Рішення № 89772467, 26.05.2020, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1340/19

Провадження № 2/515/231/20

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

за участі: секретаря судового засідання Коренчук О.Е.

представника позивача – адвоката Паюл Т.І.

представника відповідача – адвоката Давиденка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області в по- рядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

28.08.2019 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 172 від 11.04.2017 р. на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно у вигляді 4/9 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування на спадкове майно у вигляді 4/9 частини квартири за зазна- ченою адресою, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове май- но, а саме: 4/9 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 7,57 га, кадастровий номер 5125084700:01:001:1038, яка розта- шована на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. У

спадкодавця є два спадкоємця – син ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4 . Він, як

спадкоємець, який бажав прийняти спадщину за законом, в межах шестимісячного строку подав заяву щодо прийняття спадщини до Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області, але отримав відмову з причин того, що потрібно в заяві про прийняття спадщини посвід- чити підпис нотаріально, а також, що за життя його батько уклав заповіт на все майно на користь його сестри ОСОБА_2 , тому саме їй будуть видаватись 2 свідоцтва про спадщину за заповітом, а не за законом на спадкове майно. У подальшому він посвідчив свій підпис у нотаріуса та напра- вив заяву нотаріусу. Однак знову отримав відмову у зв`язку з тим, що нотаріусом видані свідоцтва лише відповідачу на підставі заповіту. Спадкодавець за життя уклав три заповіти щодо належного

майна, яке складається із 4/9 частин квартири та земельної ділянки 7,57 га. Перший заповіт № 291 від 02.02.2006 р. його батько ОСОБА_3 уклав на ім`я відповідача ОСОБА_2 , яким заповів їй усе майно, яке буде належати йому на день його смерті. Другий заповіт № 1860 від 30. 06.2010 р. його батько уклав на ім`я свого двоюрідного брата ОСОБА_5 щодо розпорядження частиною майна, а саме земельною ділянкою площею 7,57 га. Третій заповіт № 825 від 25.06.2016 р. батько уклав знову на ім`я ОСОБА_2 щодо розпорядження частиною майна, а саме земе- льною ділянкою 7,57 га. Заповіт було укладено у червні 2016 року, а в серпні того ж року батько

помер. Зазначає, що його батько якщо і укладав заповіти, то лише не усвідомлюючи та не розумі- ючи свої дії, так як з 2008 р. перебував на «Д» обліку у лікарі-нарколога і помер з діагнозом енце- фалопатія. Він зловживав алкоголем все своє життя. 19.10.2005 р. Татарбунарським районним су-

дом Одеської області прийнято рішення, яким його покійного батька було позбавлено батьківсь- ких прав відносно нього. Вважає, що відповідачем незаконно отримано спірне свідоцтво на спад-

щину № 172 від 11.04.2017 р. на підставі заповіту від 02.02.2006 р. на спадкове майно у вигляді 4/9 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , так як оста- ннім заповітом від 25.06.2016 р. було визначено, що до відповідача за заповітом може перейти ли- ше земельна ділянка. Тому саме йому повинна належати 4/9 частин квартири як спадкоємцю, який прийняв спадщину за законом, але наявність спірного свідоцтва про спадщину унеможливлює реа- лізувати його спадкові права, тому воно повинно бути скасовано судом.

Ухвалою суду від 02.09.2019 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2020 р. клопотання представника позивача задоволено частково, крім того закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надіслала заяву, в якій просила справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив сп- раву розглянути у його відсутність, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що державний нотаріус Саратського нотаріального округу Одеської області Колісник Д.Ю. вірно видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_2 на 4/9 частин квартири АДРЕСА_2 на підставі заповіту № 2914 від 02.02.2006 р., скла- деного ОСОБА_3 , яким заповів їй все своє майно. Своїм першим заповітом спадкодавець ОСОБА_3 заповів все своє майно, яке складається з земельної ділянки площею 7,57 га та 4/9 частин вищезазначеної квартири ОСОБА_2 , далі в нього виникла воля запровісти земельну ділянку іншій особі, внаслідок чого він склав другий заповіт. Третім заповітом він заповів земе- льну ділянку знову ОСОБА_2 . Тобто з приводу подальшого спадкування 4/9 частин квартири ОСОБА_2 воля спадкодавця не змінювалась, отже нотаріус видав по першому заповіту та по третьому, які обидва чинні згідно спадкового реєстру, правомірно. Також зазначав, що навіть у разі визнання судом недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, то за позивачем не можливо визнати право власності на 4/9 частин квартири, що належала спадкодавцю, оскільки позивач та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом, так як є діти спадкодавця та оби- два в шестимісячний строк звернулись до нотаріуса, а отже за законом мають рівні права. Тому вважає що необхідно відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для роз- гляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов задоволенню не підлягає з оглояду на таке.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та ін- тереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, діючи виключно у спосіб, визначений за- конами України (ч.2 ст.19 Конституції України та ст.4 ЦПК України).

Стаття 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України зобов`язують кожну сторону (якою відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України є позивач та відповідач) довести ті обставини, на які вони посилаються як на під- ставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування відповідно до ст.61 ЦПК України. При цьому суд сприяє повному і всебічному з`ясуванню всіх обставин справи.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8) підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Татарбунари Одеської області.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що нале- жали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

В силу ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсут- ності заповіту спадкування здійснюється особами, зазначеними в ст.ст.1261-1265 ЦК України.

З оглянутих та досліджених при судовому розгляді даної цивільної справи матеріалів спадкової справи № 41/2017, яка була відкрита після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та які містяться у матеріалах цивільної справи № 515/1144/17 у Татарбунарському районному суді Оде- ської області у належних копіях, посвідчених Саратською районною державною нотаріальною ко- нторою, встановлено, що згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спа- дкові договори) № 4678263 від 16.02.2017 р. у спадковому реєстрі знайдено інформацію про запо- віти, посвідчені від 02.02.2006 р, від 30.06.2010 р. та від 25.06.2016 р., заповідачем вказаний ОСОБА_6 ..

Встановлено, що заповітом від 02.02.2006 р. спадкодавець ОСОБА_3 все належне йому майно, а також все те, що буде йому належати на день смерті, заповів відповідачу ОСОБА_2 (своїй дочці).

Окрім цього, заповідальним розпорядженням від 25.06.2016 р. належну йому земельну ділянку площею 7,57 га, що розташована на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ОСОБА_3 заповів також ОСОБА_2 .

Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1234 ЦК України право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення запо- віту через представників не допускається.

Відповідачу 11.04.2017 р. видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ді- лянку, розташовану на території Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , площею 7,57 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125084700:01:001:1038, та на 4/9 часток квартири АДРЕСА_2 .

За змістом ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рі- шенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Так, порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано ст.1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішен- ням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а та- кож в інших випадках, встановлених законом.

Як випливає зі змісту вищенаведених норм права та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 14. 11.2018 р. у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) "у ст.1301 ЦК України, як пі- дставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказана лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування – ут- римання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, виз- нання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з вида- чею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не на- лежало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо".

За нормами ст.66 Закону України "Про нотаріат" спадкоємець має право одержати свідоцтво про право на спадщину.

В п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спад- кування" від 30.05.2008 р. № 7 зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за пись- мовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законод- авством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спад- щину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позов- ного провадження.

Як вбачається із роз`яснень, викладених в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до ст.1301ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Ін- шими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини не- дійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спад- щину прав інших осіб тощо.

За змістом п.п 214, 216 Розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріу- сами України від 03.03.2004 р. № 20/5, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, визначено, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шля- хом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, на- явність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, інше. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає

реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належні- сть цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача про те, що батько позивача під час під- писання заяви в нотаріуса не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними через вжива- ння алкогольних напоїв, оскільки ці ствердження є безпідставні і не підтверджені жодними допус- тимими та належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець за життя не визнавався обмеженим у цивіль- ній дієздатності або ж недієздатним.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені зако- ном, зокрема із правочинів.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що при видачі вищевказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 11.04.2017 рр. державним нотаріусом Саратської районної де- ржавної нотаріальної контори Одеської області Колесніком Д.Ю. були дотримані норми чинного законодавства України, і відомості викладені в них відповідають фактичним обставинам спадкової справи.

Підсумовуючи вище зазначене слід зробити висновок, що позивачем не надано жодних доказів неправомірності прийняття відповідачкою спадщини.

В ході розгляду справи судом не встановлено правових підстав для визнання недійсним свідоц- тва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім`я ОСОБА_2 від 11.04.2017 р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, відповідно до приписів ст.81 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розглядаючи позов в ме- жах заявлених вимог про визнання свідоцтва недійсним, на підставі наданих сторонами доказів, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Також, позовні вимоги позивача про визнання за ним право власності в порядку спадкування за законом на 4/9 частин квартири не підлягають задоволенню з підстав недоведеності позовних ви- мог про визнання свідоцтва недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1233, 1301 ЦК України, ст.ст.76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виз- нання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учас- никами справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили пі- сля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Тимошенко