Рішення № 89778874, 12.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року Справа № 160/3843/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №66 о/с від 02.03.2020р. в частині направлення позивача на стажування, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №66 о/с від 02.03.2020 року «Про направлення поліцейських ГУНП для проходження стажування до ГУНП в Донецькій області» в частині направлення на стажування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працює на посаді оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП в Дніпропетровській області та за оспорюваним наказом №66 о/с він був направлений до ГУНП в Донецькій області (м. Маріуполь) з 5 березня по 5 червня 2020 року для проходження стажування. Позивач вважає наведений наказ у оспорюваній частині протиправним та таким, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що стажування проходять такі категорії поліцейських, а саме: працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі; працівники поліції, які призначені на посади керівного складу Національної поліції України; інші працівники поліції – при призначенні на нову посаду згідно до вимог п.2 Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 24.12.2015р. №1625 (далі – Положення №1625). Проте, позивач зазначає, що оскільки жодного наказу про зарахування його до кадрового резерву не видавалося, він не є таким, що вперше призначений на посаду керівного складу національної поліції і не претендує на нову посаду в ГУНП, тому він не відноситься до категорії працівників поліції, які підлягають стажуванню у відповідності до вимог Положення №1625, у зв`язку із чим вважає, що наказ №66 о/с у оспорюваній частині не відповідає Закону України «Про Національну поліцію» та Положенню №1625. Окрім того, позивач вказує і на те, що він уже проходив підвищення професійної майстерності з 10 по 13.04.2018р., тому вимоги Закону щодо підвищення кваліфікації за останні 3 роки ним були виконані та вважає, що висновки щодо відсутності підстав для включення позивача до наказу про направлення його на стажування уже були зроблені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19 та з того часу жодні обставини залишилися незмінними.

Ухвалою суду від 13.04.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.26).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 19.05.2020р. відповідачем до канцелярії суду було надано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що направленню на стажування підлягають поліцейські, які призначені на нову посаду згідно до Положення №1625. Так, відповідач зазначає, що наказом ГУНП від 03.01.2017р. №1 о/с позивача було призначено на нову посаду – оперуповноваженого 5-го міжрайонного відділу УПН ГУНП, стажування з цього часу не проходив, з 2018 року неодноразово направлявся на проходження стажування (накази №1343 від 23.03.2018р., №3808 від 30.08.2018р., №819 від 01.03.2019р.), однак відмовлявся від виїзду на стажування через що притягувався до дисциплінарної відповідальності за наказами від 16.05.2018р. №2250 (попередження про неповну посадову відповідність), від 05.10.2018р. №4381 (пониження в спеціальному званні на один ступінь), які визнані судом законними за постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018р. у справі №804/4696/18, від 07.05.2019р. у справі №160/8147/18. Відповідач також вважає, що у даних правовідносинах відсутні факти порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, виходячи з вимог ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України. За викладеного, відповідач вважає, що наказ №66 о/с у оспорюваній частині у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.36-41).

Окрім того, 19.05.2020р. відповідачем було подано клопотання про залишення даного позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, встановленого ч.2, ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки із оспорюваним наказом позивач був ознайомлений 04.03.2020р., натомість, позивач з позовом звернувся лише 08.04.2020р. чим порушив вимоги ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів поважності пропуску строку звернення до суду не надано та заяву про поновлення пропущеного строку не подано, тому вважає, що є підстави для залишення позову без розгляду відповідно до ч.3 ст.123 та п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.30-32).

Розглянувши вищенаведене клопотання відповідача, вивчивши подані на його підтвердження докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням того, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. зі змінами, з 12.03.2020р. по 24.04.2020р., а у подальшому були продовжені і до 22.05.2020р. на всій території України було запроваджено карантин та, зокрема, обмежено пересування громадян, у тому числі громадським транспортом у м.Дніпрі, а також п.3 розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.122 (строки звернення до суду з позовами) продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, оскільки строки звернення до суду з позовами, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України були продовжені на строк дії карантину (з 12.03.2020р. по 22.05.2020р.) законодавцем шляхом внесення змін до Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, саме на вказаний період припадав строк звернення позивача з даним позовом до суду (з 05.03.2020р. по 05.04.2020р.), а тому, відповідно до п.3 розділу УІ вказаних Прикінцевих положень наведеного Кодексу, цей строк є продовженим на строк дії карантину, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущений, тому у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду із наведених відповідачем підстав.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана адміністративна справи вирішується 12.06.2020р., тобто у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_1 з 06.12.2005р. по 06.11.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015р. по теперішній час проходить службу у підрозділах Національної поліції України у званні старшого лейтенанта поліції на посаді оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП в Дніпропетровській області, що підтверджується копією відповідного посвідчення, копією наказу №66 о/с, біографічною довідкою, витягом з наказу № 1 о/с від 03.01.2017р., наявних в матеріалах справи (а.с.9,11-13,45-49).

02.03.2020р. відповідно до Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №1625 від 24.12.2015р. та на виконання листа Національної поліції України №1053/01/12-2018 від 26.01.2018р. «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України» відповідачем був виданий наказ №66 о/с «Про направлення поліцейських ГУНП для проходження стажування до ГУНП в Донецькій області», яким, зокрема, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП з 5 березня по 5 червня 2020р. направлено для проходження стажування до ГУНП в Донецькій області (м. Маріуполь) з табельною вогнепальною зброєю, що підтверджується змістом наведеного наказу №66 о/с (а.с.11-13, 34-35,45-46).

Позивач не погоджується із вищенаведеним наказом в частині щодо направлення його на стажування до ГУНП в Донецькій області, просить визнати його протиправним та скасувати у оспорюваній частині посилаючись на те, що він не відноситься до категорії працівників поліції, які підлягають стажуванню у відповідності до п.2 Положення №1625, а тому і підстави для його направлення на стажування вважає відсутніми, що, на його думку, також було встановлено і у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-УІІІ (далі – Закон №580).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №580 встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 72 Закону №580 передбачено професійне навчання поліцейських, яке складається з :1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Порядок, організацію та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України.

Частиною 1 ст.75 Закону №580 визначено, що післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України «Про вищу освіту», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: 1) спеціалізації; 2)перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування.

Організаційно-правові засади організації післядипломної освіти працівників Національної поліції України визначає Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.12.2015р. №1625 (далі – Положення №1625), який було видано на виконання ч.7 ст.75 Закону №580.

Одним із видів післядипломної освіти згідно п.1 розділу Ш Положення №1625 є стажування – набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.

Порядок і умови проходження поліцейськими стажування визначено розділом ІХ Положення №1625.

Відповідно до п.2 розділу ІХ Положення №1625 стажування проходять:

- працівники поліції, які зараховані до кадрового резерву, - для просування по службі;

- працівники поліції, які вперше призначені на посади керівного складу Національної поліції України;

- інші працівники поліції – при призначенні на нову посаду.

Таким чином, вказаним нормативно-правовим актом чітко визначені категорії поліцейських, які повинні проходити стажування.

При цьому, визначальним фактором для направлення на стажування у зв`язку із призначенням на нову посаду, має бути відмінність функціональних обов`язків поліцейського до і після призначення.

Так, як свідчать фактичні обставини у даній справі, позивача – капітана поліції, ОСОБА_1 , як прибулого з Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, було призначено оперуповноваженим 5-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності з 03.01.2017р. згідно наказу № 1 о/с від 03.01.2017р., а у подальшому, за наказом від 10.05.2017р. №156 о/с позивача було переміщено на посаду оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП, звільнивши з посади оперуповноваженого 5-го міжрайонного відділу того ж управління з 11.05.2017р., а з 08.04.2019 через невиконання наказу №819 від 01.03.2019р. про направлення на стажування позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади, а надалі позивача було поновлено на роботі з відповідними висновками суду про те, що посада, яку займав позивач не була новою посадою, а, відповідно, позивач і не підлягав направленню на стажування за наказом №819 від 01.03.2019р., що підтверджується витягом з наказу №1 о/с від 03.01.2017р. та обставинами щодо позивача, встановленими постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19 (а.с.15-23, 49).

Незважаючи на вищенаведені висновки, викладені у вказаному вище судовому рішенні, які відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог ст.129-1 Конституції України є обов`язковими для виконання, у тому числі і посадовими особами органів поліції, відповідач видав оспорюваний наказ №66 о/с від 02.03.2020р. про направлення на стажування позивача та переконаний, що посада оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП є для позивача новою посадою (про що зазначає у своєму відзиві), а тому в силу приписів Положення №1625, позивач підлягає обов`язковому направленню для проходження стажування (а.с.36-41).

Разом з тим, слід зазначити, що у відповідності до вимог ч.2 ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, а отже, призначення на нову посаду має наслідком наділення останнього новим спектром професійних прав та обов`язків.

Проте, на підтвердження того, що ця посада є новою для позивача після поновлення його на службі в поліції за вищезгаданим судовим рішенням у справі №160/4240/19, має будь-які відмінності у функціональних обов`язках поліцейського до і після його призначення, суду відповідачем не надано.

Натомість, у даному випадку, позивач був переміщений з посади оперуповноваженого 5-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП на посаду оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП.

Таким чином, фактично позивач як був оперуповноваженим, так ним і залишився, що не спростовано жодними доказами відповідачем, а, навпаки, підтверджено наданою відповідачем біографічною довідкою від 28.04.2020р. (а.с.47-48).

Вказані обставини також були встановлені і під час судового розгляду адміністративної справи №160/4240/19 між тими ж сторонами, а також стосувалися встановлення обставин щодо позивача з приводу невиконання ним наказу №819 від 01.03.2019р. щодо не прибуття на стажування без поважних причин, який було прийнято на виконання листа Національної поліції України №1053/01/12-2018р. від 26.01.2018р., який у даному випадку є підставами і для прийняття оспорюваного наказу №66 о/с від 02.03.2020р. в частині направлення позивача на стажування, що підтверджується змістом постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у наведеній справі та змістом оспорюваного наказу №66 о/с (а.с.15-23, 11-14).

Наведена постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19 набрала законної сили 07.11.2019р.

У відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та те, що вищевказаною постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19, яка набрала законної сили 07.11.2019р. щодо позивача уже були встановлені обставини, що стосувалися переміщення позивача з посади оперуповноваженого 5-го міжрайонного відділу міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП на посаду оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП згідно наказу №1 о/с від 03.01.2017р. та зроблено висновок судом апеляційної інстанції, що таке переміщення не є новою посадою для позивача (що також є підставами, обраними відповідачем для направлення на стажування за оспорюваним наказом у даній справі), суд приходить до висновку, що наведені встановлені апеляційним судом обставини у наведеній постанові апеляційної інстанції щодо позивача не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть ті самі особи, а також особа, щодо якої ці обставини уже встановлені, з урахуванням вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, виходячи з того, що переміщення позивача з посади оперуповноваженого 5-го міжрайонного відділу міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП на посаду оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП згідно наказу №1 о/с від 03.01.2017р. його функціональні обов`язки поліцейського не змінилися на момент розгляду даної справи (12.06.2020р.), таких доказів відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку, що позивач не може бути віднесений до категорії осіб, які призначені на нову посаду у розумінні Положення №1625, а, відповідно, позивач і не може бути направлений для проходження стажування у зв`язку із чим наказ №66 о/с в частині направлення позивача на стажування є протиправним та підлягає скасуванню.

Також у ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що фактичною підставою для направлення позивача на стажування слугував лист Національної поліції України від 26.01.2018р. №1053/01/12-2018 (який був також і підставами для направлення позивача на стажування у справі №160/4240/19) за яким було запропоновано організувати проведення стажування тривалістю не менше трьох місяців працівників поліції на посадах в органах і підрозділах головних управлінь Національної поліції в Донецькій і Луганській областях відповідно до тих, які вони обіймають за основним місцем служби згідно з вимогами Положення №1625.

За вказаним листом однією з категорій працівників поліції, які в першу чергу повинні відряджатися для проходження цього стажування є, зокрема, поліцейські, які проходили службу в поліції та були звільнені зі служби в поліції за різними підставами, а у подальшому поновлені в судовому порядку чи прийняті на службу до поліції в установленому законом порядку.

Таким чином, оскільки позивача у 2019 році було звільнено з органів Національної поліції та поновлено на посаді з 09.04.2019р. за судовим рішенням, відповідач дійшов висновку про наявність підстав для включення позивача до списку осіб для проходження стажування вдруге, що підтверджується змістом оспорюваного наказу №66 о/с від 02.03.2020р., який містить посилання на наведений лист Національної поліції України від 26.01.2018р. №1053/01/12-2018 (а.с.11-13).

Аналіз зазначеного листа дає підстави суду стверджувати, що начальники територіальних органів Національної поліції після визначення осіб, які відповідають критеріям, визначеним у Положенні №1625, рекомендовано в першу чергу звертати увагу на наступні категорії осіб, зокрема, серед яких зазначено і тих поліцейських, які після звільнення зі служби в поліції за різними підставами були поновлені на посаді в судовому порядку ( абз.1 п.4 наведеного листа) - (а.с.10).

Однак, таке тлумачення зазначеного листа є помилковим, оскільки в ньому зазначено, що стажування слід організовувати згідно з вимогами Положення №1625, у п.2 якого відсутні критерії визначення осіб, які були звільнені з посад та поновлені у судовому порядку за судовими рішеннями.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач не відноситься до працівників поліції, які підлягають стажуванню з підстав, наведених у листі Національної поліції України №1053/01/12-2018, посада позивача, яку він займає (оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП з 03.01.2017р. по даний час) не є для позивача новою посадою, що встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19, яка набрала законної сили 07.11.2019р., а відповідно, повторне направлення позивача на стажування з підстав, наведених у листі №1053/01-12-2018 та у наказі №66 о/с у оспорюваній частині не відповідає вимогам п.2 розділу ІХ Положення №1625, тому вказаний наказ у оспорюваній частині про направлення позивача на стажування підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, слід зазначити, що надаючи оцінку вищевказаним обставинам та обставинам, викладеним у листі Національної поліції України №1053/01/12-2018 щодо направлення працівників поліції на стажування, судом була врахована аналогічна правова позиція, яка викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019р. у справі №2040/5154/18, яка застосовується з урахуванням висновків, викладених у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19, яка набрала законної сили 07.11.2019р., у порядку, встановленому ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття наказу №66 о/с від 02.03.2020р. у оспорюваній частині щодо направлення позивача на стажування з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу наданих учасниками справи документів та аналізу норм п.2 розділу ІХ Положення №1625, які суб`єктом владних повноважень дотримані не були, що не спростовано відповідачем жодними доказами.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються доводи відповідача стосовно того, що посада оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП є новою посадою для позивача, а тому останній підлягає направленню на стажування, з огляду на те, що вказане твердження відповідач спростовується висновками, що стосуються цих обставин щодо позивача, які встановлені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання, у тому числі і для посадових осіб органів поліції з урахуванням вимог ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.129-1 Конституції України, які жодними іншими доказами не спростовані відповідачем.

Є безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на те, що позивач неодноразово відмовлявся від виїзду на стажування через що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідними наказами за якими його було попереджено про неповну посадову відповідність, пониження у спеціальному званні на один ступінь, які були визнані судом законними за постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018р. у справі №804/4696/18, від 07.05.2019р. у справі №160/8147/18, з огляду на те, що тим же апеляційним судом за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19 були встановлені зовсім протилежні обставини, ніж у вищезгаданих постановах, які стосуються прав та обов`язків позивача з приводу проходження ним стажування у Донецькій та Луганській областях (що є і підставами та предметом даного судового спору), а тому за загальними правилами пріоритетності у їх застосуванні підлягають врахуванню адміністративним судом висновки, які викладені пізніше, тобто 07.11.2019р. у постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019р. у справі №160/4240/19 з урахуванням конституційних принципів загальних засад права та виходячи з принципів верховенства права згідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом критично надається оцінка доводам відповідача стосовно того, що відсутні факти порушення прав та законних інтересів позивача за ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сам факт прийняття наказу №66 о/с від 02.03.2020р. у оспорюваній частині стосується прав та інтересів позивача, породжує у позивача обов`язкові для виконання вимоги з якими, у даному випадку, останній не погоджується (спонукає позивача до вчинення певних дії), а отже, зазначений наказ є актом індивідуальної дії в розумінні ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, такий акт індивідуальної дії за адміністративним позовом такої особи підлягає перевірці адміністративним судом у порядку та у спосіб, встановлений ст.55 Конституції України та ст.ст.2,5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши правомірність прийняття відповідачем наказу №66 о/с від 02.03.2020р. щодо направлення позивача на стажування, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаний наказ у оспорюваній частині прийнятий не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з порушенням вимог Положення №1625, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), зокрема, без врахування висновків, викладених у судовому рішенні у справі №160/4240/19, яке набрало законної сили та підлягає виконанню посадовими особами органів поліції у відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України.

Отже, відповідачем при прийнятті наказу №66 о/с від 02.03.2020р. у оспорюваній частині були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного наказу у оспорюваній частині.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. понесені позивачем згідно квитанції №52528 від 07.04.2020р. (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу №66 о/с від 02.03.2020р. в частині направлення позивача на стажування – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №66 о/с від 02.03.2020 року «Про направлення поліцейських ГУНП для проходження стажування до ГУНП в Донецькій області» в частині направлення на стажування старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 3-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. ( вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19),строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва