Ухвала суду № 89774400, 12.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4574/20

У х в а л а

"12" червня 2020 р. м.Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є. отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 про визнання права власності, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до Управління комунальної власності Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 про визнання права власності, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, в якому просить:

1.Визнати за ОСОБА_1 право власності на площі нежитлового приміщення підвалу № VI, а саме на 7,8 кв.м.

2.Зобов`язати Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 7,8 кв.м. нежитлового приміщення підвалу № VI та здійснити переоформлення свідоцтва на право власності на квартиру.

3.Моральні збитки на користь ОСОБА_1 встановити в розмірі 4000 грн.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що таку слід залишити без руху, виходячи із наступного.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Дана позовна заява не містить:

1) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) відповідача ОСОБА_2 ;

2) реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача та відповідача ОСОБА_2 ;

3) ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідачів Управління комунальної власності Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»;

4) підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

5) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Пунктом 4 частини 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У прохальній частині тексту позовної заяви ОСОБА_1 просить на її користь встановити моральні збитки в розмірі 4000 грн. При цьому не вказує до кого із відповідачів пред`явлено цю позовну вимогу.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач подала заяву про звільнення її від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що вона пенсіонерка та має невелику пенсію.

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 року окремо наголосив, що “характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду”.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979 року).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв`язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"" № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Таким чином, "право на суд" не є абсолютним. Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду. У випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачає, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. За правилами частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведеної норми, підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Про це одностайно наголосили усі вищі судові інстанції у своїх пленумах (п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах”; п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”; Постанова Пленум Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір"”).

Саме з цих підстав підлягає встановленню термін “майновий стан”.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно ст. 145 Господарського кодексу України майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Із зазначених норм можна зробити висновок, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов`язків.

В контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Вказані обставини є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом".

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Окремий доказ, сам по собі, не свідчить про майновий стан. Докази мають обґрунтовувати об`єктивні причини, які обумовлюють неможливість оплати судового збору.

Суд вважає, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, не містить достатніх доказів, які б свідчили про неможливість здійснення дій по оплаті судового збору.

До клопотання долучена довідка про доходи позивача (нараховану пенсію) за період з 01.01.2020 по 31.03.2020, що позбавляє суд можливості обрахувати розмір річного доходу позивача. Позивач не приєднала належного та допустимого доказу щодо свого майнового стану (наприклад, довідка про доходи за рік, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо), чим не підтвердила покликань на скрутне матеріальне становище. Зазначення про відсутність доходів, без доведення цієї обставини, не є беззаперечною умовою звільнення від сплати судового збору.

Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, яким суд може скористатися якщо встановить обставини, що підтверджені належними та допустимими доказами та оцінені судом відповідно до вимог, визначених зазначеними нормами права.

Зважаючи на відсутність належних доказів про майновий стан позивача, підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору немає.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не може становити менше ніж 840,80 грн. і не більше 10510,00 грн.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840,80 грн.

Дана позовна заява містить дві вимоги майнового характеру (визнання права власності та стягнення моральної шкоди) та одну вимогу немайнового характеру (зобов`язання до вчинення дій). Оскільки ОСОБА_1 визначила моральну шкоду у грошовому вимірі (4 000,00 грн.), то вказана позовна вимога є майновою вимогою. Така правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року (справа № 761/11472/15-ц).

Таким чином, за вказані позовні вимоги позивач повинна сплатити судовий збір у сумі 2522,40 грн. (840,80 грн. х 3).

У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу 10-тиденний строк для усунення зазначених недоліків.

Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст.175, 185 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління комунальної власності Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_2 про визнання права власності, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди – залишити без руху.

Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме:

- зазначити у позовній заяві (примірнику для суду) та копії позовної заяви (примірнику для сторін):

1) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) відповідача ОСОБА_2 ;

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача та відповідача ОСОБА_2 ;

3) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - відповідачів Управління комунальної власності Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»;

3) підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

4) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

5) вказати до кого із відповідачів пред`явлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 4000 грн.

- подати до суду докази сплати судового збору у сумі 2522,40 грн.

Роз`яснити позивачу, що в Галицькому районному суді м. Львова діють наступні реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів – УКуГалиць.р м.Льв./Галицький/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38007573, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача – UA778999980313171206000013004 , код класифікації доходів бюджету – 22030101, призначення платежу – судовий збір за позовом (ПІП).

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя В.Є. Радченко