Ухвала суду № 89774337, 09.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4309/20

Провадження № 1-кп/461/498/20

УХВАЛА

09.06.2020 року Галицький районний суд м. Львова

в колегіальному складі:

головуючого судді Волоско І.Р.

судді Радченко В.Є.

Фролова Л.Д.

секретар судового засідання Степанюк Ю.В.,

з участю:

прокурора Квасниці В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

та захисника Блонського М.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження /внесене до ЄРДР за № 12020140050001248 від 01.04.2020 року/ про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

в с т а н о в и в:

27 травня 2020 року в провадження Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України на 09.06.2019 року о 11.30 год. в приміщенні Галицького районного суду м. Львова за адресою: м. Львів, вул. Чоловського, 2.

Прокурор Квасниця В.М. у судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, покликаючись на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства; наявність достатніх доказів про вчинення ним даного кримінального правопорушення; не має постійного місця роботи, постійного місця проживання; може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілу, свідків; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу та свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Блонський М.А. заперечили щодо клопотання прокурора. Вважають, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просили обрати більш м`якший запобіжний захід або визначити розмір застави.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши інші матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження , до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою ( статті 131,176,1981,183).

До заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до частини другої статті 131 Кодексу, посеред іншого, належать запобіжні заходи, якими згідно ст.176 Кодексу є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, який полягає у примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Норма ст.315 КПК України безпосередньо не вказує на право суду продовжувати дію запобіжного заходу, однак, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо обрання запобіжного заходу відбувається у порядку , передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відтак, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Пунктом 24 ст.3 КПК України визначено, що судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення,провадження з перегляду судових рішень в апеляційному,касаційному порядку ,а також за ново виявленими або виключними обставинами.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм убачається, що суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження, яке включає в себе і підготовче провадження, не було завершене до спливу двомісячного строку.

Конституційний Суд України у справі №1-28\2017 від 23 листопада 2017року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України зазначає наступне.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою( пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Конституційний суд України у своєму рішенні визнає таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України: «за відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим».

Тобто, дія положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу, як вбачається із його змісту, поширюється на всі види заходів забезпечення кримінального провадження, які були обрані щодо підозрюваної особи на стадії досудового розслідування.

Отже, відповідно до вказаного положення Кодексу допускається під час судового провадження у суді першої інстанції при підготовчому судовому засіданні продовження дії таких запобіжних заходів забезпечення кримінального провадження, як домашнього арешту та тримання під вартою, однак , виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів.

Зі змісту рішення Конституційного суду України у справі №1-28/2017 від 23 листопада 2017 року, випливає, що суд на стадії судового провадження, яке включає підготовче провадження, може продовжити строк тримання під вартою, однак, не автоматично як це випливає із змісту ч.3 ст.315 КПК, а лише з дотриманням встановленої процесуальної процедури щодо обґрунтованості застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовану частиною першою статті 29 Конституції України, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження ( пункт 36).

Під час судового провадження у суді першої інстанції ( проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення в суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Конституційний суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема, під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

Згідно з конституційними принципами рівності та змагальності інші учасники кримінального провадження, разом із прокурором, наділені повноваженням заявляти клопотання, зокрема, щодо застосування інших, у тому числі і більш м`яких запобіжних заходів, їх зміни чи скасування.

Згідно з частиною першою статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним із основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина (абзац дев`ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003року № 3-рп\2003, абзац чотиринадцятий підпункту 4.1. пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 20094року №15-рп\20040.

На виконання рішення Конституційного Суду України та кримінальних процесуальних норм, стороною обвинувачення на стадії підготовчого провадження подано мотивоване письмове клопотання, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, про продовження раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому ОСОБА_1 . Прокурор покликається, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілих та свідків; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. А також вважає, що слід врахувати особливу тяжкість кримінального правопорушення, у якому звинувачується ОСОБА_1 . Відтак, з врахуванням обставин вчиненого, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків.

Суд, розглянувши доводи сторін кримінального провадження, продовжує строк тримання обвинуваченому ОСОБА_1 під вартою, при цьому виходить із наступного.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до загальних положень про запобіжні заходи, такі обираються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 та іншими нормами КПК.

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 01.04.2020 року біля 09 год.53 хв., біля закладу обміну валют (ТЗОВ «Лев капітал» (вул. Івана Франка,98 кв.1 у м. Львові) діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на працівника даного закладу ОСОБА_2 , під час якого погрожував застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я, демонструючи ніж, який в подальшому приставив до шиї потерпілої, та застосувавши до ОСОБА_2 фізичне насильство небезпечне для життя і здоров`я, шляхом удушення подолав опір останньої, внаслідок чого незаконно проник до приміщення пункту обміну валют і заволодів грошовими коштами в сумі 85 000 грн.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 15.04.2020 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 13.06.2020 року, без визначення розміру застави.

Слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу була надана оцінка обґрунтованості підозри обвинуваченого ОСОБА_1 , тому при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, суд не вирішує цього питання.

Положення ст.199 КПК України, передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини,які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину і за ч.3 ст.187 КК України, у разі визнання його винуватим , може бути позбавлений волі на строк до 12 років, із конфіскацією майна.

Суд погоджується із позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати і на момент розгляду даного клопотання.

Зокрема, ОСОБА_1 , будучи обвинуваченим у вчиненні особливо тяжкого злочину може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; останній немає постійного місця проживання та реєстрації у м. Львові та області; тривалий час ніде не працює, відтак, не маючи засобів для існування може продовжувати злочинну діяльність для забезпечення своїх матеріальних умов проживання; дані про міцні соціальні зв`язки відсутні; зважаючи на тяжкість вчиненого та обставини інкримінованого злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності або пом`якшення своєї участі у злочині проти життя і здоров`я особи, існує високий ризик того, що обвинувачений , будучи на волі , може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

За відсутності достатніх гарантій належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим, у разі зміни запобіжного заходу, інші запобіжні заходи можуть не запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Суд також не вбачає підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину , вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

ОСОБА_1 обвинувачується у нападі на потерпілу ОСОБА_2 із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я останньої та застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, до шиї якої приставляв ніж та душив її.

Життя та здоров`я людини, згідно ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя, тому його охорона найважливіше завдання кримінального права України, відтак, завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень. В даному випадку , як вбачається із матеріалів обвинувального акту, потерпіла ОСОБА_2 зазнала шкоди, включаючи фізичне насильство, спричинене неправомірними діями обвинуваченого.

Тому правових підстав для визначення розміру застави ОСОБА_1 суд не вбачає.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення та особи ОСОБА_1 не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, виключають можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду.

Таким чином, підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, а тому наявна необхідність у задоволені клопотання прокурора та продовженні такого запобіжного заходу із зазначенням визначеного строку.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 197, 199 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» строком на 60 діб, тобто до 07.08.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя І.Р. Волоско

Судді В.Є. Радченко

Л.Д. Фролова