Рішення № 89778837, 12.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року Справа № 160/3030/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову, який надійшов на адресу суду 06.04.2020р., просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо надання відмови у перерахунку пенсії позивачеві згідно листа за №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р. відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з обмеженням пенсійних виплат у 168 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачеві за довідкою виданою 20.11.2019р. №04-21/Б-338 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради архівним відділом із розрахунку заробітної плати вересня місяця 1987 року відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмежень суми пенсійних виплат у 168 грн., починаючи з 01.01.2020р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 28.06.2016р. отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) з урахуванням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796). 26.11.2019р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу на ЧАЕС №04-21/Б-337,338 від 20.11.2019р. з урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 Закону України №796. Листом №266/03.22-19 від 26.11.2019р. пенсійний орган повідомив позивача про те, що його пенсія розрахована відповідно до ч.1 ст.27 Закону України №1058, а тому провести перерахунок пенсії за віком за нормами ч.2 ст.56, ч.3 ст.57 Закону України №796 згідно довідок №04-21/Б-337 про нарахування заробітної плати з липня 1986 року по квітень 1988 року та №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., які видані архівним управлінням Запорізької міської ради, немає законних підстав, окрім того, у даному листі пенсійний орган вказує на те, що при розрахунку пенсії особі, яка виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсія по першій складовій за набутий трудовий стаж 20 років буде обчислена як 55% заробітної плати і обмежена максимальним розміром 168 грн. Позивач вважає, що така відмова пенсійного органу у перерахунку його пенсії з обмеженням належної йому пенсії у сумі 168 грн. порушує право позивача на соціальний захист, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки саме нормами спеціального Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначаються умови щодо розрахунку пенсійних виплат позивачеві, які захищені Конституцією України; учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС пенсії не обмежені жодним законом. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на численні рішення Конституційного Суду України та численні постанови Верховного Суду. Додатково, у відповіді на відзив від 04.05.2020р., позивач зазначає, що посилання відповідача на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788) є безпідставним, так як вони не стосуються розрахунку пенсії чорнобильцям та неправомірним є обмеження належної суми пенсії, за якими б законодавчими актами вона не була розрахована, Закону №1788 чи Закону №1058, при застосуванні норм Закону №796 як базового для розрахунку пенсії, тобто не підлягає обмеженню належна сума пенсії (а.с.50-52,102-107).

Ухвалою суду від 13.04.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.45).

04.05.2020р., на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі посилаючись на те, що пенсія позивачеві розрахована відповідно до ч.1 ст.27 Закону України №1058, а тому проводити перерахунок пенсії за віком за нормами ч.2 ст.56, ч.3 ст.57 Закону України №796 згідно довідки про заробітну плату, виданої архівним управлінням Запорізької міської ради, від 20.11.2019р. №04-21/Б-337 та №04-21/Б-338 немає законних підстав. Також, відповідач зазначає, що при розрахунку пенсії особі, яка виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсія по першій складовій за набутий трудовий стаж до 2004 року 21 рік буде обчислена як 56% заробітної плати (55% за 20 років та 1% за понад 20 років) і обмежена максимальним розміром 168 грн. (а.с.53-55).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 12.06.2020р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 28.06.2016р. отримує пенсію за віком, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.12.1997р., розпорядження №199712 від 20.07.2016р. та перерахунку пенсії від 23.02.2019р. (а.с.14,23,69,78).

26.11.2019р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу на ЧАЕС №04-21/Б-337,338 від 20.11.2019р. з урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 Закону України №796, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.18,94).

Листом №266/03.22-19 від 26.11.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що його пенсія розрахована відповідно до ч.1 ст.27 Закону України №1058, а тому провести перерахунок пенсії за віком за нормами ч.2 ст.56, ч.3 ст.57 Закону України №796 згідно довідок №04-21/Б-337 про нарахування заробітної плати з липня 1986 року по квітень 1988 року та №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., які видані архівним управлінням Запорізької міської ради, немає законних підстав, окрім того, у даному листі пенсійний орган вказує на те, що при розрахунку пенсії особі, яка виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсія по першій складовій за набутий трудовий стаж 20 років буде обчислена як 55% заробітної плати і обмежена максимальним розміром 168 грн., що підтверджується змістом наведеного листа та його копією, наявними у справі (а.с.20-22,97-98).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачеві згідно листа за №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р. відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з обмеженням пенсійних виплат у 168 грн. у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачеві за довідкою виданою 20.11.2019р. №04-21/Б-338 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради архівним відділом із розрахунку заробітної плати вересня місяця 1987 року відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмежень суми пенсійних виплат у 168 грн., починаючи з 01.01.2020р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які викладені у листі №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р. та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., виданої Виконавчим комітетом Запорізької міської ради архівним відділом із розрахунку заробітної плати вересня місяця 1987 року, починаючи з 01.01.2020р., з урахуванням виплачених сум, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Пунктом 13 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058) визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно до вимог ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон №796) пенсії особам, віднесеним до категорій, зокрема, першої категорії, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.2 ст.56 Закону №796 встановлено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, згідно до ч.2 ст.27 Закону №1058 визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

За нормами ст.57 Закону №796 встановлено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

З аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається одна пенсія за її вибором для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, при цьому, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначається відповідно до п.2 ст.56 Закону №796.

Разом з тим, порядок перерахунку пенсій Законом №796 не встановлений, водночас, ознакам, передбаченим вказаною нормою, відповідає абз.2 ч.1 ст.28 Закону №1058, зі змісту якого випливає, що за кожний повний рік страхового стажу понад установлений законом мінімальний трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, остання збільшується на 1 % визначеної законом її розрахункової величини, а тому для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в п.2 ст.56 Закону №796 як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2019р. позивач, подаючи заяву про перерахунок пенсії за віком з урахуванням довідок про заробітну плату за роботу на ЧАЕС №04-21/Б-337,338 від 20.11.2019р. відповідно до вимог ст.ст. 56, 57 Закону України №796, обрав умови свого пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом - Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не оспорюється факт того, що позивач є особою, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що на позивача розповсюджуються пільги, передбачені для осіб віднесених до 2 категорії Законом №796, а тому він має право на збільшення пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений п.2 ст.56 Закону №796.

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 07.07.2015р. у справі №21-727а15, від 20.09.2016р. у справі №1601/12900/12, а також і Верховний Суд у своїх постановах від 06.02.2018р. у справі № 560/675/17, від 18.09.2018р. у справі № 316/868/17, від 10.10.2018р. у справі № 679/952/17, від 21.02.2019р. у справі №565/1071/17 та від 19.02.2020р. у справі №352/185/17.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі наданої позивачем довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., які викладені у листі №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р. з урахуванням норм вищенаведеного пенсійного законодавства, обставин справи, встановлених судом та позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними належними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі наданої позивачем довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., які викладені у листі №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р., що відповідач, відмовивши у такому перерахунку пенсії позивачеві, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що своїми діями щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі наданої позивачем довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., які викладені у листі №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р., відповідач порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., виданої Виконавчим комітетом Запорізької міської ради архівним відділом із розрахунку заробітної плати вересня місяця 1987 року, починаючи з 01.01.2020р., з урахуванням виплачених сум та з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які викладені у листі №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р., та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., виданої Виконавчим комітетом Запорізької міської ради архівним відділом із розрахунку заробітної плати вересня місяця 1987 року, починаючи з 01.01.2020р., з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо надання відмови у перерахунку пенсії позивачеві згідно листа за №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р. з обмеженням пенсійних виплат у 168 грн. та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачеві без обмежень суми пенсійних виплат у 168 грн. з урахуванням того, що відповідачем не було проведено перерахунку пенсії позивачеві на підставі наданої ним довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р. та такі дії будуть вчинені пенсійним органом лише на виконання судового рішення, а тому наведені вимоги направлені на захист прав позивача на майбутнє, що не відповідає вимогам ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як суд захищає порушені права, а не ті, які можуть бути порушені у майбутньому.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.10 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які викладені у листі №266/03/8.22-19 від 26.11.2019р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно довідки №04-21/Б-338 від 20.11.2019р., виданої Виконавчим комітетом Запорізької міської ради архівним відділом із розрахунку заробітної плати вересня місяця 1987 року, починаючи з 01.01.2020р., з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва