Рішення № 89778564, 09.06.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 червня 2020 р. Справа № 120/1363/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

представника позивача: Голубенка О.В.

представника відповідача: Лозінської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

про: визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028) про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 30.03.2020 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем 07.04.2020 подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 07.02.2020 працівниками Головного управління ДПС у Вінницькій області було здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 діяльності АЗС, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт перевірки від 07.02.2020. В акті перевірки зафіксовано, що позивач здійснював роздрібну торгівлю пальним без наявності відповідної ліцензії, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

На підставі вищезазначеного акту Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2020 №0001630506 про застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального" на загальну суму 250 000,00 грн.

Позивач вважає протиправними винесений наказ та податкове повідомлення-рішення, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 08.05.2020 заяву позивача задоволено, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із викликом сторін. Призначено судове засідання на 03.06.2020 о 14:30 год.

06.05.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Зокрема вказав, що на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 06.02.2020 № 709 та направлень на проведення фактичної перевірки від 06.02.2020 № 330 та № 331, 07.02.2020 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області, проведено фактичну перевірку АЗС ФОП ОСОБА_1 .

За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено факт реалізації пального у період з 01.07.2019 р. по 28.08.2019 р. пального (ДП та бензину) на загальну суму 13390,55 грн., без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Зауважили, що згідно вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, оператору АЗС ФОП ОСОБА_1 було вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також вищезазначена особа ознайомлена під розписку у направленнях на перевірку.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (із внесеними змінами та доповненнями) в частині ліцензування діяльності пов`язаної з роздрібним продажем пального про що складено Акт перевірки.

Окремо зазначено, що ознайомившись з фактами, викладеними в акті фактичної перевірки, відповідно до вимог статті 86.5 ПК України, оператор АЗС засвідчив викладені обставини власним підписом.

За розглядом акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2020 року №0001630506 застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну (фінансову) санкцію у сумі 250 000 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить у задоволені адміністративного позову відмовити.

12.05.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача не обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

12.05.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заява про виклик свідків.

У ході судового засідання 03.06.2020 дані заяви представником позивача не підтримувались, а відтак не ставились судом на розгляд.

Ухвалою від 03.06.2020, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в судовому розгляді.

09.06.2020 представником позивача було подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яка судом ухвалою від 09.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, з урахуванням думки інших учасників процесу, задоволена, до матеріалів справи долучено, зокрема, податкові декларації ФОП ОСОБА_1 за звітний період червень, липень, серпень, вересень 2019 року, податкові накладні супроводжуючі документи та позицію ВС в аналогічних правовідносинах.

В ході судового розгляду представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення. Зокрема, щодо протиправності наказу про призначення фактичної перевірки, то вказував, що в ньому не зазначено конкретної підстави для проведення перевірки, не конкретизовано зміст інформації про порушення вимог законодавства ФОП ОСОБА_1 , посилання на п.п. 80.2.5 ст. 80 ПК є формальним, тому вважає наказ незаконним, а перевірку протиправною. Звернуто увагу, що позивач, як добросовісний платник, 21.06.2019 подав до податкового органу заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, із платіжним дорученням від 18.06.2019 за №38. Тому, на переконання позивача, у нього з 18.06.2019 року виникло право на отримання ліцензії.

Позивач стверджує, що при звернені до відповідача його запевнили, що ліцензія буде видаватись з 01.07.2019 відповідно до листа Держаної фіскальної служба України від 30.05.2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17, яким надано вказівку головним управлінням ДПС видавати зазначені ліцензії суб`єктам з 01.07.2019. За змістом листа суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях за місцем розташування місць зберігання та роздрібної починаючи з 12.06.2019.

Відтак, в зв`язку з невизначеністю законодавства щодо органу, який мав здійснювати ліцензування, позивач розцінює як штучне створення перешкод в господарюванні, що призвело до накладення штрафу на нього.

Щодо допуску оператором працівників податкового органу до перевірки, то представник позивача, покликаючись на позицію Верховного Суду вказує, що 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Щодо факту реалізації пального, то представник позивача заперечує, та вказує на докази, а саме податкові декларації ФОП ОСОБА_1 за звітний період червень, липень, серпень, вересень 2019 року та на податкові накладні із супроводжуючими документами, які не підтверджують реалізацію товару.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення. Щодо заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, то відповідач вказує, що позивачем вона подавалась не в червні, а в серпні, а саме 29.08.2019, що підтверджується самою заявою, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 80).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ФОП ОСОБА_1 , (далі - позивач), код НОМЕР_1 , зареєстрований 21.11.2007, про що внесено запис до Реєстру, номер запису 21470000000002165. Основним видом діяльності за код КВЕД 47.30 є роздрібна торгівля пальним (основний).

06.02.2020 заступником начальника ГУ ДПС у Вінницькій області №709, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", постанов Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", постанови Правління НБУ "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Кодексу законів про працю, керуючись ст. ст. 20, на підставі п.п. 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 та на виконання вимог п. 82.3 ст. 82 ПК, наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_2 з 06.02.2020, АЗС з 06.02.2020, терміном 10 діб, за період з 01.01.2018 (а.с. 14).

На підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 06.02.2020 №709 та направлень на проведення фактичної перевірки від 06.02.2020 № 330 та № 331, 07.02.2020 працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області, проведено фактичну перевірку АЗС ФОП ОСОБА_1 .

Оператор АЗС Мельник В.Б. 07.02.2020 отримав направлення на перевірку, якому вручено під розписку і копію наказу (а.с. 70).

07.02.2020 перевіряючими проведено фактичну перевірку, за наслідками якої складено Акт від 07.02.2020 №53/02/33/05/06/153/502/3754, в якому вказані наступні виявлені порушення:

Порушено порядок ведення розрахунків, а саме проводиться розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування із зазначенням коду підтоварної категорії згідно УКТЗЕД.

Здійснюється роздрібна торгівля паливом без отримання та придбання відповідної ліцензії: А95-02.07.2019, о 08 год 35 хв - 17,24 л по ціні 29 грн на суму 499,96 грн (фіск. чек №2624); А95-02.07.2019, о 08 год 47 хв - 8,62 л по ціні 29 грн на суму 249,98 грн (фіск. чек №2629); А92-05.07.2019, о 12 год 20 хв - 2,59 л по ціні 28,50 грн на суму 73,82 грн (фіск. чек №2801); А95- 08.07.2019, о 22 год 39 хв – 5 л по ціні 29 грн на суму 145,00 грн.

Згідно Z-звітів №2112-2177 за період з 01.07.2019 по 28.08.2019 реалізовано палива на загальну суму 13350,55грн.

Згідно державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання оптової та роздрібної торгівлі пальним відсутня у ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019 по 28.08.2019.

За висновками перевірки встановлено порушення п. 11 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі Закон №481).

Додатками до перевірки вказано Х-звіт, на 1 арк., та скорочений звіт на 1 арк.

На підставі виявлених порушень, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001630506 від 28 лютого 2020, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну (фінансову) санкцію у сумі 250 000 гривень за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Позивач вважає протиправними винесене ППР у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір суд зазначає, відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до частини 43 статті 15 Закону №481 у разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

У сфері податкових відносин відповідні повноваження встановлені Податковим кодексом України, зокрема пунктом 1.1. статті 1, який визначає, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно пункту 41.1. статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Суд зазначає, що згідно п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 30 статті 15 Закону №481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Виходячи із норм Закону №481 та листа Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а Державна фіскальна служба України лише 30.05.2019 року направила лист за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 із розпорядження про видачу ліцензій головними управліннями в областях з 1 липня 2019 року, тому має місце порушення прав позивача як добросовісного платника в частині ведення своєї господарської діяльності, а саме основним видом діяльності, якої за кодом КВЕД 47.30 - роздрібна торгівля пальним (основний).

Суд вказує, що до 01.07.2019 року, Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач вживав усі можливі заходи для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме 18.06.2019 платіжним дорученням №38 від 18 червня 2019 року сплачено суму у розмірі 2000,00 грн за призначенням платежу: плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за 2019 року

Оцінюючи доводи позивача, що ним 21.06.2019 року така заява направлена до податкового органу в сукупності із доводами відповідача, що заява зареєстрована 28.08.2019 року, а будь-які інші заяви позивача не реєструвались, то суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до частини 43 статті 15 Закону №481 у разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Суду не надано жодного доказу, зокрема опису з відміткою про дату прийняття заяви та документів із підписом особи, яка їх прийняла. Натомість стверджуючи, що заява подана 29.08.2019 відповідач вказує на проставлену у верхньому правому кутку кульковою ручкою дату «29.08.2019», та на штам, який міститься у нижньому правому кутку.

Щодо штампу, то на ньому проставлена дата, проте міститься перехресний підпис особи, який не дає змоги установити дійсну дату. Щодо дати, яка проставлена кульковою ручкою у верхньому правому кутку, то суд критично ставиться до цього, оскільки реєстрація заяв щодо видачі ліцензії здійснюється за окремим реєстром із присвоєнням номеру, що підтверджується листом Держаної фіскальної служба України від 30.05.2019 року №17014/7/99-99-12-01-01-17, в якому остання зазначила, що з метою однакового підходу до ведення Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального (далі - Реєстр) та оформлення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та/або зберігання пального на паперовому носії, керівникам головних управлінь ДФС у областях та м. Києві забезпечити виконання вимог цього листа при веденні реєстрів та оформлення ліцензій на право роздрібної торгівлі за формами, які додаються, а саме:

Додаток 1 "Заява щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним", яку розроблено для програмного забезпечення "Ліцензування пального";

Додаток 2 "Заява щодо ліцензії на право зберігання пального", яку розроблено для програмного забезпечення "Ліцензування пального";

Додаток 3 "Реєстр ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним / зберігання пального";

Додаток 4 "Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним";

Додаток 5 "Ліцензія на право зберігання пального";

Додаток 6 "Вимоги до алгоритму формування номера ліцензії".

При цьому суд бере до уваги, що в додатках до заяви внесення платежу за ліцензію вказано платіжне доручення №38 від 18 червня 2019 року, а контролюючий орган, до якого подається заява ГУ ДФС у Вінницькій області, в той час як 29.08.2019 року, в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області видано наказ № 7 від 29.08.2019 року про початок діяльності Головного управління ДПС у Вінницькій області. Цією ж датою 29.08.2019 видана ліцензія позивачу на право роздрібної пальним.

Статтею 16 Закону № 481 встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним/на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Частини 24, 27 статті 15 Закону № 481 визначають, що річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000,00 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Враховуючи вимоги Закону України №481, позивачем 18.06.2019 платіжним дорученням №38 від 18 червня 2019 року сплачено суму у розмірі 2000,00 грн за призначенням платежу: плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за 2019 року. Відтак, з 18.06.2019 у останнього виникло право на отримання зазначеної ліцензії.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п. 56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Надаючи оцінку спірному наказу, суд виходить з того, що 21 лютого 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду по справі №826/17123/18 у своєму рішенні відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Види перевірок визначено у ст. 75 ПК. Зокрема, згідно із п. 75.1.3. ст. 75 ПК, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

У постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 (адміністративне провадження №К/9901/10812/19) Верховний Суд дійшов висновку, що для зазначення підстави проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

На думку суду, підстави проведення перевірки, зазначені в наказі на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, відповідач перерахував все законодавство, яким керується податковий орган при здійсненні своїх повноважень, та зіслався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки. При цьому, період, який перевіряється з 01.01.2018 без конкретної дати його закінчення, на думку суду, не може бути правомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі.

З урахуванням сталої практики Європейського Суду зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

За наведених обставин та установлених фактів, суд вважає що відповідач не дотримався принципу "належного урядування", оскільки чіткої підстави у наказах на проведення фактичної перевірки не було вказано, чим порушено право позивача на належний захист своїх інтересів.

Відповідно до п. 80.2.5 ст. 80 ПК, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в аналогічних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

Оцінючи наказ суд, з огляду на позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18, суд погоджується із позицією позивача, що в ньому не зазначено конкретної підстави для проведення перевірки, не конкретизовано зміст інформації про порушення вимог законодавства ФОП ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що в оскарженому ППР про застосування фінансових санкцій №0001630506 від 28.02.2020 року зазначено, що воно прийняте на підставі акта перевірки від 07.02.2020 року №53/02/32/05/06/ НОМЕР_1 і встановлено порушення вимог статті 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Відповідно до Акта перевірки також установлено порушення загальної норми, а саме ст. 15 Закону № 481/95-ВР, яка регулює імпорт, експорт, оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Щодо встановлених порушень в ході перевірки, то відповідно до Акта згідно Z-звітів №2112-2177 за період з 01.07.2019 по 28.08.2019 позивачем реалізовано палива на загальну суму 13350,55 грн. Одночасно відповідач вказує, що позивачем порушено порядок ведення розрахунків, а саме проводяться розрахункові операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування із зазначенням коду підтоварної категорії згідно УКТЗЕД. Відтак, суд відхиляє Z-звіт, оскільки він є неналежним доказом через те, що розрахункові операції через РРО проводяться без програмування найменування із зазначенням коду підтоварної категорії згідно УКТЗЕД.

Щодо долученого до матеріалів справи витягу з інформаційних баз, в якому наведено перелік фіскальних чеків із зазначенням номеру фіскального чеку, коду проданого товару, та як зазначає представник відповідача що це є витяг з ІС «Податковий блок», (а.с. 78), то такий доказ є сумнівним, оскільки він не містить ні дати, ні підпису, а тому не зрозуміло з якої системи чи бази вони зроблені. А також суду не надано доказів, що саме цей витяг використовувався в межах фактичної перевірки, оскільки відповідно до Акта, такий не додавався.

В силу ст. 73, КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо законності перевірки, та вважає, що податковий орган дійшов помилкових висновків щодо факту роздрібного пального.

При цьому, належними доказами позивач доводить, що ним як добросовісним платником вживались усі дії, спрямовані задля уникнення порушення законодавства та був прийнятий наказ припинити продаж пального до отримання ліцензії, 18.06.2019 платіжним дорученням №38 від 18 червня 2019 року сплачено суму у розмірі 2000,00 грн за призначенням платежу: плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за 2019 року, та разом із заявою передано до відповідного органу для отримання ліцензії. Крім того, у період з 01.07.2019 до 28.08.2019 підакцизний товар позивачем не реалізовувся, що доводиться податковими накладними та податковою звітністю.

Підсумовуючи вищенаведені обставини та факти, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийняте за наслідками протипрвної перевірки, а відтак підлягає скасуванню. Щодо скасування наказу, то суд вважає, що осільки він реалізований, фактична перевірка відбулась, за наслідками якої прийняте спірне рішення, яке суд вважає протиправним, то в цій частині слід відмовити, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області за №0001630506 від 28.02.2020.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (іден. код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (15.06.2020)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна