арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанку діаметром від 5,5 до 14 мм (включно). Таким чином, для застосування антидемпінгового мита не достатньо лише товарної класифікації за кодом УКТЗЕД без співпадіння товару по опису згідно рішення Комісії, оскільки рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів приймається в результаті проведення відповідно до процедур, визначених Законом №330, антидемпінгового розслідування відносно товару, який є об`єктом відповідного розслідування. На підставі викладеного, позивач дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 161 КАС України, тому ухвалою суду від 19.03.2020 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 06.04.2020 р. вх.№22161/20.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року заяву ПрАТ «ЮНІКОН» про поновлення строку звернення до суду було задоволено, поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

20.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та в задоволенні позовних вимог просить відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, керуючись статтею 37 Закону України від 22 грудня 1998 року № 330-XIV «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», прийняла рішення від 20.04.2018 №АД- 390/2018/4411-05, про внесення зміни до Рішення Комісії від 28.12.2017 №АД-382/2017/4411-05 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації», надала уточнення щодо поняття «арматурний прокат та катанка», не розмежовуючи їх в окремі категорії та галузь промислового використання. У своїх листах від 27.02.2019 № 4413-06/8443-07 та від 12.03.2019 № 4413- 06/10508-07 Мінекономрозвитку, на які посилається позивач, чітко зазначило, що для визначення товару як такого, до якого застосовується антидемпінгове мито, товар повинен підпадати під обидва критерії класифікації, а саме опис товару та код УКТЗЕД. Як вбачається з опису задекларованих до митного оформлення товарів, дані товари є: прутками гарячекатаними з вуглецевої сталі, які мають суцільний круглий поперечний переріз за всією довжиною та які задекларовані згідно з УКТЗЕД за кодами 7214 99 79 00, 7214 99 39 00, а відтак опис товарів та коди УКТЗЕД повністю відповідають опису товару походженням з Російської Федерації до яких застосовані остаточні антидемпінгові заходи відповідно до рішень від 28.12.2017 року №АД-382/2017/4411-05 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації» та рішення від 20.04.2019 №АД-390/2018/4411-05, про внесення змін до рішення Комісії від 28.12.2017 №№АД-382/2017/4411-05. Зауважив, що Рішення Комісії не містять посилань на ГОСТи, ДСТУ, ТУ, ISO, марки сталі, цільове використання товару. У листах Мінекономрозвитку, на які посилається позивач, також не має жодних посилань на ГОСТи та стандарти виробництва. Відсутні посилання на ГОСТи і в описах товарної позиції 7214, до товарної позиції 7214 УКТЗЕД відносяться інші прутки та бруски з вуглецевої сталі. Отже, декларантом не виконано обов`язок щодо сплати антидемпінгового мита відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 28.12.2017 № АД-382/2017/4411-05, у зв`язку з чим позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 13.03.2018 року №UA110150/2018/00041, яка складена у відповідності до вимог статті 256 Митного кодексу України. Окремо відповідач наголошував на тому, що поверненню надмірно сплаченого ПДВ передує певна встановлена законодавством процедура, тому позивачем, в даному випадку, застосований помилковий спосіб захисту своїх прав та інтересів, та передчасним є звернення до суду з такою позовною вимогою, оскільки із заявою про повернення коштів позивач до Митниці не звертався. Також відповідач не погоджується з вимогами позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відсутні підстави для задоволення позову та відсутні документи й інформація для оцінки співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до частини 5 статті 134 КАС України.

10 червня 2020 року від позивача судом витребувано додаткові докази.

11 червня 2020 року Приватним акціонерним товариством «ЮНІКОН» на адресу суду надані додаткові докази.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 березня 2017 року між AT «ЮНІКОН» (покупець) та Акціонерним товариством «ЄВРАЗ Об`єднаний Західно-Сибірський металургійний комбінат», юридична адреса: 654043, Російська Федерація, Кемеровська область, місто Новокузнецьк, шосе Космічне, буд. 16 (постачальник), було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 7802043, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а останній прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, кількість та якість якого визначена сторонами в Додатках до Контракту.

02 лютого 2018 року сторонами був укладений додаток № ПКЗС63040685 до Контракту № 7802043 від 15.03.2017 року, яким останні визначили, що поставці підлягає прокат та арматура, назва товару: Круг 22, Круг 26, Круг 28, Круг АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , вироблених з марок сталі 20, 40, 45.

На виконання умов Контракту № 7802043 та Додатку №ПКЗС63040685, на адресу AT «ЮНІКОН» на станцію Балівка Придніпровської залізниці надійшов металопрокат - Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, з масовою часткою вуглецю 0,45%-0,46%, круглого поперечного перерізу: діаметром 36 мм - 14450 кг, діаметром 50 мм - 14450 кг, діаметром 60 мм - 19630 кг, марка сталі 45, виготовлений за ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7214997900. Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, з масовою часткою вуглецю 0,19 %, круглого поперечного перерізу: діаметром 60 мм - 19630 кг, марка сталі 20, виготовлений за ГОСТ 1050-2013, ГОСТ 2590-2006, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД НОМЕР_1 .

AT «ЄВРАЗ Об`єднаний Західно-Сибірський металургійний комбінат» класифікував металопрокат поставлений на адресу позивача за кодами 7214997900 та 7214993900 та вказав ці коди у ВМД ЕК 10 ЕД № 10608052/250218/0002190 від 25.02.2018 року.

Як вбачається з графи 31 ВМД ЕК 10 ЕД № 10608052/250218/0002190 від 25.02.2018 року, коду 7214993900 відповідає наступний опис товару: «Прутки ІНФОРМАЦІЯ_1 нелегированной стали круглого сечения, горячекатаные-круг, ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, марка стали 20, техническое требование 2ГП, дм. 60.0 мм, м/д 6000 мм-14.75 Т, содержание углерода 0,19 %, изготовитель: АО «ЕВРАЗ ЗСМК», круг нелегированный ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, размеры: дм. 60.0 мм, м/д 6000 мм-14,75 Т изготовитель: АО «ЕВРАЗ ЗСМК».

Як вбачається з графи 31 додаткового листа ВМД ЕК 10 ЕД №10608052/250218/0002190 від 25.02.2018 року, коду 7214993900 відповідає наступний опис товару: «Прутки ІНФОРМАЦІЯ_1 нелегированной стали круглого сечения, горячекатаные-круг, ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, марка стали 45, техническое требование 2ГП, дм. 36.0 мм - 14.53 Т, дм. 50.0 мм -14.45 Т, дм. 60.0 мм - 19.63 Т; м/д 6000 мм содержание углерода 0,44-0,46 %, изготовитель: АО «ЕВРАЗ ЗСМК».

3 метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, представником АТ «ЮНІКОН», із застосуванням процедури електронного декларування до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби, було подано митну декларацію від 13.03.2018 року № UA110150/2018/205921.

За вказаною декларацію митним декларантом було заявлено до митного оформлення наступний товар: Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, з масовою часткою вуглецю 0,44%-0,46%, круглого поперечного перерізу: діаметром 36 мм - 14530 кг, діаметром 50 мм - 14450 кг, діаметром 60 мм - 19630 кг, марка сталі 45, виготовлений за ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7214997900; Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, з масовою часткою вуглецю 0,19 %, круглого поперечного перерізу: діаметром 60 мм - 19630 кг, марка сталі 20, виготовлений за ГОСТ 1050-2013, ГОСТ 2590-2006, мірної довжини - 6000 мм, код УКТЗЕД 7214993900.

Митна вартість товару була визначена за ціною договору (основним методом), на підтвердження митної вартості та якісних характеристик до декларації були додані наступні документи:

- Рахунок на оплату № ПКЗС63040685 від 02.02.2018 року;

- Інвойс 2294 від 24.02.2018 року;

- накладна УМВС №24861843 від 25.02.2018 року;

- Платіжне доручення в іноземній валюті від 06.02.2018 року;

- Прайс лист виробника від 25.01.2018 року;

- Висновок експерта ТПП № ГО-542 від 06.03.2018 року;

- Інформація біржових організацій від 05.03.2018 року;

- Додаткова угода б/н від 14.11.2017 року;

- Додаток № ПКЗС63040685 (Специфікація) від 02.02.2018 року;

- Договір № 7808043 від 15.03.2017 року;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №0722 від 25.02.2018 року ;

- Інформація з мережі інтернет щодо ціни товару від 06.03.2018 року;

- Журнал «Металевий вісник»-Металоторговий портал від 02.02.2018 року;

- Документ з якості № 4802529 від 04.02.2018 року;

- Лист про транспортні витрати від 06.03.2018 року;

- Фотографії вантажу від 06.03.2018 року;

- Лист від виробника вих. № 16/1099 від 05.03.2018 року;

- ВМД типу ЕК 10 ЕД №10608052/250218/0002190 від 25.02.2018 року.

13 березня 2018 року відповідач, за результатами перевірки поданої 13.03.2018 року представником позивача митної декларації з доданими до неї документами, прийняв рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року, якою відмовив позивачу у прийняті поданої ним митної декларації.

Картка відмови №UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року обґрунтована тим, що декларантом порушено вимоги cт. 266 п. 1.4 МКУ № 4495-V1 від 13.03.2012 року в частині сплати митних платежів, а саме по товару № 1 (Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, круглого поперечного перерізу, не в бунтах, не для армування бетону. Круг 36 ГОСТ 2590-206, ГОСТ 1050-2013. Діаметром 36 мм — 14530 кг, 4 пакети, марки сталі 45. Мірної довжини: 6000 мм. Хімічний склад: С - 0,44%, Si - 0,26%, Мn - 0,57%, S-0,014%, Р - 0,011%, Сr - 0,04%, Ni - 0,03%, Сu - 0,04%, As - 0,002%, не сплачено антидемпінгове мито. Відповідно до статті 16 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення №АД-382/2017/4411-05 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації», згідно з яким вирішила застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита у розмірі 15,21%. Відповідно до cт. 269 п. 9 МКУ від 13.03.2012 № 4495-VI посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати відомості, зазначені в митній декларації.

Відповідач також повідомив позивача, що карта відмови може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 МКУ та згідно ч. 2 cт. 256 МКУ від 13.03.2012 № 4495-VI дії декларанта у встановленому законодавством порядку роз`яснені.

Окрім того у картці відмови відповідачем зазначив про необхідність подати нову МД зі сплатою антидемпінгового мита - 15,21 % по товару № 1.

У зв`язку з прийняття відповідачем картки відмови №UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року, представником AT «ЮНІКОН», із застосуванням процедури електронного декларування, до відповідача було подано нову митну декларацію від 15.03.2018 року № UA110150/2018/206024 та сплачено антидемпінгове мито у розмірі 36 219,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4518 від 15.03.2018 року.

У той же день, AT «ЮНІКОН» здійснило вивантаження металопрокату з вагону за декларацією № UA110150/2018/206024 від 15.03.2018 року.

Не погоджуючись із карткою про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року, а також із сплатою антидемпінгового мита у розмірі 36 219,47 грн. за митною декларацією №UA110150/2018/206024 від 15.03.2018 року, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі – МК Уркаїни), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із ст. 248 МК України (тут і надалі в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до положень статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу положень статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МКУкраїни, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів,згідно приписів ч.3 ст.53 МК України, зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім цього, відповідно до частини 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною 1 ст.275 МК України визначено, що у випадках, передбачених законами України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита: 1) спеціальне мито; 2) антидемпінгове мито; 3) компенсаційне мито; 4) додатковий імпортний збір.

Відповідно до ч.4 ст. 275 МК України, антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 року № 330-XIV (далі - Закон №330) антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об`єктом застосування антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Частиною 5 ст.5 Закону № 330 визначено, що комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує та контролює їх виконання. У голосуванні за прийняття відповідного рішення можуть брати участь тільки члени Комісії. Акти Комісії, зокрема щодо проведення антидемпінгового розслідування та застосування антидемпінгових заходів, є обов`язковими для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 330 попереднє або остаточне антидемпінгове мито справляється за ставкою і на умовах, встановлених у відповідному рішенні Комісії про застосування антидемпінгових заходів. Зазначене мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів), у тому числі мита, які, як правило, справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів. Щодо імпорту товару одним постачальником не можуть одночасно застосовуватися антидемпінгове та компенсаційне мито.

28 грудня 2017 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» розглянула подані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України матеріали про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну арматури та катанки походженням з Російської Федерації.

За результатами такого розгляду Комісія зробила позитивний висновок та відповідно до статті 16 Закону № 330 Комісія прийняла рішення №АД-382/2017/4411-05, згідно з яким вирішила застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, що мас такий опис:

Арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанка діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 91 00, 7228 20 99 00, 7228 30 20 00, 7228 30 69 00, 7228 30 89 00.

Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються строком на п`ять років.

Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита щодо імпорту в Україну товару, опис якого зазначено вище, з Російської Федерації у розмірі 15,21 %.

Остаточне антидемпінгове мито справляється у відсотках до митної вартості товару, опис якого зазначено вище.

Сплата остаточного антидемпінгового мита здійснюється в готівковій чи безготівковій формі або шляхом унесення суми мита на депозит, або оформлення відповідного боргового зобов`язання, якщо інше не передбачено законодавством України.

Остаточне антидемпінгове мито стягується органами доходів і зборів (митницями) України незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів).

Імпорт на митну територію України товару, опис якого зазначено вище, без сертифіката про походження та в разі неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного антидемпінгового мита за ставкою 15,21 %.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 02 січня 2018 року № 68/7/99-99-19-04-01-17 остаточне антидемпінгове мито справляється органами доходів і зборів (митницями) України відповідно до опису товару та незалежно від сплати інших податків і зборів (обов`язкових платежів) через 60 днів з дня опублікування повідомлення про прийняте рішення (тобто з 28 лютого 2018 року).

20 квітня 2018 року (після винесення спірної картки відмови) за результатами розгляду Комісією звернень від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо адміністрування антидемпінгового мита та надання роз`яснень опису товару, який має бути об`єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, до рішення Комісії №АД-382/2017/4411-05 внесено зміни в частині опису товару, зокрема пункт 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року викладено в такій редакції:

« 1. Застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару походженням з Російської Федерації, що має такий опис:

Арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанка діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), а саме: прутки гарячекатані (у тому числі й прутки, що отримані гарячим волочінням та гарячим пресуванням), які мають однаковий (у тому числі й періодичний) суцільний круглий поперечний переріз за всією довжиною, з вуглецевої та інших легованих сталей, у тому числі укладені в бунти чи розрізані на відрізки, що можуть мати вм`ятини, ребра, канавки або інші рельєфи, створені під час прокатування з подальшою обробкою чи без неї (за винятком прутків з автоматної, швидкорізальної та інструментальної сталі, кованих, холодного деформування або оброблення у холодному стані та кутиків, фасонних та спеціальних профілів з легованої сталі, порожнистих прутків та брусків для буріння), що можуть класифікуватися згідно з УКТЗЕД за кодами 7213 10 00 00, 7213 91 10 00, 7213 91 20 00, 7213 91 41 00, 7213 91 49 00, 7213 91 70 00, 7213 91 90 00, 7213 99 10 00, 7213 99 90 00, 7214 20 00 00, 7214 99 10 00, 7214 99 39 00, 7214 99 50 00, 7214 99 79 00, 7214 99 95 00, 7227 20 00 00, 7227 90 10 00, 7227 90 50 00, 7227 90 95 00, 7228 20 91 00, 7228 20 99 00, 7228 30 20 00, 7228 30 69 00, 7228 30 89 00».

З наведених положень слідує, що антидемпінгове мито нараховується на підставі рішення Комісії, а об`єктом його справляння є товар, що відповідає опису згідно з таким рішенням.

Для визначення того, чи є спірний товар (операції з імпорту) об`єктом застосування антидемпінгових заходів належить встановити наявність наступних умов: 1) походження з Російської Федерації; 2) товар згідно кодів УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05; 3) товар, що за описом являє арматурний прокат (арматура) діаметром від 6 до 40 мм (включно) та катанку діаметром від 5,5 до 14 мм (включно), згідно з пунктом 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року №АД-382/2017/4411-05.

Встановлення цих умов входить до предмету доказування у цій справі.

Отже, суд зазначає, що для застосування антидемпінгового мита не достатньо лише товарної класифікації за кодом УКТЗЕД без співпадіння товару по опису згідно рішення Комісії, оскільки рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів приймається в результаті проведення відповідно до процедур, визначених Законом №330, антидемпінгового розслідування відносно товару, який є об`єктом відповідного розслідування (пункт 27 частини 1 статті 1 Закону № 330).

Ініціювання такого розслідування відбувається шляхом подання в порядку статті 12 Закону № 330 скарги національним товаровиробником, з обов`язковим зазначенням товару, (включаючи його повний опис), про який стверджується, що він є об`єктом демпінгу.

Суд зазначає, що рішення Комісії № АД-382/2017/4411-05 від 28 грудня 2017 року прийняте відносно конкретно визначеного товару, опис якого наведено в рішенні і який може класифікуватись за визначеними в ньому кодами УКТ ЗЕД.

Зазначене не свідчить про те, що всі товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД за переліком згідно рішення Комісії, є об`єктами антидемпінгових заходів, що суперечило б суті і змісту антидемпінгових процедур і заходів, регламентованих Законом № 330.

В Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності товари систематизовано за товарними групами (перші 2 знаки), позиціями (перші чотири знаки), підпозиціями (перші шість знаків), категоріями (перші вісім знаків), підкатегоріями (десять знаків). Підкатегорія - це найбільш деталізований рівень класифікації, який, проте, включає обмежене відповідним описом коло товарних класифікацій, а не виключний їх перелік. Відтак, під зазначеними у рішенні Комісії №АД-382/2017/4411-05 кодами УКТ ЗЕД класифікуються як товари, що підпадають під дію рішення, так і ті, що не підпадають.

При визначенні того, чи є товар демпінговим, недостатньо застосовувати опис товару за УКТ ЗЕД.

Опис конкретної продукції (в тому числі арматурного прокату), вимоги щодо, зокрема, якісних характеристик, хімічного складу, призначення і сфер використання окремих видів продукції тощо визначаються нормативними документами (державними і міждержавними стандартами), затвердженими у встановленому законодавством порядку, положення яких дозволяють оцінити відповідність об`єктів стандартизації своєму призначенню.

Приймаючи рішення по суті спору, суд виходив з того, що згідно з п.1 графи 31 Декларації митної вартості, товар який ввозився на митну територію були «Прутки сталеві гарячекатані з нелегованої вуглецевої сталі, не в бунтах, не для армування бетону, без подальшого оброблення крім гарячого прокатування, з масовою часткою вуглецю 0,44%-0,46%, круглого поперечного перерізу: діаметром 36 мм - 14530 кг, діаметром 50 мм - 14450 кг, діаметром 60 мм - 19630 кг, марка сталі 45, виготовлений за ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 1050-2013, мірної довжини - 6000 мм., код УКТЗЕД 7214997900», проте згідно пункт 1 рішення Комісії від 28 грудня 2017 року №АД-382/2017/4411-05, зазначені вироби (металопрокат), з вуглецевої легованої сталі, натомість ПрАТ «ЮНІКОН» були задекларовані вироби з нелегованої сталі, що є суттєвим і свідчить про протиправність висновку відповідача про застосування антидемпінгових заходів до товарів, які ввозились позивачем.

Окрім того, суд враховує те, що в умовах правової невизначеності діють правила частини 1 та 4 ст.3 МК України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини про те, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06), яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерела права.

Таким чином, надані відповідачем пояснення та документи не містять доказів, якими б підтверджувалося, що товар, який підлягав декларуванню, підпадає під дію антидемпінгових заходів відповідно до рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № АД-382/2017/4411-05 або доказів того, що відомості надані декларантом є неповними чи недостовірними чи доказів відсутності обов`язкових реквізитів в електронній митній декларації чи подання митної декларації з порушенням вимог встановлених митним законодавством як того вимагає ст. 264 МКУ.

Крім того, в силу приписів статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пукти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ч.7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору без застосування антидемпінгового мита.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПрАТ «ЮНІКОН» митної вартості товару судом не встановлено.

В свою чергу позивач, при подані митної декларації UA110150/2018/205921 від 13.03.2018 року надав докази того, що задекларований товар не відноситься до такого, який повинен підпадати під дію антидемпінгових заходів, а саме: документ з якості №4802529 від 04.02.2018 року та лист від виробника щодо якісних характеристик товару № 16/1099 від 05.03.2018 року.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що картка про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача повернути на рахунок ПрАТ «ЮНІКОН» антидемпінгове мито у розмірі 36219,47 грн., безпідставно сплачене за митною декларацією №UA110150/2018/206024 від 15.03.2018 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

За правилами ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Згідно з ч. 6 ст. 301 Митного кодексу України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п. п. 43.1- 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643, визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями.

Відповідно до п. 1 розд. III зазначеного Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Як вбачається з наведеного вище, поверненню помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів передує певна встановлена законодавством процедура, підставою для повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів є заява платника податків про таке повернення.

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача із відповідною заявою та документами, що підтверджують надмірну сплату антидемпінгового мита у розмірі 36 219,47 грн. за митною декларацією №UA110150/2018/206024 від 15.03.2018 року, тому суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про повернення на рахунок ПрАТ «ЮНІКОН» антидемпінгового мита у розмірі 36 219,47 грн., оскільки вона є передчасно заявленою.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не доведено правомірність прийняття картки про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року.

В свою чергу вимога позивача повернути на рахунок ПрАТ «ЮНІКОН» антидемпінгове мито у розмірі 36 219,47 грн., яке було сплачене за митною декларацією №UA110150/2018/206024 від 15.03.2018 року, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає поступне.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН», суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь позивача частину сплаченого ним судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме ? від 2102 грн. = 1051 грн.

Щодо клопотання позивача, заявленого у позовній заяві, про стягнення з Дніпровської митниця Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» витрат на професійну правничу допомогу розмір та документальне підтвердження якої буде надано суду додатково, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Позивачем до суду не було надано жодних документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в даній адміністративній справі, а також не зазначено суму витрат, які були понесені, отже на момент прийняття рішення у цій справі не доведено факту понесення позивачем витрат на правову допомогу, у зв`язку із чим клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 132, 134, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (49005, м. Дніпро, вул. О.Гончара, буд. 28 А, код ЄДРПОУ 23647276) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вулиця Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправною та скасування картки відмови, повернення мита - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2018/00041 від 13.03.2018 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на користь Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (код ЄДРПОУ 23647276) судовий збір у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2020 р.

Суддя О.М. Неклеса