Вирок № 89772765, 12.06.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1583/20

1-кп/154/244/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря Кравчук А.М.,

та сторін кримінального провадження:

прокурорів Баса В.В., Грабовського О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження № 12020030060000136, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Нововолинськ Волинської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого фізичною особою підприємцем, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 17 лютого 2020 року близько 22 години 50 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним вулицею Ковельською міста Володимир-Волинський в напрямку міста Ковель Волинської області та здійснюючи поворот ліворуч в провулок до будинку № 105, в порушення вимог пунктів 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху), допустив неуважність та не надав перевагу в русі водію незареєстрованого мотоцикла «Viper ZS-150» неповнолітньому ОСОБА_3 , котрий рухався по зустрічній смузі руху в напрямку центра міста та допустив зіткнення з ним.

А отже, водій ОСОБА_1 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив водію ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням котрі відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху, а саме:

п.10.4. Перед поворотом праворуч та ліворуч,у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині — і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.

Таким чином, своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся. Підтвердив фактичні обставини щодо вчинення ним порушення правил безпеки дорожнього руху за викладених вище обставин. Крім того зазначив, що відразу ж після дорожньо-транспортної пригоди брав активну участь у наданні потерпілому першої невідкладної допомоги, організував виклик на місце швидкої медичної допомоги. Надалі під час лікування потерпілого постійно надавав йому матеріальну допомогу, відвідував його. Підтримує хороші відносини із потерпілим та його сім`єю і на даний час.

Законний представник потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що на даний час її син продовжує лікування від отриманої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травми. Вона розуміє ситуацію спричинення її сину тілесного ушкодження з необережності, а тому не має будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, підтвердила факт піклування обвинуваченого здоров`ям сина, просила суд призначити обвинуваченому найлегше покарання.

Крім того, в судовому засіданні прокурором в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Володимир - Волинської міської ради заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до якого долучив довідку розрахунок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 протягом 16 ліжко-днів у Володимир-Волинському територіальному медичному об`єднанні на загальну суму 6579 грн. 75 коп. Законний представник потерпілого ОСОБА_2 щодо вирішення цивільного позову поклалась на думку суду, а обвинувачений ОСОБА_1 даний цивільний позов визнав повністю.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст.337 КПК України.

При встановлених обставинах, оцінюючи наявні докази, суд вважає винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного інкримінованого йому кримінального правопорушення доведеною повністю, а кваліфікацію його дій вірною.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, має двох неповнолітніх дітей, опікується ними, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не судимий, після дорожньо-транспортної пригоди вжив заходів для надання невідкладної медичної допомоги потерпілому, виклику швидкої медичної допомоги, систематично відвідував потерпілого у лікарні, добровільно надавав допомогу у витратах на лікування потерпілого, внаслідок чого сторона потерпілого не має до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру, а в подальшому обвинувачений щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що даний злочин відноситься до тяжких злочинів.

Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілого, вжиття заходів після вчинення правопорушення для зменшення шкідливих наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виявом справедливості при призначенні покарання є питання його відповідності вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому балансі із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, думку публічного обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан сім?ї, відношення до вчиненого, а також враховуючи те, що вчинений ним злочин згідно ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, однак вчинений з необережності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.286 КК України. Обране обвинуваченому таке покарання, за переконанням суду, є необхідне й достатнє для його можливого виправлення та попередження нових злочинів, буде відповідати цілям покарання.

В той же час із врахуванням обставин, які пом?якшують покарання ОСОБА_1 , а також відсутності обставин, які його обтяжують, суд вбачає підстави для застосування ст.75 КК України.

При призначені покарання обвинуваченому суд також враховує відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого з боку законного представника потерпілого, відсутність тяжких наслідків від вчиненого.

Вказані обставини в сукупності також дають можливість суду не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При вирішенні питання про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд керується принципом індивідуалізації покарання, бере до уваги обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, а саме нічний час доби, відсутність обтяжуючих покарання обставин, зокрема стану сп`яніння, наявність багатьох пом`якшуючих покарання обставин, форму вини у виді необережності, а також враховує позицію сторони потерпілого, яка будь-яких претензій до обвинуваченого не заявила, тому вважає за доцільне не застосовувати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На думку суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 позову в частині відшкодування заявлених фінансовим управлінням Володимир-Волинської міської ради витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у ОСОБА_4 -Волинському територіальному медичному об`єднанні в сумі 6579, 75 грн., внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, судом встановлено, що вказану майнову шкоду належить стягнути з обвинуваченого.

Речові докази - вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Арешт на майно необхідно скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 370-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов, заявлений у судовому засіданні прокурором в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 протягом 16 ліжко-днів у Володимир-Волинському територіальному медичному об`єднанні на загальну суму 6579 грн. 75 коп. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 6579 (шість тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 75 коп. на користь фінансового управління виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рахунок місцевого бюджету (р/р UA2689999803140505, ГУДКСУ у Волинській області, код 37950294, МФО 899998, міський бюджет м. Володимир-Волинського, код доходів:240603 «інші надходження»).

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи в загальному розмірі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) грн. 08 коп.

Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2020 року – скасувати.

Речові докази:

? автомобіль марки «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання його власнику ОСОБА_1 , вважати йому повернутим;

? незареєстрований мотоцикл «Viper ZS-150» з номером кузова « НОМЕР_2 », що знаходиться на відповідальному зберіганні у Володимир-Волинському ВП ГУНП у Волинській області - повернути законному представнику потерпілого ОСОБА_2 , або іншій особі за її дорученням.

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав визначених ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, законному представнику потерпілого.

Головуючий (підпис).

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер