Вирок № 89769317, 11.06.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/17921/17

Провадження №1-кп/523/490/20

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

11.06.2020 року Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

Головуючого судді Шкуренкова М.В.

за участю секретарів Нужної І.А., Семенюка О.С., Заболотної Л.І., Апаріної А.А.

прокурора Онищенко О.Г.

захисника Кандибова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі матеріали кримінального провадження №12017160490004430 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кишинів республіка Молдова, громадянина Молдови, має середню-технічну освіту, працює в санаторії «Куяльник», одружений, маючого на утриманні 4-х неповнолітніх дітей 2004, 2008, 2011, 2014 років народження, не маючого реєстрації, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до положень ст.89 КК України не має судимості,

по звинуваченню в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 року приблизно о 22 години 50 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля другого корпусу санаторія імені «Пирогова» в м.Одеса, під час словесного конфлікту між ним та його знайомим ОСОБА_2 , на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, реагуючи на образу з боку останнього, діючи з прямим умислом, ОСОБА_1 дістав ніж та наніс ОСОБА_2 один удар в область грудної клітки справа, проникаюче в праву плевральну порожнину з ушкодженням серця, яке супроводжувалось масивною внутрішньо-плевральною кровотечею.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, підтвердивши всі обставини зазначені в обвинувальному акті, пояснивши, що він дійсно 28.08.2017 року у зазначений час доби, в ході конфлікту із ОСОБА_2 , який обізвав його «півнем», що для нього було дуже образливо, наніс останньому удар ножем. Згодом, зрозумівши що накоїв, він закрив рану, викликав швидку та почав оказувати йому першу допомогу. У скоєному розкаюється, просить суворо не карати та надати йому ще один шанс. Також пояснив, що має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та більше нічого подібного робити не буде.

Потерпілий до судового засідання не з`явився, надав суду заяву с проханням слухати справу за його відсутності, позов заявлятиме після вироку суду, міру покарання просив обрати у вигляді позбавлення волі.

Так як обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив обставини скоєного ним злочину, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази які він не оспорює, що передбачено ст.349 ч.3 КПК України, наслідки застосування якої роз`яснені учасникам розгляду, суд з`ясувавши думку учасників, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, згідно викладеного, суд вважає, що дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати:

- по ч.1 ст.121 КК України за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та винуватість обвинуваченого у скоєному злочині доказана повністю.

При призначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, що відноситься згідно ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів, факт скоєння злочину особою, що не має судимості, поведінку обвинуваченого після скоєного, а саме намагання допомогти потерпілому,таким чином зменшити завдану шкоду, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого, який працює не офіційно, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем мешкання, відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, провину визнав повністю, щиро покаявся.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст..65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визнаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).

Відповідно до вимог ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання.

Обставин, згідно ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не виявлено.

Обставинами, згідно ст.66 КК України, що пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Враховуючи зазначене, та приймаючи до уваги всі вище зазначені обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, думку прокурора, який вважав за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з випробувальним терміном, думку потерпілого, який у своїй заяві зазначив, що вважає необхідним обрати покарання у вигляді позбавлення волі, обвинуваченого, який погодився із покаранням запропонованим прокурором та просив не позбавляти його свободи, суд прийшов до висновку про можливість досягти визначеної законом мети заходу примусу та вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання.

Цивільний позов не заявлений, витрати на залучення експертів відсутні.

Питання про долю речових доказів по провадженню, суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до пунктів 1-2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралась та скасуванню не підлягає.

Речові докази, а саме джинсові штани, труси та футболку, які належать потерпілому ОСОБА_2 , а також футболку, що належить ОСОБА_1 - знищити.

Матеріали кримінального провадження №12017160490004430 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2017 року - зберігати в Одеській місцевій прокуратурі №4.

Копію вироку, негайно після оголошення, вручити учасникам процесу.

На вирок може бути подано апеляцію до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, для осіб які перебувають під вартою, тридцять діб з моменту вручення копії вироку.

Суддя: