Рішення № 89778766, 28.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2019 року Справа № 160/11959/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі – ДДУВС, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади – МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м.Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 36’ 261грн. 84коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №271 о/с від 27.08.2019 року відповідач звільнений зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». В порушення вимог ст.18 Закону України «Про міліцію», який діяв на момент зарахування до органів внутрішніх справ, та вимог ст.74 Закону України «Про національну поліцію» відповідач добровільно не відшкодував витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим ДДУВС просить в судовому порядку відшкодувати відповідні витрати у загальному розмірі 36’ 261грн. 84коп.

03.12.2019 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

17.12.2019 року до суду від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву, за змістом яких підтримує обгрунтування позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2014 року на виконання вимог ст.18 Закону України «Про міліцію» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та наказу МВС від 14.05.2007 року №150 між ОСОБА_1 , ДДУВС та ГУМВС України в Дніпропетровській області укладений договір №2472 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з наказом ДДУВС від 05.08.2014 року №165 ос ОСОБА_1 зараховано курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та присвоєно спеціальне звання рядовий міліції.

22.05.2017 року на виконання вимог ст.74 Закону України «Про Національну поліцію» між відповідачем, ДДУВС та ГУНП в Дніпропетровській області укладено контракт №3692 про здобуття освіти.

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №151 о/с від 01.06.2018 року ОСОБА_1 , як випускник ДДУВС, призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Самарського віділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №271 о/с від 27.08.2019 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапорту від 19.08.2019 року.

Враховуючи те, що відповідач звільнився з Національної поліції за власним бажанням до закінчення трирічного терміну після завершення навчання, але не відшкодував витрати на навчання в ДДУВС у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про міліцію» (чинного на час зарахування на навчання), особи начальницького складу ОВС, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 (далі Порядок № 313), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.

22.05.2017 року на виконання вимог ст.74 Закону України «Про національну поліцію» між відповідачем, ДДУВС та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області укладено контракт №3692 про здобуття освіти.

Пунктом 3.5 зазначеного контракту передбачено, що в разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язаний відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст.74 Закону України «Про національну поліцію» в розмірі визначеному у довідці-розрахунку.

Згідно з абзацом 3 п.1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів №261 від 12.04.2017 (далі - Порядок відшкодування), цей порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку відшкодування передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Відповідно до п.4 Порядку відшкодування витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період його фактичного навчання.

Претензійно-позовну діяльність згідно з абз. 2 п.8 Порядку відшкодування проводить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі також міститься в Контракті, укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно з довідками-розрахунками витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ДДУВС, долучених до матеріалів справи, загальна сума витрат на утримання відповідача склала 36’ 261грн. 84коп.

Доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі - ДДУВС відповідачем, суду не надано.

Таким чином, відповідач незважаючи на взятий на себе обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, станом на день розгляду справи не здійснив відшкодування витрат добровільно, а тому таке відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тому понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь держави в особі центрального органу виконавчої влади – МВС України в особі його структурного підрозділу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (49005, м.Дніпро, пр.Гагаріна, 26, код ЄДРПОУ 08571446) витрати, пов`язані з утриманням у розмірі 36’ 261 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят одна) грн. 84коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова