Ухвала суду № 89778908, 12.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

12 червня 2020 р.Справа №160/2525/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у м. Дніпро заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн.

12.06.2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом – постановою від 12.02.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, до набрання законної сили рішенням у справі.

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що постанова є явно незаконною. Відкриття провадження у справі не зупиняє дію оскаржуваної постанови. 10.06.2020 року позивачу стало відомо що Новомосковським МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 09.06.2020 року відкрито виконавче провадження № 62139040 на підставі оскаржуваної постанови. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливить досягнення поставленої мети захисту прав позивача шляхом відновлення становища, що існувало до винесення незаконної постанови, крім того, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, оскільки для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами підпункту 1 пункту 2 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви, заяви про забезпечення позову та доданих до них доказів, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржує постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.01.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 про накладення штрафу у розмірі 125190,00 грн.

В свою чергу Новомосковським МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 09.06.2020 року відкрито виконавче провадження № 62139040 стягувачем за яким є - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, боржником - ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно частини 9 статті 265 Кодексу законів про працю України, виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26).

Частиною сьомою цієї статті визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Отже, на даний час Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернуло до примусового виконання постанову від 12.02.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35, правомірність якої перевіряється судом в цьому судовому провадженні. Сам по собі факт оскарження такої постанови в судовому порядку не зупиняє її виконання.

Суд вважає, що стягнення штрафу в примусовому порядку до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення адміністративного позову.

Обираючи вид забезпечення позову, суд дійшов висновку, що співмірним та ефективним буде зупинення стягнення на підставі виконавчого документа – постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також враховуючи необхідність ефективного захисту позивачем своїх прав та відсутність порушення будь-яких прав відповідача вжиттям такого заходу забезпечення позову, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого клопотання. Тому заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12.02.2020 року № ДН4397/1859/АВ/ТД-ФС/35 до набрання законної сили рішення у адміністративній справі №160/2525/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала підлягає негайному, обов`язковому виконанню шляхом направлення її державним органам для вжиття відповідних заходів згідно до вимог частин 1, 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська