Рішення № 89772778, 07.04.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.04.2020

Справа № 334/8501/16-ц

Провадження № 2/334/141/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лапі М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання недійсним договору, повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Просто», ТОВ «АТ Сервіс», в якому просив визнати недійсним договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі № НОМЕР_1 , укладений 23.07.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто»; визнати недійсним договір доручення №720161, укладений 23.07.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс»; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 20510,56 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 1200,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 28.07.2016 року він вирішив придбати автомобіль, задля чого звернувся до автосалону « ІНФОРМАЦІЯ_1 авто», за адресою: АДРЕСА_1 . Запоріжжя, вул. ІІІенвізька, 2-А. Оскільки достатніх для придбання автомобіля коштів не мав, він звернувся у автосалоні до представника ТОВ «Авто Просто» в особі спеціаліста з продажу ОСОБА_2 , яка повідомила, що товариство може надати розстрочку і в результаті можна отримати автомобіль вже через два тижні. Вказана пропозиція здалася йому цікавою, у зв`язку з чим він підписав запропоновані представником Товариства документи, а саме: Додаток №1 та №2 до Договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі №720161 від 23.07.2016 року та на вимогу представника Товариства підписав Договір доручення № 720161 від 23.07.2016 року з ТОВ «АТ Сервіс», і того ж дня 23.07.2016 року сплатив на рахунок останнього 7128, грн. в якості, як йому сказали, першого внеску по кредиту за автомобіль.

Договір з Товариством від 23.07.2016 року № 720161, який є основною угодою, йому на підпис надали останнім, вже після того як було здійснено оплату «Першого внеску». Вказаний Договір був складений представником Товариства особисто, тобто спеціалістом з продажу ОСОБА_2 , яка як вказано на сторінці 1 Договору, діє на підставі довіреності. Однак, жодних відомостей відносно номеру чи дати складання такої довіреності в Договорі немає та в момент підписання договору довіреність що вповноважує ОСОБА_2 вчиняти юридично значимі дії від імені Товариства не було надано для ознайомлення. Більш того, Договір доручення №720161 від 23.07.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс» Путік ОСОБА_3 .А., як представник Товариства також складала самостійно, у зв`язку з чим позивач має сумніви у тому, чи могла ОСОБА_2 вчиняти такі дії від імені ТОВ «Авто Просто» та водночас від імені ТОВ «АТ Сервіс», оскільки доказів того, що вона є повіреним обох товариств нею надано не було.

Після цього ОСОБА_2 в ході телефонної розмови запросила його з`явитись 05.08.2016 року до автосалону для врегулювання деяких питань та отримання автомобіля, що ОСОБА_4 і зробив. Представник Товариства повідомила, що з перевіркою його кредитоспроможності у м. Києві виникли проблеми і він має заплатити ще декілька внесків впродовж наступних двох місяців, щоб підтвердити свої фінансові можливості, оскільки до тих пір, доки київське керівництво не надасть згоду, автомобіль він не отримає. У зв`язку з цим він сплатив товариству 4575,28 грн. (квитанція № 77 від 15.08.2016 року), а потім 4575,28 грн. (квитанція № 22 від 08.09.2016 року) та 4232,00 грн. (квитанція № 23 від 08.09.2016 року), що загалом склало 13382,56 грн. Після сплати вищевказаних внесків, ОСОБА_1 звернувся до представника з питанням про отримання авто, але йому повідомили, що він не отримає автомобіль, оскільки його доставка затримується. Після цього, позивач звернувся до ТОВ «АТ Сервіс» з вимогою розірвати договір, але йому відмовили у поверненні коштів зважаючи на те, що договір доручення припинив свою дію виконанням.

ОСОБА_1 вважає, що єдиною можливою причиною, з якою ТОВ «АТ Сервіс» уклало з ним Договір доручення №720161 від 23.07.2016 року, за яким єдиним зобов`язанням Товариства є вчинення від його імені та за його рахунок сплати винагороди ТОВ «Авто Просто» за включення Договору до системи АвтоТак та формуванням групи, є привласнення та неповернення йому сплачених грошових коштів, тобто унеможливлення розірвання договору в наданий Законом 14 денний строк.

Позивач зазначає, що 7128,00 грн. є для нього значною сумою, яку він вважає необґрунтовано великою та несправедливою ціною за надання послуг щодо включення у групу для придбання автомобіля, а тому відносно цього повинні діяти положення ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, оскільки умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Не погоджуючись з вказаним позовом, 16.01.2017 року представник ТОВ «Авто Просто» подав суду письмові пояснення з запереченнями, в яких просив відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, це послуга, яку ТОВ «Авто Просто» на підставі Закону України №с 3462-IV від 02.06.2011 року та Розпорядження Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» №1676 від 09.10.2012 року, а також Постанови КМУ № 913 від 07.12.2016 року, надало ОСОБА_1 шляхом укладання 23.07.2016 року Договору № 720161 та Додатку №1, №2, які в свою чергу є невід`ємною частиною Договору, відповідно до п.19.2 ст.19 якого «Підписання цього Договору та Додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння Сторонами та згоди Сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору та Додатків до нього».

Договір позивача було включено до групи №1249 та надано порядковий номер 12 у цій групі, у зв`язку з чим, позивачем було сплачено Винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи в розмірі 3% + ПДВ від Поточної ціни автомобіля вказаної в Додатку №1, що становило - 7128,00 грн. Вказаний розмір Винагороди був взаємопогоджений між сторонами при підписанні Договору. Суму у розмірі 7128,00 грн. було отримано ТОВ «Авто Просто» від ТОВ «АТ Сервіс» на підставі Договору доручення від 23.07.2016 року укладеного зі ОСОБА_1 . Крім того, у Договорі та Додатку № 1 до нього, міститься опис послуг, що надаються ТОВ «Авто Просто», який приведено детально, щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов Договору. Таким чином, позивачу до підписання договору, було надано вичерпну інформацію про послуги, що надаються відповідачем та порядок їх надання. Підпис позивача в договорі та додатках свідчить про його обізнаність відносно предмету договору, так і щодо його прав і обов`язків за договором, засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов`язки за договором, підтверджує здатність набувати прав та обов`язків за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Більше того, неподання своєї заяви про розірвання договору протягом 14-ти днів від дати підписання договору, свідчить про те, що ОСОБА_1 були повністю зрозумілі усі визначення, умови та зміст Договору та Додатку до нього, і що сторони досягли домовленості з усіх істотних для них умов, а також те, що позивач вважає дані умови Договору справедливими по відношенню до себе. Тому посилання позивача про введення його в оману при укладенні договору спростовуються.

Крім того, перед укладенням договору 23.07.2016 року позивачем було підписано заяву про намір укласти Договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі через систему АвтоТак, відповідно до якої, останній повідомив, що: «З Внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів (Автомобіля) у групах ТОВ «Авто Просто» ознайомлений. Я заявляю, що ТОВ «Авто Просто» надало мені інформацію про суть фінансової послуги, що пропонується із зазначенням вартості цієї послуги, про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особа в результаті отримання фінансової за Договором, про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги, повідомлено реквізити національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів». Таким чином, умови надання позивачеві послуг на підставі Договору та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в Договорі та Додатках до нього. Тому, з огляду на вищевказане, позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги Товариства та порядок їх надання, крім того, вказаний письмовий доказ жодним чином ОСОБА_4 не спростований.

Відповідач, аргументуючи свою позицію, посилався на правову позицію Верховного суду України від 21.01.2020 року (постанова № 61-37322св18), від 23.09.2019 року (постанова №61-28568св18).

Представник ТОВ «АТ СЕРВІС» 16.01.2017 року подав письмові пояснення та заперечення на позов, в яких просив в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з тим, що Договір доручення №720161 від 23.07.2016 року було вчинено з додержанням всіх вимог ст.203 ЦК України: зміст Договору не суперечить чинному законодавству, на момент укладення Угоди, ОСОБА_1 мав повний обсяг дієздатності, волевиявлення його було вільним, правочин було спрямовано на настання певних наслідків, передбачених Договором, а саме: перерахування винагороди у розмірі 7128,00 грн. на рахунок ТОВ «Авто Просто» після настання відповідних дій, передбачених Договором. Крім того, ОСОБА_1 , звернувся з позовом саме про визнання правочину недійсним, але сторонами у повній мірі було виконано Договір доручення № 720161 від 23.07.2016 року, а саме ТОВ «АТ Сервіс» перерахувало на рахунок ТОВ «Авто Просто» кошти у розмірі 7128,00 грн. у відповідності до п.2.5 Договору.

Вказана справа перебувала в провадженні судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Дубини Л.А. Розпорядженням керівника апарата суду № 678 від 22.09.2017 року справа Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Ісакова Д.О.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розпорядженням керівника апарата суду № 107 від 06.11.2018 року справа Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Турбіної Т.Ф. та ухвалою суду від 06.11.2018 року була прийнята до провадження.

Позивач та його представник адвокат Мар`єнко В.Ю., представники відповідачів в судове засідання не з`явилися. До суду зверталися із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.07.2016 року між ОСОБА_1 та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» Путік Діаною Анатоліївною, яка діяла на підставі довіреності від 01.07.2016 року (а.с.85), було укладено Договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі № НОМЕР_1 , предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «АвтоТак». Договір укладено шляхом підписання сторонами Договору та Додатку № 1, Додатку №2, які є невід`ємною частиною договору.

ТОВ «Авто Просто» є товариством, що надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та забезпечує придбання автомобіля за рахунок об`єднаних грошових коштів учасників групи у порядку та на умовах, передбачених Договором про адміністрування. (а.с.47,48).

У довідці про ознайомлення учасника групи із Внутрішніми правилами позивач засвідчив своїм підписом, що він ознайомився з внутрішніми правилами надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ТОВ «Авто Просто», терміни, визначення, умови Внутрішніх правил йому зрозумілі (а.с.44,зворот).

Також своїм підписом у договорі позивач підтвердив, що він: 1) отримав усі конкретно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто Просто», проінформований про всі можливі витрати у зв`язку із укладенням даного договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього; 2) ознайомився і погодився з умовами договору, підтвердив свої права та обов`язки за договором, здатність набувати права та обов`язки за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе; 3) отримав від відповідача інформацію зазначену в ч.2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, до укладення договору; 4) самостійно, свідомо, без нав`язування з боку відповідача обрав фінансову послугу, що надається даним договором.

Відповідно до умов Додатку № 1 до договору № 720161, ОСОБА_1 погоджено марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля, а саме: транспортний засіб «ZAZ LANОS» вартістю на день укладення договору 198000,00 грн. Зобов`язано сплатити винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи «АвтоТак» та формуванням групи у % + ПДВ у розмірі 7128,00 грн., періодичний платіж у % - 0,8333, щомісячна винагорода у % - 0,415+ПДВ; винагороду за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику у % - 3,00+ПДВ (а.с.45).

Відповідно до умов Додатку № 2 до Договору № 720161, ОСОБА_1 , як учасника, зобов`язано протягом строку дії договору належним чином та у встановлений договором строк виконати усі зобов`язання зі сплати періодичних платежів разом із щомісячною винагородою товариства, учасник має право на сплату 50% від розміру щомісячної винагороди у складі кожного сплаченого авансового внеску (а.с.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис учасника в договорі стоїть поряд із текстом наступного змісту: учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто Просто», проінформований про всі можливі витрати у зв`язку із укладенням Договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього. Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами договору, підтверджує свої права та обов`язки за договором, підтверджує здатність набувати прав та обов`язків за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх вигідними для себе ,що спростовує посилання позивача на те, що він ознайомлювався з договором.

Даний факт є свідченням обізнаності позивача як відносно предмету договору, так і щодо його прав та обов`язків за договором.

23.07.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс», в особі генерального директора Дробишевої О.В. було укладено Договір доручення № 72161, відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений (ТОВ «АТ Сервіс») зобов`язується вчинити визначені договором дії від імені довірителя ( ОСОБА_1 ) (а.с.13).

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору доручення передбачено, що між довірителем та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групах через систему «АвтоТак» від 23.07.2016 року № 720161. Умовами договору про адміністрування передбачений обов`язок довірителя зі сплати на користь ТОВ «Авто Просто» винагороди у розмірі 7128,00 грн., що визначена у договорі про адміністрування як винагорода за послуги ТОВ «Авто Просто», пов`язані з включенням договору про адміністрування до системи «АвтоТак» та формуванням групи.

Відповідно до умов пункту 2.3 Договору доручення, шляхом укладення цього договору довіритель уповноважує Повіреного сплатити від імені Довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто», отриману повіреним від довірителя за цим договором.

23.07.2016 року згідно з квитанцією № 23 від 23.07.2016 року, призначення: «Сплата винагороди по договору доручення № 720161 від 23.07.2016 року» на розрахунковий рахунок ТОВ «АТ Сервіс» ОСОБА_1 сплатив 7128,00 грн. (а.с.14).

Так, предметом оспорюваного договору є те, що його було складено в інтересах ТОВ «АТ Сервіс» Путік Діаною ОСОБА_5 , яка в свою чергу є представником іншого товариства, а саме ТОВ «Авто Просто».

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Так, відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, матеріалами справи встановлено, що Договір доручення №720161 від 23.07.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС», в особі генерального директора Дробишевої О.В. було вчинено з додержанням всіх вимог, передбачених ст.203 ЦК України, а саме: зміст Договору не суперечить чинному законодавству, на момент укладення Угоди ОСОБА_1 мав повний обсяг дієздатності, волевиявлення його було вільним, правочин було спрямовано на настання певних наслідків, передбачених Договором, а саме: перерахування винагороди у розмірі 7128,00 грн. на рахунок ТОВ «Авто Просто» після настання відповідних дій, передбачених Договором.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору доручення № 720161 від 23.07.2016 року є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Крім того, не знайшло свого підтвердження і посилання позивача на те, що він звернувся до ТОВ «АТ Сервіс» з вимогою про розірвання вказаного договору та йому було відмовлено у вчиненні такої дії з підстав того, що Договір припинив свою дію виконанням.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним Договору про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі № НОМЕР_1 від 23.07.2016 року, у зв`язку з його невідповідністю ст.ст. 18, 19 Закону України «про захист прав споживачів», суд приходить до наступних висновків.

Згідно з умовами вказаного Договору № 720161 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі» передбачено, що даний договір укладений у письмовій формі, згідно з яким товариство за винагороду зобов`язується забезпечити придбання автомобіля учаснику за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи, а учасник зобов`язується сплатити загальну кількість періодичних платежів, необхідних для повної оплати поточної ціни автомобіля та вартість послуги (винагороди товару) (а.с.6-10, 40-44).

Відповідно до положень, зазначених п.2 ч.1, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» встановлена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Так, в позовній заяві позивач зазначив про те, що він уклав оспорюваний договір під впливом обману, оскільки до нього було застосовано нечесну підприємницьку діяльність, оскільки при укладанні оспорюваного договору йому була надана не чітка та неправдива інформація по договору, що суперечить вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яку введено в оману.

З наведеного вбачається, що у вказаному випадку до правовідносин між сторонами не може бути застосовано положення статті 230 ЦК України, оскільки з боку ТОВ «Авто Просто» здійснено усі дії для забезпечення повного та всебічного ознайомлення з умовами Договору до його підписання.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Жодної умови договору або прав позивача, наданих договором або Законом відповідачем порушено не було.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено наданими доказами, позивач добровільно виявив бажання скористатися послугами відповідача та укласти оспорюваний договір.

Відповідно до Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 19 січня 2012 року № 40 ТОВ «Авто Просто» було зареєстроване у Державному реєстрі фінансових установ згідно з вимогами закону та отримало ліцензію на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг.

Укладена угода в рамках системи придбання товарів у групах відповідає вимогам законодавства України, оскільки ТОВ «Авто Просто» відповідно до Ліцензійних умов надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі угод з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

Відповідно до статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Позивач вказує в позовній заяві на те, що ніяких дій з боку ТОВ «Авто Просто» відносно включення його Договору до системи АвтоТак та формування групи станом на час звернення з відповідним позовом до суду здійснено не було.

Проте, вказане спростовується письмовими доказами, доданими представником ТОВ «Авто Просто» до заперечення, які суд приймає як належні.

Згідно вказаних доказів, Договір позивача було включено до групи №1249 та надано порядковий номер АДРЕСА_2 у цій групі. У зв`язку з чим позивачем було сплачено винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до системи в розмірі 3% + ПДВ від поточної ціни автомобіля вказаної в Додатку №1, що становило 7128,00 грн. та не заперечувалось ОСОБА_1 під час розгляду справи.

Вказаний розмір винагороди був взаємопогоджений між сторонами при підписанні договору. Суму у розмірі 7128,00 грн. було отримано ТОВ «Авто Просто» від ТОВ «AT Сервіс» на підставі Договору доручення від 23.07.2016 року укладеного з позивачем.

Крім того, статтею 5 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома Сторонами всіх зобов`язань, передбачених договором.

Визначено й строки (терміни) отримання автомобіля, оскільки в розділі II пункту 1.2 зазначено, що право на отримання автомобіля надається на найближчому розподілі товару, який буде проводитись у місяці, наступному за місяцем, в якому учасник повністю виконав усі зобов`язання за договором, але не пізніше двох місяців з моменту повної оплати поточної ціни автомобіля та виконання інших зобов`язань за договором.

Так, представником ТОВ «Авто Просто» не заперечувалось того, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору №720161 від 23.07.2016 року «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (Автомобіля) у групі» декілька разів здійснювалися відповідні внески, а саме: 4575,28 грн. було сплачено відповідно до квитанції № 77 від 15.08.2016 року, 4575,28 грн. сплачено відповідно до квитанції № 22 від 08.09.2016 року, 4232,00 грн. сплачено відповідно до квитанції № 23 від 08.09.2016 року, що загалом склало 13382,56 грн.

Угодою не передбачено можливості зміни ціни послуг ТОВ «Авто Просто» ані шляхом погодження, ані тим більше в односторонньому порядку, оскільки ціна послуг погоджена між учасниками у відсотках від взаємно обраного критерію і складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії угоди між сторонами: періодичний платіж у % - 0,8333 % від поточної ціни автомобіля.

Крім того, відповідач в межах своїх повноважень не має змоги самостійно встановлювати поточну ціну автомобіля, оскільки у відповідності до умов угоди (що також відповідає чинним ліцензійним умовам) поточна ціна автомобіля щомісячно повідомляється компанії ТОВ «Авто Просто» постачальником/виробником/імпортером автомобіля в останній робочий день кожного місяця.

Необґрунтованими є посилання позивача на те, що умови договору містять жорсткі обов`язки для нього, як до споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, проте не вказав у чому саме полягає несправедливість таких положень угоди, (ураховуючи, що статтею 4 угоди містить 11 пунктів, а статтею 2 - 15 пунктів).

Відповідно до статті 19 спірної угоди підписання останньої та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами та їх згоди з усіма визначеннями, умовами та змістом угоди й додатків до неї. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто Просто», уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї, що засвідчив своїм підписом. Позивач погодився з умовами угоди, підписавши її та вчиняючи дії на її виконання.

Згідно з пунктом 12.1.4 договору між сторонами, - якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 календарних днів з дати підписання Договору, Договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. При цьому, в разі розірвання угоди протягом чотирнадцяти днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, сплачених за угодою. Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ «Авто Просто» про розірвання угоди.

Судом встановлено, що позивач протягом 14 календарних днів із заявою про розірвання договору до ТОВ «Авто Просто» не звертався.

Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року по справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18) у подібних правовідносинах не встановлено правових підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживача та повернення грошових коштів сплачених за договором.

Безпідставність посилань позивача про обман з боку відповідача підтверджується тим, що до підписання договору позивачем було подано ТОВ «Авто Просто» заяву про намір укласти договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі через систему АвтоТак (а.с.46), де зазначено, що «З правилами надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів Автомобілів у групах ТОВ «Авто Просто» ознайомлений. Я заявляю, що ТОВ «Авто Просто» надало мені інформацію про суть фінансової послуги, що пропонується, із зазначенням вартості цієї послуги, про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги за договором, про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги, повідомлено реквізити Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів», що підтверджує повне розуміння того який саме договір позивач бажав укласти, а також факт належного роз`яснення позивачу відповідачем суті послуг які надаються ще окремим абзацом, який вимагає окремого підпису позивач зазначив: "Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Авто Просто», проінформований про всі можливі витрати у зв`язку з укладенням договору, важно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього. Учасник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення та згоду з умовами Договору, підтверджує свої права та обов`язки за договором, підтверджує здатність набувати прав та обов`язків за договором, умови договору йому зрозумілі та він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Учасник своїм підписом засвідчує, що фінансова послуга, що надається за цим договором, обрана ним самостійно, свідомо, без нав`язування з боку Товариства, що також свідчить про повне ознайомлення та розуміння умов договору, що додатково закріплюється окремим підписом для цієї частини договору, яку неможливо підписати помилково.

Додатковою гарантією виступає також п. 12.1.5 договору, яка передбачає, що якщо учасник виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати підписання договору, договір вважається розірваним, і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів, сплачена за договором про адміністрування. Протягом зазначених 14 (чотирнадцяти) днів учасник зобов`язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс ТОВ «Авто Просто», тобто учаснику додатково надається 14 днів з дня підписання договору для детального вивчення його умов та можливості його розірвання без втрати коштів.

Таким чином, дослідивши вищезазначений договір, суд прийшов до висновку, що посилання та твердження позивача на нечесну підприємницьку практику та несправедливі умови договору не знайшли свого підтвердження. Даний договір відповідає вимогам закону, а тому правових підстав для його визнання недійсним, що передбачені статтями 203 та 215 ЦК України, а саме, невідповідності його вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні. Позивач не довів, що умови оспорюваної угоди та додатки до неї призводять до дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, не відповідають умовам ринку, обраному порядку придбання автомобіля, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності процесу за статтею 10 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у позиціях Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 10.10.2019 р. по справі №126/1493/17 (провадження №61-31373св18), 17.10.2019 р. по справі №459/2217/16-ц (провадження № 61-32116св18), 17.10.2019 р. по справі №667/825/16-ц (провадження №61-26769св18).

Таким, чином, вивчивши матеріали справи та надані письмові докази, в обґрунтування позовних вимог та заперечень на позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з вищенаведених підстав.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому суд відносить судові втрати по справі за рахунок Держави.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання недійсним договору, повернення безпідставно набутого майна – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.