Рішення № 89767183, 02.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2020Справа № 910/14657/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шивлавс"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гальва Елементс"

про зобов`язання вчинити дії,

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Подольський В.О. за довіреністю від 23.05.2018;

від відповідача-1: Русскіна О.В. за довіреністю від 06.05.2020;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про зобов`язання відповідачів включити кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором відступлення права вимоги, укладеним з ТОВ «Гальва Елементс», позивачем отримано право вимоги сплати коштів за договором банківського рахунку у розмірі 205 510, 80 грн. В зв`язку з відкликанням банківської ліцензії та початком процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», позивач звертався з кредиторськими вимогами на суму 205 510, 80 грн., однак право вимоги позивача не визнано та не включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/14657/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2019 року.

21.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-2 було подано відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якого відповідач-2 проти задоволення позову заперечує, оскільки відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» задоволення вимог кредиторів Банку відбувається в порядку черговості відповідно до статті 52 Закону за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) Банку. На час розгляду справи зміни до реєстру акцептованих вимог щодо позивача до Фонду гарантування не надходили.

24.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подано відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якого відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, оскільки договором про відступлення права вимоги не передбачено заміну первісного кредитора (ТОВ «Гальва Елементс») на нового кредитора (ТОВ «Шивлавс») у зобов`язанні за Договором банківського рахунку, що виключає наявність у позивача права на розпорядження грошовими коштами на рахунку ТОВ «Гальва Елементс» та, як наслідок, виникнення будь-яких прав кредитора перед АТ «Дельта Банк». Таким чином, положення Договору банківського рахунку не передбачають право третіх осіб, в т.ч. ТОВ «Шивлавс», розпоряджатися рахунком, що відкритий на користь клієнта - ТОВ «Гальва Елементс», а також грошовими коштами, що розміщені та обліковані на ньому. При цьому, позивачем не надано документів, які підтверджують надання володільцем рахунків ТОВ «Гальва Елементс» розпоряджень на використання його коштів іншою особою та оформленими відповідно до вимог ідентифікації та верифікації клієнтів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2019 підготовче засідання відкладено на 28.01.2020 року.

02.01.2020 року позивачем було подано відповідь на відзив відповідача-1, відповідно до змісту якої позивач вважає доводи відповідача-1 безпідставними, оскільки предметом розгляду є не правовідносини між банком і клієнтом по рахунку, а правовідносини боржника і кредитора по праву вимоги грошових коштів, які виникли після прийняття рішення про введення в банк тимчасової адміністрації та припинення всіх операцій за рахунками його клієнтів, тобто правовідносини між банком та клієнтом трансформувалися у правовідносини між кредитором та боржником.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що на момент передачі права вимоги грошових коштів, банк вже не виконував ніяких розпоряджень по переказу/списанню/зарахуванню грошових коштів по рахунку. Вже перестали існувати правовідносини по договору банківського рахунку між банком та клієнтом. Натомість виникли і існували правовідносини між боржником і кредитором з правом вимоги, яке і було передано.

Одночасно позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги в судовому порядку не оскаржувався та є чинним.

24.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача-1 подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до змісту яких відповідач-1 вказує на те, що є підстави для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на підставі частини 1 статті 515 Цивільного кодексу України. Одночасно відповідач-1 зазначає, що внаслідок невірного тлумачення норм матеріального права позивач дійшов до хибного висновку, що з моменту підписання договору про відступлення права вимоги він набув права замість ТОВ «Гальва Елементс» вимагати від АТ «Дельта Банк» сплати грошових коштів, оскільки виникнення у відповідача-1 зобов`язання перед позивачем за договором банківського рахунку, укладеного між Банком та третьою особою, можливо виключно у випадку отримання позивачем права розпорядження рахунком, який відкрити на користь третьої особи, тоді як умови договору про відступлення права вимоги таких положень не містять.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2020 відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гальва Елементс», підготовче засідання відкладено на 19.02.2020 року.

19.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Крім того, 19.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити кредиторську вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» від 23 жовтня 2015 року на суму 205 510, 80 грн. до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

У підготовчому засіданні 19.02.2020 року судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2020 підготовче засідання відкладено на 11.03.2020 року, за наявності відповідного клопотання позивача розгляд справи ухвалено здійснювати упродовж розумних строків згідно приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

26.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані письмові пояснення, відповідно до змісту яких третя особа просить позовні вимоги задовольнити та розглянути справу без її участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14657/19 до судового розгляду по суті на 31.03.2020 року.

Проте, згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 19.03.2020 господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 24.03.2020 року, не відбудеться та зазначив, що про дату і час судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2020 судове засідання у справі призначено на 02.06.2020 року.

У судовому засіданні 02.06.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 02.06.2020 року проти задоволення позову заперечував.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 02.06.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ТОВ «Гальва Елементс» (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 142/2029144-17545, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з чинними на момент надання послуг тарифами банку. Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що ознайомлений з чинними на момент укладення цього договору тарифами та не має жодних заперечень щодо них. Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком (пункти 1.1, 1.2 договору).

Пунктами 3.2.1 та 3.3.2 договору банківського рахунку сторони передбачили, що клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог законодавства України. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта перераховувати з рахунку грошові кошти у межах їх залишку на рахунку.

Листами від 21 листопада, від 01, 04, 05 та 16 грудня 2014 року ТОВ «Гальва Елементс» повідомляло банк про невиконання останнім платіжних доручень щодо перерахування коштів контрагентам. Також клієнт зазначив про порушення банком умов договору банківського рахунку та просив усунути вказані порушення.

19 лютого 2015 року клієнт направив банку претензію, у якій повідомив про порушення банком законодавства та умов договору банківського рахунку, що призвели до накладення на клієнта штрафних санкцій з боку його контрагентів та порушення його господарської діяльності, у тому числі, завдання збитків.

20 липня 2015 року між ТОВ «Гальва Елементс» (первісний кредитор) та ТОВ «Шивлавс» (новий кредитор) укладено договір № 2 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого первісним кредитором в ПАТ «Дельта Банк» (боржник), який постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 визнаний неплатоспроможним і до нього введена тимчасова адміністрація, був відкритий та використовувався поточний рахунок № НОМЕР_1 , на якому на момент підписання цього договору перебували грошові кошти первісного кредитора у сумі 205 510,80 грн. Первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника на належні первісному кредитору грошові кошти у розмірі 205 510,80 грн., що знаходяться на рахунку. Новий кредитор з моменту набуття чинності цим договором одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у визначеному розмірі. До нового кредитора переходить право на стягнення будь-яких штрафних санкцій з боржника (пункти 1.1-1.3 договору).

Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами у сумі 49 500 грн. (ціна договору), яку новий кредитор сплачує первісному кредитору у передбаченому порядку. Новий кредитор протягом 10 робочих днів з дати набуття чинності цим договором сплачує первісному кредитору ціну договору шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок або шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси підприємства у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункти 2.1, 2.2 договору).

На підтвердження оплати ТОВ «Шивлавс» договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20 липня 2015 року № 2 до матеріалів справи долучені квитанції до прибуткових касових ордерів № 1, 2, 3, 4, 5 від 20-24.07.2015.

Пунктом 4.2 договору передбачено обов`язок первісного кредитора належним чином повідомити боржника про відступлення права вимоги. Первісний кредитор зобов`язаний не змінювати залишок на рахунку та постійно забезпечувати наявність залишку на рахунку у розмірі, зазначеному у пункті 1.1 договору.

За актом від 20 липня 2015 року № 1 прийому-передачі документів за договором про відступлення права вимоги (цесії) первісний кредитор передав новому кредитору документи, передбачені договором про відступлення права вимоги, а саме: договір банківського рахунку від 19 вересня 2014 року №142/2029144-17545, угоду банківського обслуговування в системі клієнт-банк від 22 вересня 2014 року № YOSO-9P79PS, листи ТОВ «Гальва Елементс» до відповідача, претензію та лист ПАТ «Дельта Банк» № 2933.

Листом від 24 липня 2015 ТОВ «Гальва Елементс» повідомило ПАТ «Дельта Банк» про укладення договору відступлення права вимоги та про передачу ТОВ «Шивлавс» права вимоги грошових коштів у сумі 205 510,80 грн., що знаходяться на рахунку клієнта.

23 жовтня 2015 року ТОВ «Шивлавс» звернулося до уповноваженої особи Фонду з кредиторською вимогою на суму 205 510,80 грн., яка отримана останнім 26 жовтня 2015 року, а 07 грудня 2015 року ТОВ «Шивлавс» звернулося до відповідача-1 з листом, у якому просило повідомити про результати розгляду кредиторської вимоги.

Уповноваженою особою Фонду направлено ТОВ «Шивлавс» відповідь від 14 грудня 2016 року № 9992, у якій зазначалось, що зміна кредитора у правовідносинах за договором банківського рахунку відбуватись не може, тому кредиторська вимога не була акцептована та не включена до реєстру кредиторів банку. При цьому відповідач-1 також зазначив, що позивачу було надано відповідь ще 04 серпня 2015 року за № 6355. Після повідомлення про неотримання товариством листа від 04 серпня 2015 року № 6355, відповідач-1 повторно направив ТОВ «Шивлавс» копію вищевказаного листа супровідним листом від 10 січня 2017 року № 91.

На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Вказана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі Інтернет (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою.

Вимоги ТОВ «Шивлавс» на суму 205 510, 80 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 20 липня 2015 року № 2, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» визнано не було та до реєстру вимог кредиторів не включено, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою у даній справі.

Відповідач-1 (ПАТ «Дельта Банк») заперечуючи позовні вимоги посилається на наступне:

- поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), не передбачено;

- банк позбавлений правових підстав виконувати розпорядження іншої особи, аніж клієнта - власника такого рахунка;

- договором про відступлення права вимоги не передбачено заміни первісного кредитора - ТОВ «Гальва Елементс» новим кредитором - ТОВ «Шивлавс» у зобов`язанні за договором банківського рахунка, що виключає наявність у позивача права розпоряджатися грошовими коштами на рахунку ТОВ «Гальва Елементс» та, як наслідок, виникнення будь-яких прав кредитора перед ПАТ «Дельта Банк»;

- положення договору банківського рахунка від 19 вересня 2014 року № 142/2029/44-17545 не передбачають право третіх осіб, у тому числі й ТОВ «Шивлавс», розпоряджатися рахунком, відкритим на користь клієнта - ТОВ «Гальва Елементс», а також грошовими коштами, розміщеними та облікованими на ньому.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гальва Елементс» було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» на належні ТОВ «Гальва Елементс» грошові кошти у розмірі 205 510, 80 грн., що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на підставі договору від 19.09.2014 № 142/2029144-17545.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

В силу приписів ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Отже кошти з рахунку клієнта можуть бути списані тільки за його розпорядженням, або за рішенням суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.

Укладення договору відступлення за договором права вимоги на кошти, розміщені на рахунку клієнта, не призвело до виникнення грошових зобов`язань у банку перед новим кредитором (позивачем) з наступних підстав.

За умовами договору банківського рахунку від 19.09.2014 № 142/2029144-17545 банк відкрив на користь ТОВ «Гальва Елементс» поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 3.2. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на Рахунку з дотриманням вимог законодавства України, вимагати своєчасного та повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших, обумовлених цим договором послуг.

Пунктами 3.3.1, 3.3.2 договору обумовлений обов`язок банку своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта згідно з вимогами законодавства України та нормативно-правових актів НБУ; за розпорядженням клієнта перераховувати з рахунку грошові кошти у межах залишку грошових коштів на рахунку.

Відповідно до п. п. 3.4.1, 3.4.2 договору клієнт зобов`язувався виконувати вимоги нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх положень банку з питань здійснення розрахунково-касових операцій, безготівкових розрахунків в національній валюті, встановлених стандартів щодо розрахунково-касових документів та надання звітності, дотримуватись принципів організації безготівкових розрахунків та їх форм, стандартів, документів і документообігу та встановленого порядку ведення касових операцій.

Пункт 5.1 договору визначає порядок розрахунків, за яким клієнт доручає, а банк зобов`язується в межах доступного залишку грошових коштів на рахунку самостійно здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку в порядку та у випадках встановлених договором.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів та в Україні» визначає, що розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (п.1.37).

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція в редакції на час укладення договору відступлення права вимоги), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Порядок проведення операцій за рахунками клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо). Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках, передбачених законодавством України і договором. (п.п.1.4.-1.7. Інструкції).

Згідно з п. 2.7 розділу 2, п. 18.1, 18.7, 18.11, 18.13 розділу 18 Інструкції № 492 якщо в процесі обслуговування рахунку власник рахунку надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати нового представника в порядку, установленому цією главою. Усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів і відбитка печатки [додаток 3 (далі - картка)]. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підписування розрахункових документів та зразок відбитка печатки (за наявності). У картці зазначаються повне та скорочене найменування власника рахунку, його місцезнаходження, номер телефону, назва організації, якій клієнт адміністративно підпорядкований, ідентифікаційний код цього клієнта або реєстраційний (обліковий) номер платника податків. Уповноважений працівник банку зазначає в картці номер рахунку. Справжність підписів представників юридичної особи в картці засвідчуються нотаріально або підписом першого керівника або його заступника та відбитком печатки організації, якій клієнт адміністративно підпорядкований. У населених пунктах, де немає нотаріусів, справжність підписів представників юридичної особи в картці засвідчується уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. У разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року у справі № 910/8058/15-г; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 910/320/18.

При розгляді справи № 914/3217/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2018 зазначила, що підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (провадження № 3-174гс16) відсутні, оскільки категорії «поточний рахунок» і «вкладний (депозитний) рахунок» не є тотожними між собою, мають різну правову природу, що впливає на відмінність правового регулювання відповідних відносин.

Згідно з п. 59 постанови від 16.03.2018 у справі № 914/3217/16 у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г (провадження № 3-174гс16) викладено висновок про те, що, виходячи з приписів Інструкції № 492, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

У п. 60 вказаної постанови від 16.03.2018 у справі № 914/3217/16, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вказаний висновок Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права було викладено з огляду на особливості правового регулювання суспільних відносин стосовно порядку відкриття та використання власниками належних їм поточних рахунків.

Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у справі № 914/3217/16 полягає у тому, що чинним законодавством України не передбачено заборони на відступлення права вимоги вкладником за договором банківського вкладу (депозиту), у тому числі й щодо частини коштів, розміщених на відповідних вкладних (депозитних) рахунках, тоді як «поточний рахунок» і «вкладний (депозитний) рахунок» не є тотожними між собою, мають різну правову природу, що впливає на відмінність правового регулювання відповідних відносин.

Про відмінність правового регулювання поточного рахунку та банківського вкладу саме в контексті можливості відступлення права вимоги зазначено, зокрема і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 910/320/18, де у п. 22 встановлено, що у справі, яка розглядається правовідносини між сторонами виникли не з договору банківського вкладу (вкладного, депозитного рахунку), а з договору банківського поточного рахунку і при цьому категорії «поточний рахунок» і «вкладний (депозитний) рахунок» не є тотожними між собою, мають різну правову природу, що впливає і на відмінність правового регулювання відповідних відносин.

Аналогічно, при розгляді справи № 910/320/18 Верховним Судом у постанові від 06.11.2019 зазначено про відсутність підстав для відступу від правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 06.04.2016 року у справі № 910/8058/15-г з урахуванням у п. 28.2 постанови, що цей висновок також було підтримано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 826/9406/17.

Діючим законодавством встановлені правила та процедури щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування та користування поточним рахунком та коштами на цьому рахунку, у тому числі щодо виконання сторонами умов договору банківського рахунку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах, які виникли між сторонами.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Положеннями ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку опубліковано в газеті «Голос України» 08.10.2015 (№ 187(6191)).

Позивач звернувся до відповідача з кредиторською вимогою 23.10.2015 в межах строку, передбаченого ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань.

З урахуванням встановлених обставин, відкриття ТОВ «Гальва Елементс» та обслуговування у ПАТ «Дельта Банк» саме поточного рахунку, на якому знаходились грошові кошти, право вимоги яких відступлено на користь позивача, суд погоджується з доводами відповідача-1 про відсутність підстав у ТОВ «Шивлавс» для заміни кредитора у зобов`язаннях перед банком за договором банківського рахунку № 142/2029/144-17545 від 19.09.2014, оскільки не відбулося ідентифікації та верифікації власника банківського рахунку у встановленому законом порядку та оскільки умовами договору відступлення права вимоги не передбачено заміни сторони у зобов`язанні за Договором банківського рахунку.

Натомість, з укладанням договору № 2 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.07.2015 у позивача не виникло права вимоги до банку в розумінні статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як не виникло у нього і кредиторських вимог, що могли б бути визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та включені до реєстру вимог кредиторів згідно статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Договором банківського рахунку № 142/2029144-17545 від 19.09.2014 не передбачено прав третіх осіб (зокрема ТОВ «Шивлавс») розпоряджатися рахунком, що відкритий на користь клієнта - ТОВ «Гальва Елементс», а також грошовими коштами, що розміщені та обліковані на ньому; для банку з цього договору виникають зобов`язання саме у відношенні клієнта (власника рахунку), договір не містить погоджень про використання коштів на рахунку іншою особою.

В свою чергу, банк не є стороною договору № 2 про відступлення права вимоги (цесії) від 20.07.2015, з цього договору для банку не виникають обов`язки перед позивачем, відповідно у позивача відсутні права кредиторської вимоги згідно договору № 2 про відступлення права грошової вимоги від 20.07.2015 за договором банківського рахунку від 19.09.2014 № 142/2029144-17545 відкритого на користь ТОВ «Гальва Елементс» (поточний рахунок № НОМЕР_1 ), що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідачів включити кредиторську вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» від 23 жовтня 2015 року на суму 205 510, 80 грн. до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шивлавс» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гальва Елементс», про зобов`язання вчинити дії.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.06.2020 року.

Суддя В.С. Ломака