Рішення № 89778791, 09.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Справа № 160/5453/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.,

при секретарі Главчеві В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі представників сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Женева», про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Женева», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження та арешту коштів боржника від 20.02.2020 року ВП №60095246.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2020 року ВП №60095246, оскільки виконавчим округом відповідача є м. Київ. Відповідач має здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження в територіальних межах м. Києва. Позивач не зареєстрована та не проживає у м. Києві та Київській області, жодного майна (як рухомого, так і не рухомого) на території м. Києві або Київської області не має.

На думку позивача, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням/викликом учасників справи та призначено справу до розгляду на 03.06.2020 року, а також витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60095246.

Цей строк продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

03.06.2020 року у судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача в порядку письмового провадження.

Станом на 03.06.2020 року від відповідача до суду відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не надходило.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року відкладено розгляд справи, повторно витребувано докази від відповідача.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду шляхом електронного зв`язку на адресу суду від відповідача 09 червня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву з доданими документами.

В наданому до суду відзиві зазначено, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ТОВ Фінансова компанія «Женева», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 28/12. Тобто ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «Женева». Порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 60095246 від 18.09.2019 року, відповідають вимогам встановлених Законом України «Про виконавче провадження», а позивачем не надано доказів щодо протиправності вищезазначеної постанови, що призводить до відмови в задоволенні позовних вимог позивача. Позивачем правомірно накладено арешт на рахунки позивача, оскільки банківськими установами постанова повернута не була, відтак такі рахунки не відносяться до рахунків зі спеціальним режимом використання.

В судове засідання, призначене на 09.06.2020 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частиною 2 ст. 268 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 29.10.2012 року, що підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

З Єдиного державного реєстру боржників позивач дізналась про існування відносно неї відкритого виконавчого провадження №60095246.

19.04.2020 року позивач направила до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни заяву про надання документів щодо виконавчого провадження №60095246.

13.05.2020 року позивач отримала лист від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни №14577 від 06.05.2020 року з виконавчим написом нотаріуса.

Судом встановлено, що виконавче провадження №60095246 відкрито на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Женева» про примусове виконання виконавчого напису, який в свою чергу було вчинено 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, зареєстрованого в реєстрі №2840 про стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Женева» заборгованості в розмірі 104797,71 грн.

Так, 18.09.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксаною Анатолівною у межах виконавчого провадження №60095246 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 .

В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксаною Анатолівною 18.09.2019 року було винесено постанову ВП№60095246 про стягнення з боржника основної винагороди та 20.02.2020 року про арешт коштів боржника.

Не погоджуючись з винесеною постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2019 року у ВП №60095246 та накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться на рахунках у банках, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіряючи правомірність дій приватного виконавця стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2019 року у ВП №60095246, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону№1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1403-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.

Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною п`ятою статті 24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна є м. Київ.

В той час позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 а з 29.10.2012 року, що підтверджується даними паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №60095246 прийнято до виконання відповідачем не за місцем фактичного проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №60095246, та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна, грошових кошів, заробітної плати тощо.

Місце проживання (перебування) боржника (м. Дніпро) не підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна здійснює діяльність.

Також, в постанові від 18.09.2019 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни.

Стосовно посилання відповідача на наявність рахунку позивачки у ТОВ Фінансова компанія «Женева», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту заяви ТОВ Фінансова компанія «Женева» про примусове виконання виконавчого напису № 284 від 20.08.2019 року, стягувач, вказавши, що майно боржника ОСОБА_1 .Є. знаходиться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ТОВ Фінансова компанія «Женева», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, одночасно просив грошові кошти, стягнуті з боржника, перерахувати на рахунок в цьому ж банку, зазначивши, що отримувачем є ТОВ Фінансова компанія «Женева».

Дійсно, відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) та безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Таким чином, у розумінні чинного законодавства майном є не рахунки, а грошові кошти, які можуть розміщатися на рахунку особи.

Проте, надані ТОВ Фінансова компанія «Женева» документи не підтверджують наявність коштів позивача на рахунку, який стягувач зазначив у заяві про примусове виконання виконавчого напису № 284. Тобто, на час винесення оскаржуваної постанови про відкриття ВП № 60095246 від 18.09.2019 року у відповідача були відсутні докази, що у боржника, який зареєстрований та проживає у м. Дніпро Дніпропетровської області, наявне майно у виконавчому окрузі міста Київ.

Доводи відповідача, що в заяві ТОВ Фінансова компанія «Женева» про наявність у боржника рахунку, відкритому в ТОВ Фінансова компанія «Женева», тобто у самого стягувача, підтверджено місцезнаходження майна позивача у виконавчому окрузі міста Київ, суд вважає необґрунтованими, оскільки ця заява не містить відомостей про наявність на вказаному рахунку коштів. Наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є належним доказом підтвердження місцезнаходження майна боржника, якщо відсутні відомості про наявність на вказаному рахунку коштів.

Крім того, відповідачем до суду не надано будь-яких інших доказів, які б підтвердили знаходження коштів позивача на вищевказаному рахунку.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.09.2018 по справі № 905/3542/15, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.

Щодо листа Міністерства юстиції України від 11.06.2018, то суд зазначає, що останній не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини. Крім того, в листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Суд погоджується з таким роз`ясненням Міністерства юстиції України, проте, приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не взято до уваги той факт, що для визначення місцезнаходження майна боржника важливим аспектом є саме наявність грошових коштів, а не рахунку боржника, що не є тотожним.

Натомість, як зазначалось вище, у матеріалах справи не міститься жодного підтвердження того чи є взагалі грошові кошти на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ТОВ Фінансова компанія «Женева», оскільки з довідки, наданої стягувачем до заяви про примусове виконання рішення, цей факт встановити неможливо.

Суд вважає, що постанова від 18.09.2019 року ВП №60095246 про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону №1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).

Крім того, суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням стягувача, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою самого стягувача. При цьому ТОВ Фінансова компанія «Женева», зазначаючи про відкриття у себе рахунку боржника, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження майна боржника, що суперечить принципу, який закладений у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено.

Відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних повноважень, чим порушено частину другу статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи місце проживання позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19.

Відтак, відповідачем відкрито виконавче провадження без належних підстав, чим порушено частину другу статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки винесена в такому виконавчому провадженні постанова про арешт коштів є неправомірною, а тому арешт коштів має бути знятий.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією від 19.05.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4, корп.А, офіс 35-А), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимонг на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Женева» (місцезнаходження: код ЄДРПОУ 40888017, 04071, м.Київ, вул. Верхній Вал, буд. 28/12) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни ВП №6095246 від 18.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни ВП №6095246 від 20.02.2020 року про арешт коштів боржника.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4, корп.А, офіс 35-А) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно