Рішення № 89776263, 05.06.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.06.2020 Єдиний унікальний номер 205/7154/18

Єдиний унікальний номер 205/7154/18

Провадження № 2/205/537/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про оспорювання батьківства, –

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2018 року позов залишено без руху, а позивачеві запропоновано усунути недоліки з дотриманням вимог п.п. 2, 4, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 14 січня 2019 року позивачем через засоби поштового зв`язку направлено заяву, яка надійшла до суду 21 січня 2019 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2019 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року до участі у справі в якості відповідача було залучено Новокодацький районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2019 року було призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

30 вересня 2019 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов висновок експерта № 589 (а.с. 59-60).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про допит свідків було задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Позивач у своєму позові, а у ході судового засідання позивач його представник посилалися на те, що позивач познайомився із відповідачем у травні-липні 2011 року, та з цього часу періодично підтримували стосунки, у тому числі інтимні. У вказаний час позивач проходив військову службу за контрактом у ВЧ 3036. Відповідач народила малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої в актовому записі про народження зазначено ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 сторони зустрілися на святі з нагоди дня народження сестри позивача та вирішили поновити стосунки. Згодом ОСОБА_2 повідомила, що вона народила доньку, батьком якої є позивач. 10 червня 2014 року сторони зареєстрували шлюб, а 17 червня 2014 року, на підставі заяви позивача, до актового запису про народження малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було внесено відомості про батька і змінено прізвище на ОСОБА_5 , по батькові на « ОСОБА_6 » та видано повторне свідоцтво про народження. При цьому, після внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_7 , ОСОБА_1 став помічати, що дружина з кимось таємно розмовляє телефоном, а у дитини стали з`являтися коштовні подарунки, на запитання відповідач повідомляла, що речі придбані частково за її кошти, а частково – за кошти її родичів. У серпні 2015 року, по поверненню з відрядження, позивач побачив на подвір`ї каркасний басейн. Сусіди повідомили, що басейн – подарунок ОСОБА_7 від її біологічного батька – ОСОБА_8 . Після серйозної розмови, ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком її доньки. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано. Вважає, що він визнав своє батьківство під впливом обману, він не є біологічним батьком малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просив суд виключити відомості про нього як про батька з актового запису про народження малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, а у ході судового засідання відповідач та її представник проти позову заперечували, зазначивши, що з позивачем вони знайомі приблизно з 2000 року – її брат був одружений із сестрою позивача. Після тривалої перерви у спілкуванні, вони зустрілися на святі з нагоди дня народження небоги, на яке їх запросили ІНФОРМАЦІЯ_3 червня ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на якому відповідач була разом з донькою ОСОБА_7 . Жодних стосунків, у тому числі інтимних, з позивачем ні до цієї зустрічі, ні після неї, не було, оскільки на той час вона перебувала у стосунках з іншим чоловіком, який є біологічним батьком дитини, про що ОСОБА_1 було достеменно відомо. Після тривалого знайомства, з листопада 2013 року, після розірвання стосунків з батьком ОСОБА_7 , сторони почали зустрічатися. Наприкінці грудня 2013 року стосунки припинилися, відповідач припинив спілкування, а від спільних знайомих ОСОБА_2 дізналася, що позивач зустрічається з іншою дівчиною. Несподівано, у червні 2014 року, ОСОБА_1 приїхав до неї та запропонував зареєструвати шлюб, проте, вона вагалася. Згодом, позивач разом з батьками, повідомили, що у відношенні позивача відкрито кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України, йому загрожує позбавлення волі до 3-х років, а судове засідання в апеляційному суді призначено на 19 червня 2014 року, тому йому необхідні пом`якшувальні обставини: дружина і дитина. Враховуючи, що на той час вона мала почуття до позивача, 10 червня 2014 року (у вівторок) вони зареєстрували шлюб. 17 червня 2014 року за заявою ОСОБА_1 було внесено зміни до актового запису про народження її доньки. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року кримінальну справу направлено на новий розгляд, тому позивач намагається, з метою уникнення кримінальної відповідальності, затягнути розгляд справи. При цьому, біологічний батько доньки ОСОБА_10 ніколи не приховував, що ОСОБА_7 є його донькою, адже за час спільного проживання сторін, ОСОБА_10 неодноразово бачився та навідував доньку, виконуючи свій батьківський обов`язок. Шлюбні відносини між сторонами були припинені з причини негідної поведінки позивача, оскільки пом`якшувальних обставин згодом він вже не потребував. Шлюб було розірвано заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року. Згодом, вона звернулася до позивача з проханням надати дозвіл на реєстрацію дитини за своїм місцем проживання, на що у грубій формі отримала відмову із зазначенням, що жодного відношення він до дитини не має, і всі проблеми відповідач має вирішувати сама. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі у розмірі 1 500 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17 травня 2018 року. Покровським ВДВС було відкрито виконавче провадження ВП № 57124138 від 14 серпня 2018 року. На теперішній час у позивача наявна заборгованість зі сплати аліментів. Вказувала, що при визнанні свого батьківства щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачеві було достеменно відомо, що він не є біологічним батьком дитини, а тому, вважає, що він не має права на оскарження свого батьківства. Відповідач та її представник проти позовних вимог заперечували, просили у їх задоволенні відмовити.

Відповідач Новокодацький районний у місті Дніпрі ВРАЦС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) свого представника у судове засідання не направив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини не направлення свого представника судові не повідомив, відзив на позов суду не надав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_3 , батьком якої у свідоцтві про народження було зазначено ОСОБА_4 (а.с. 4).

10 червня 2014 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а.с. 5), який заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2016 року було розірвано (а.с. 10).

На підставі заяви матері малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 про визнання батьківства № 118/14.7-39 від 17 червня 2014 року, Новокодацьким ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в актовий запис про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено зміни: змінено прізвище з ОСОБА_12 на ОСОБА_5 , по батькові з ОСОБА_13 на ОСОБА_6 , батьком зазначено ОСОБА_1 (а.с. 6-7), повторно видано свідоцтво про народження (а.с. 9).

Відповідно до висновку експерта № 589 від 06 вересня 2019 року батьківство ОСОБА_1 у відношенні дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключається (а.с. 59-60).

Також у судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_14 та ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 , по батькові змінила. Біологічним батьком доньки відповідача є ОСОБА_10 , з яким вони разом проживали, поки дитині не виповнилося півтора року. Свідок має спільну дитину з братом позивача, на святкуванні дня народження якої ІНФОРМАЦІЯ_3 , сторони знову зустрілися. Останнього разу перед цим вони зустрічалися у 2002 році. Кароліна дуже схожа на свого біологічного батька, позивач знав, що він не є біологічним батьком доньки відповідача – відносини в них почалися у листопаді 2013 року, а дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнаючи за собою батьківство щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 переслідував свої інтереси, оскільки на той час він був обвинуваченим у кримінальному провадженні за скоєну ДТП, і наявність дитини йому була необхідна для пом`якшувальних обставин у кримінальному провадженні. Після реєстрації шлюбу сторони проживали в одному будинку зі свідком та їх батьками.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що з відповідачем він проживав з 2006 року по 2014 рік; шлюб не реєстрували, оскільки він перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Він біологічний батько малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьківство дитини не визнав офіційно і не зареєстрував себе батьком при народженні ОСОБА_7 , оскільки так склалися обставини. Відносини з донькою підтримує постійно, вона його називає татом, та він ніколи не приховував, що ОСОБА_7 є його дитиною. 07 серпня 2015 року він дізнався, що батьком дитини записано позивача, причини такого рішення сторін для себе не з`ясовував. За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, забирав доньку до себе у відсутність позивача, з ним не зустрічався. Коли позивач визнавав своє батьківство, йому було відомо, що дитина не його, оскільки за час вагітності відповідача свідок проживав разом з нею, і позивач про це знав, вони разом навідували родину позивача. Під час вагітності ОСОБА_2 і до того часу, коли ОСОБА_7 виповнилося півтора роки, сторони не спілкувалися, проте їх родини перебувають у родинних відносинах, тому позивач знав про те, що він не є біологічним батьком дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

При цьому приписами ч. 5 ст. 136 СК України встановлено, що не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч. 1 ст. 123 цього Кодексу.

Таким чином, дослідивши і встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 , інтимних відносин до народження дитини та до досягнення нею півторарічного віку з позивачем не мала, у будь-яких стосунках із ним не перебувала, проживала як чоловік і жінка із ОСОБА_10 , який, як вона стверджує та не заперечувалося самим ОСОБА_10 , є біологічним батьком її доньки. Стосунки між сторонами розпочалися лише з листопада 2013 року, тобто після досягнення дитиною річного віку.

Відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 і дитиною також підтверджується висновком експерта № 589 (а.с. 59-60).

З показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , який не заперечував своє батьківство, було встановлено, що позивач був обізнаний про те, що він не є та не може бути біологічним батьком малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачеві, в момент реєстрації себе батьком малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відомо, що він не є батьком дитини.

За таких обставин, позовні вимоги про виключення відомостей про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є такими, що не ґрунтуються на законі, тому у їх задоволенні ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Разом з тим, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, понесені ним судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 136 СК України, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) та Новокодацького районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ЄДРПОУ 33339894, адреса місця знаходження: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 31) про оспорювання батьківства відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя