Рішення № 89773329, 11.06.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3649/20

Провадження № 2-а/161/207/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В.,

представника позивача Піддубного О.О.,

представника відповідача Кондюк М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Олександровича в інтересах ОСОБА_2 до Інспектора другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Переходька Андрія Вікторовича, Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2020 року представник позивача в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову посилається на те, що зазначеного в постанові поліцейського правопорушення не вчиняв, а тому неправомірно був останнів притягнутий до адміністративної відповідальності.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК №2146397 від 22 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху.

15 квітня 2020 року на підставі ухвали суду прийнято до розгляду вказану позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо позову, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 лютого 2020 року Інспектором другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Переходьком Андрієм Вікторовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії №2146397, в якій зафіксовано, що 22 лютого 2020 року о 16 год. 30 хв. у м. Луцьку по вул. Львівській, 97, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Мercedes-Benz S550, НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2 «б)» ПДР. У зв`язку з цим, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

В першу чергу суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позову до Інспектора третьої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Переходька Андрія Вікторовича, оскільки він не є належним відповідачем у цій справі, а за змістом ст.222 КУпАП належним відповідачем у даному спорі є орган Національної поліції, тобто другий відповідач – Управління патрульної поліції у Волинській області, від імені якого і винесена оскаржувана постанова.

Щодо позовних вимог до належного відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області, суд зазначає наступне.

Як слідує з наданого відповідачем відеозапису події, у зазначених в постанові місці та часі, позивач дійсно рухався на автомобілі Мercedes-Benz S550, НОМЕР_1 по вулиці Львівська,97 у м. Луцьку та при зміні напрямку руху не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, у зв`язку з чим був зупинений працівниками поліції.

Доводи представника позивача щодо тієї обставини, що позивач подавав сигнал повороту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з відеозапису події чітко видно, що автомобіль рухається і здійснює поворот лише з увімкненими задніми габаритними ліхтарями, один з яких внаслідок несправності дійсно мигав, однак встановлений на транспортному засобі сигнал здійснення повороту жовтого кольору позивач не увімкнув при здійсненні маневру повороту, а ввімкнув його лише на вимогу зупинки працівників поліції (оо хв.35с. на відео).

Зважаючи на вищевикладене, оскільки під час судового розгляду знайшли своє підтвердження доводи відповідача про вчинення позивачем вищевказаного правопорушення, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена правомірно та обґрунтовано.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тих однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки судом на підставі наданих доказів встановлена обґрунтованість та правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд дійшов висновку, що слід залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 543/775/17 зроблений наступний правовий висновок.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону № 3674-VI.

Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.

Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон № 3674-VI винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

За частиною другою статті 171-2 КАС України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015, Закон № 3674-VI не визначав і не визначає окремо об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2–5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку, як слідує з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач не сплачував судового збору, хоча мав його сплати за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.

Частиною другою статті 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову та не сплаті судового збору позивачем при зверненні до суду, суд, з метою дотримання права позивача на судовий захист, не вважає за доцільним залишати позов без розгляду з цієї підстави, а вважає за можливим стягнути цей судовий збір з позивача під час ухвалення рішення.

Керуючись статтями 133, 139, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Піддубного Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_2 до Інспектора другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Переходька Андрія Вікторовича, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовну заяву Піддубного Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, – залишити без задоволення, а постанову Інспектора другої роти першого батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Переходька Андрія Вікторовича про накладення адміністративного стягнення по справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі від 22 лютого 2020 року серії ЕАК №2146397, – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк щодо апеляційного оскарження судового рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення

складено 11.06.2020 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк