
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2020 року Справа № 160/2131/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
21 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 29.11.2019 року №0008190519 та №0008200519, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 91 541, 25 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 101 712, 50 грн., винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту №6875/04-36-05-19/39712739 від 28.10.2019 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» (код ЄДРПОУ 39712739) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» (код ЄДРПОУ 39712739) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 року №0008190519, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 91 541,25 грн. та від 29.11.2019 року №0008200519, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 101 720,50 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем 03.10.2020 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» зареєстроване в якості юридичної особи Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 26.03.2015 року та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Соборний район м. Дніпра) як платник податків, зборів та обов`язкових платежів.
Посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» (код ЄДРПОУ 39712739) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41445134) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.10.2019 року №6875/04-36-05-19/39712739, яким встановлено, що в порушення:
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.І98 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.1., 2.2., 2.4., 2.15., 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» в листопаді та грудні 2017 року завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 81370 грн.;
- п.44.1, п.44.2. ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, п.З, п.8 ст.1 НП(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та п.5, п.7, п.П, п.18 П(С)БО №16 «Витрати», п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.1., 2.2., 2.4., 2.15., 2.16. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 73233 грн.
Висновки акту перевірки обгрунтовані тим, що по операції угоди купівлі-продажу по договору поставки від 01.11.2017р. №03-2017, укладеним між ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» та ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» не підтверджено реальне настання наслідків з огляду на відсутність у ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» товарно-транспортних накладних на перевезення товару згідно видаткових накладних №РН-0000423 від 27.11.2017р. та №РН-0000246 від 05.12.2017р.; відсутність у ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» сертифікатів якості товару за видатковими накладними №РН-0000423 від 27.11.2017р. та №РН-0000246 від 05.12.2017р.; наявністю вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 року по справі 202/790/19; за даними ЄРПН товари, придбані ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» за видатковими накладними №РН-0000423 від 27.11.2017р. та №РН-0000246 від 05.12.2017р. не придбавались ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» у контрагентів-постачальників (обрив ланцюга).
На підставі акту перевірки від 28.10.2019 року №6875/04-36-05-19/39712739 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» від 29.11.2019 року №0008190519, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 91 541,25 грн.;
- форми «Р» від 29.11.2019 року №0008200519, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 101 712,50 грн.
Правомірність вищенаведених податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області є предметом даної адміністративної справи.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу
Згідно із п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно зі статтею ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, з господарських операцій з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41445134).
01.11.2017 року між ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» (Покупець) та ТОВ «ПРОДУКТ ГРУПП» (Продавець) було укладено договір поставки №03-2017, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити у власність Покупця продукцію матеріали верхньої будови залізничної колії, а Покупець зобов`язується прийняти у власність і сплатити Товар на передбачених Договором умовах. Додаткова номенклатура, перелік, кількість, асортимент, ціна і вартість Товару вказується у рахунках на оплату, виписаних Покупцеві на підставі попередніх заявок, що є невід`ємною частиною договору. Остаточний асортимент і кількість Товару і погоджених до постачанням партій визначаються шляхом виставляння Продавцем рахунків і їх оплати Покупцем. Товар поставляється продавцем партіями на умовах: БСА м. Костянтинівка склад Продавця включаючи вантаження Товару згідно правил Інкотермс 2010). Для конкретної партії Товару Сторони мають можливість погоджувати інші умови постачання. Право власності на Товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від Продавця до Покупця з моменту постачання Товару. Моментом постачання вважається дата відвантаження Товару, вказана в накладній. На кожну поставлену партію Товару Продавець повинен надати Покупцеві наступні документи: рахунок, виписку з сертифікату якості виробника, видаткову накладу.
На підставі замовлень Покупця №СФ-0000320 від 27.11.2017 року та №СФ-433 від 05.12.2017 року, Покупець замовив у Продавця постачання наступного Товару, а саме:
- згідно замовлення №СФ-0000320 від 27.11.2017 року: болт колійний М16х72 з гайкою, кількістю 1312 шт. за ціною без ПДВ 8,00 грн./шт; підкладка Д 65, кількістю 17 тон, за ціною 23000,00 грн./тону, всього на загальну вартість 481795,20 грн. в т.ч. ПДВ 80299,20 грн. Умови постачання БСА м. Костянтинівка склад Продавця включаючи вантаження Товару (згідно правил Інкотермс 2010);
- згідно замовлення №СФ-433 від 05.12.2017 року: болт клемний М 22x75 (в зборі), кількістю 120 шт. за ціною без ПДВ 41,00 грн./шт; шайба одновиткова М 24, кількістю 0,008 тон, за ціною 54100,00 грн./тону, всього на загальну вартість 6423,36 грн. в т.ч. ПДВ 1070,56 грн. Умови постачання БСА м. Костянтинівка склад Продавця включаючи вантаження Товару (згідно правил Інкотермс 2010).
ТОВ «Продукт Групп» на адресу позивача було поставлено товар, що підтверджено видатковою накладною №РН-0000423 від 27.11.2017р. на суму 481 795,20 грн. (з ПДВ), видатковою накладною №РН-0000246 від 05.12.2017р. на суму 6 423,36 грн. (з ПДВ)
Транспортування товару здійснено ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), автомобілем ДАФ державний номер НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 водійське посвідчення НОМЕР_4 , на замовлення ТОВ «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ», що підтверджується товарно-транспортними накладними №55 від 27.11.2017 року та № 57 від 05.12.2017 року.
Суд зазначає, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ «Продукт Групп» у перевіряємий період.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.
Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагент позивача ТОВ «Продукт Групп» був зареєстрований як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.
У акті перевірки відповідач посилається на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року у справі № 202/790/19.
Так, судом встановлено, що вироком Індустріального районного суду м.Дніпра від 03 квітня 2019 року у справі № 202/790/19 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України.
Разом з тим, суд вказує, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року вирок Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська від 03 квітня 2019 року щодо ОСОБА_3 скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.
За положеннями частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд зазначає, що сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 05 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12.
Отже суд не бере до уваги вказаний вирок, оскільки наведені у ньому обставини не були предметом дослідження у даній справі, а також з огляду на те, що зазначений вирок не містить в собі жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій ТОВ "ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ" із контрагентом ТОВ «Продукт Групп», а також враховуючи його скасування.
Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.
Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладеного договору та специфіку придбаних товарів, суд робить висновок, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з придбання товару у ТОВ «Продукт Групп» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.
Суд звертає увагу на те, що неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. На сьогоднішній день, при вирішенні спорів з податковими органами можуть бути застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).
Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.
Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом, є передбачуваність. Норму не можна вважати законом, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.
З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.
А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.
Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Наявні у матеріалах справи документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Отже, під час судового розгляду позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладеного договору, надано доказів факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеним договором.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 17500/04-36-05-09/41465124 від 20.12.2019 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вриробничо-комерційне підприємство "Павлоградський завод мостових металоконструкцій" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003500509 від 10.02.2020 року підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 29.11.2019 року №0008190519 та №0008200519 є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» від 29.11.2019 року №0008190519, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 91 541,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 73 233,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18308,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «Р» від 29.11.2019 року №0008200519, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 101712,50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 81 370,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 20342,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД РЕЙКОВИХ СКРІПЛЕНЬ» (код ЄДРПОУ 39712739) судові витрати у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник
Судове рішення № 89778768, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 27.04.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/2131/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: