Рішення № 89767048, 03.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2020Справа № 910/16196/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп»доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»простягнення 356 731,09 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Мірвода А.М.від відповідача:Винокуров О.В.

ОБСТАВИИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп» (надалі - ТОВ «Савітар Груп») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - ПАТ «СК «ВУСО») про стягнення 356 731,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином було виконано зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг згідно умов договору про надання асистанських послуг №65-К (SGU-VUSO-06/11/14) від 11.11.2014, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми витрат на медичне обслуговування у розмірі 290 614,39 грн. та агентської винагороди у розмірі 66 116,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

29.11.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що позивачем, як агентом, не надано доказів понесених витрат на оплату послуг медичних закладів, що здійснювали медичне обслуговування застрахованих осіб. У відзиві відповідач також зазначає, що позивач не здійснював оплати послуг медичних закладів (кореспондентів/підрядників), які надавали медичні послуги застрахованим особам, та не надавав страховику повного пакету документів, передбачених умовами договору, з чого слідує, що послуги надавались не в повному обсязі, а відтак позивач не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди.

Також у поданому відзиві на позовну заяву відповідач просив суд застосувати у даній справі наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.

19.12.2019 представником позивача надано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що умовами договору не передбачено, що за наявності гарантійних листів від імені агента, пакет документів все одно повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників. На думку позивача, ним надано було відповідачу повний пакет документів для підтвердження факту надання послуг, проте відповідач безпідставно ухиляється від здійснення оплати таких послуг.

15.01.2020 представником відповідача подано до суду заяву про призначення судової економічної експертизи, на розгляд якої відповідач просить поставити питання чи підтверджується документально та в якому розмірі заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню медичних витрат згідно актів врегулювання збитків №8/3/1в від 29.01.2018, №8/3/2в від 29.01.2018, №8/3/3в від 29.01.2018, №8/3/6в від 28.02.2018, а також зобов`язання по відшкодування агентської винагороди згідно актів виконаних робіт №8/3/1 від 29.01.2018, №8/3/2 від 29.01.2018, №8/3/3 від 29.01.2018, №8/3/6 від 28.02.2018 за договором №SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014.

Судом в задоволенні вказаної заяви було відмовлено з огляду на наступне.

За змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В той же час, в поданій відповідачем заяві про призначення судової експертизи заявником не наведено підстав, з яких суд би був позбавлений можливості самостійно встановити наявність чи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за наслідками виконання умов договору №SGU-VUSO-06/11/14 від 11.11.2014.

Більш того, суд звертає уваги на позицію Верховного Суду в аналогічній справі №910/9394/17 (постанова від 24.04.2018), відповідно до якої розрахунок боргу, інфляційних втрат, річних (з`ясування розміру яких поставлено перед експертом) регулюється умовами спірного договору та положеннями чинного законодавства, при цьому правомірність здійснених позивачем нарахувань суд перевіряє при розгляді справи по суті на підставі зібраних у справі доказів та користуючись передбаченими Господарськими процесуальним кодексом України правами та повноваженнями.

З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Також представником відповідача до канцелярії суду 15.01.2020 подано клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з наявністю рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 по справі №910/9055/16 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підставі, що і у даній справі.

Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з тим, що до ціни позову у справі №910/9055/16 не було включено заборгованість за актами врегулювання збитків та актів виконаних робіт, на підставі яких позивачем заявлено позовні вимоги у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 вирішено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.02.2020.

Протокольною ухвалою від 26.02.2020 суд вирішив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020.

Судове засідання, призначене на 25.03.2020, не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2020 розгляд справи по суті був перенесений на 22.04.2020.

22.04.2020 судове засідання з розгляд справи по суті було відкладено на 18.05.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці судове засідання, призначене на 18.05.2020, не відбулося, та було перенесено на 03.06.2020.

Представник позивача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 03.06.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 між ПАТ «СК «ВУСО» (страховик) та ТОВ «Савітар Груп» (агент) був укладений договір про надання асистантських послуг № 65-К (SGU-VUSO-06/11/14) (надалі - «Договір»), відповідно до п.1.1 якого страховик доручає, а агент, приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами страхування укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України «Про страхування», в яких визначено перелік послуг та умов, які отримує застрахована особа в межах та у термін дії договору згідно відповідних Правил - додаток №3 до даного договору. Послуги агента включають формування, обслуговування та зберігання протягом 1 року реєстру звернень застрахованих осіб, ведення документації, організацію та контроль обміну інформацією, надання послуг цілодобової диспетчерської служби згідно умов договору та програми страхування.

У пункті 2.1 Договору міститься визначення поняття «застрахована особа» - це особа (страхувальник, або у випадках, передбачених законодавством, вигодо набувач або застрахована особа), дані про яку передані страховиком агенту належним чином (так як обумовлено даним договором), на підставі укладених страховиком договорів страхування (страховий поліс), асистентське обслуговування яких здійснюється агентом в порядку, встановленому даним договором.

Пунктом 3 Договору передбачено перелік послуг, які агент зобов`язується надавати при зверненні застрахованої особи або її представника впродовж застрахованої поїздки.

Згідно з п. 3.3 Договору для реалізації власних зобов`язань, передбачених пунктами 3.1, 3.2 договору, агент має право залучати третіх осіб, зокрема: медичні установи, транспортні компанії, в т.ч. авіакомпанії, організації, що реалізують медичні препарати та товари медичного призначення, бюро, що представляють послуги перекладачів, кур`єрські служби і юридичні компанії тощо). Агент від свого імені укладає договори з третіми особами, надає ним гарантійні листи та здійснює оплату третім особам послуг і медичних препаратів, що надаються застрахованим особам, у разі залучення третіх осіб до процесу врегулювання подій, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.

В пункті 4.3 Договору встановлено, що агент проводить ідентифікацію договору страхування, попередньо визначає ознаки страхового випадку на основі умов договору/програми страхування страховика та проводить оцінку правомірності звернення застрахованої особи.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов`язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв`язку.

11.03.2015 та 01.10.2015 між сторонами були укладені додаткові угоди №1 та №3 до Договору відповідно, якими внесено зміни до розділу 6 Договору та викладено його в новій редакції.

Крім того, додатковою угодою №2 від 01.10.2015 до Договору сторонами було викладено додаток №1 до Договору в новій редакції, а саме розмір сервісної винагороди агента з урахуванням тарифів, що застосовуються для різних географічних зон.

Пунктом 6.1 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 встановлено, що за виконання агентом своїх обов`язків, згідно з цим договором, страховик зобов`язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ), у розмірах вказаних у Додатку 1 до договору.

Сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: звітним періодом за договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії договору (п. 6.4.1 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015).

Відповідно до п. 6.5.1 та 6.5.2 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 протягом 3 робочих днів з дати закінчення чергової декади агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у додатку 3 до договору. В такому акті зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, які підлягають відшкодуванню страховиком. Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків він погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд протягом того ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті.

Пунктами 6.6.1-6.6.3 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015 передбачено, що по мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов`язаних з остаточними розрахунками за конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаною у додатку 4 до договору, і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1 Договору разом з актами заявлених збитків. До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг за виставленим рахунком сум, визначених в розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5 договору. Акт врегульованих збитків погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента.

Пунктами 8.1-8.3 Договору сторони погодили, що він вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін. Строк дії договору 1 (один) календарний рік. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація договору здійснюється в тому ж порядку.

12.08.2015 та 21.08.2015 позивачем до ПАТ «СК «ВУСО» направлено звіти запланованих збитків №8/3/2з, №8/3/1з, у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ «Савітар Груп» за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам, разом із актами №8/3/2з, №8/3/1з, були виставлені рахунки:

- №402 від 12.08.2015 на сплату відшкодування медичних витрат на суму 168 105,25 грн.;

- №429 від 21.08.2015 на сплату відшкодування медичних витрат на суму 77 629,07 грн.

Крім того, після отримання всіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до звітів запланованих збитків №8/3/2з, №8/3/1з на адресу ПАТ «СК «ВУСО» було сформовано та направлено звіти врегульованих збитків по застрахованим особам від 03.11.2016 №8/3/1в, №8/3/2в, №8/3/3в, №8/3/6в, разом з рахунками на оплату відшкодування медичних витрат №954, №959, №960 та №964.

Всі рахунки, виставлені позивачем відповідачу по запланованим збиткам, останнім сплачені не були.

29.01.2018 та 28.02.2018 позивач повторно направив на адресу відповідача звіти врегульованих збитків №8/3/1в, №8/3/2в, №8/3/3в, №8/3/6в разом з рахункам на оплату наданих послуг та первинними документами щодо страхових подій, які сталися з застрахованими особами, а також рахунками на оплату сервісної винагороди.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати медичних витрат на лікування застрахованих осіб на суму 290 614,39 грн. та сплати сервісної винагороди у розмірі 66 116,70 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання асистанських послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що за виконання позивачем своїх обов`язків, згідно з цим договором, відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу винагороду за кожний врегульований позивачем страховий випадок (п. 6.1. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.08.2015 та 21.08.2015 позивачем до ПАТ «СК «ВУСО» направлено звіти запланованих збитків №8/3/2з, №8/3/1з, у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ «Савітар Груп» за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам, разом із актами №8/3/2з, №8/3/1з та відповідними рахунками на оплату.

Крім того, судом встановлено, що після отримання усіх необхідних документів відносно страхових випадків, які були включені до звітів запланованих, відповідачу неодноразово направлялись акти врегульованих збитків разом з актами виконаних робіт, рахунками та завіреними копіями первинних документів щодо страхових подій.

Претензією №46 від 23.01.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати заборгованості, до якої вкотре були долучені акти врегульованих збитків, рахунки на оплату наданих послуг, а також пакети документів по страхових випадках, включених до таких актів.

У відповіді від 25.02.2019 на претензію позивача відповідач вказував на те, що заявлена до стягнення сума заборгованості є необґрунтованою та не підтверджується належними доказами, у зв`язку з чим рішеннями Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 у справі №910/9055/16 та від 10.10.2017 у справі №910/20780/16 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Савітар Груп» про стягнення з ПАТ «СК «ВУСО» заборгованості відмовлено. При цьому, як вказує відповідач, до ціни позову у справі №910/9055/16 були включені позовні вимоги по тим же застрахованим особам, що і пред`явленій претензії.

Як встановлено судом, згідно з п. 1.1 Договору, який визначає предмет договору, вказано, що агент приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні із застрахованими особами подій за Полісами, які укладено між страхувальниками та страховиком.

В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що агент надає послуги при мотивованому зверненні застрахованої особи.

Крім того, згідно з п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після ідентифікації договору страхування та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.

Таким чином за умовами договору, підставою для надання послуг є:

- настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок;

- звернення застрахованої особи до агента;

- ідентифікації договору страхування та визнання особи застрахованою страховиком.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при зверненні застрахованої особи, агент забезпечує організацію надання застрахованій особі необхідних послуг згідно умов договору/програми страхування (за умови, якщо агенту дана інформація надана страховиком). При невідповідності звернення застрахованої особи умовам договору/програми страхування, агент відмовляє застрахованій особі в наданні послуг, пояснюючи причину відмови та залишаючи за застрахованою особою право отримання послуг за власний рахунок. У випадку відмови в організації надання послуг застрахованій особі, агент зобов`язаний в найкоротші строки сповістити про це страховика будь-яким доступним засобом зв`язку.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на наступні обставини, зокрема:

- позивач не набув права на відшкодування медичних витрат, оскільки ним не надано ніяких доказів понесення витрат на оплату послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а також доказів, позивач у відповідності до пункту 3.3 Договору про надання асистанських послуг від свого імені укладав договори з клініками, які надавала послуги застрахованим особам, та оплачував її послуги; водночас умовами договору непередбачено можливості делегування агентом третім особам повноважень щодо оплати послуг медичних клінік;

- ТОВ «Савітар Груп» не здійснювало сплати послуг медичних закладів (підрядників/кореспондентів), які надавали медичні послуги застрахованим особам, та не надав страховику повного пакету документів, передбачених умовами договору, а отже послуги агента (організація надання амбулаторної послуги, організація госпіталізації) надані не в повному обсязі у зв`язку із чим, ТОВ «Савітар Груп» не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди за здійснення медичного обслуговування таких і страхованих осіб.

Проте вказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та письмовими поясненнями позивача.

Як зазначалось судом, відповідно до п. 6.4 Договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за договором, яким є декади.

Крім вказаного, умовами Договору передбачено можливість складання гарантійного листа, що містить в собі гарантії оплати за надані послуги та є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди, при цьому, гарантом по листу виступає саме агент, оскільки відповідно до п. 3.3 Договору гарантійний лист надається саме від імені агента.

Більш того, додатковою угодою №3 до договору від 01.10.2015 в п. 6.5.5 передбачено порядок компенсації відповідачем позивачу курсових різниць, що виникають у зв`язку зі зміною вартості іноземної валюти в період між виставленими рахунків, перерахуванням коштів від відповідача позивачу на оплату медичних рахунків та закупівлю валюти з подальшим її перерахуванням за кордон для оплати відповідних медичних послуг. В разі визначення в договорі обов`язку Позивача за рахунок власних коштів здійснювати оплату медичних послуг, такі положення договору не мали б правового змісту, оскільки перерахування коштів за кордон відбувалося б до виставлення рахунків відповідачу.

Право позивача на власний розсуд обирати підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів обумовлено та погоджено сторонами в пункті 5.4.1 Договору.

Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом прямо передбачені у п. 5.1.2 Договору, розмір якої визначено у додатку №1 до Договору, згідно вищезазначеного додатку розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35,00 USD, розмір винагороди за надання амбулаторної медико-транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22,00 USD.

Водночас, умовами Договору не передбачено, що пакет документів, що подається агентом страховику для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників, за наявності гарантійних листів від імені агента, оскільки із п.п. 3.3, 5.2.1, 5.3.4, 5.4.2, 6.4 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015) вбачається, що агент, при виконанні своїх обов`язків з надання послуг медичного обслуговування застрахованим особам може надавати гарантійні листи третім особам, або проводити оплату послуг і медичних препаратів третім особам, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.

Вказане спростовує доводи відповідача, на які він посилається як на підставу відмови в позові.

Щодо твердження відповідача про те, що оскільки Договір було розірвано в 2016 році, то зобов`язання з оплати є припиненими, то суд наголошує відповідачу, що розірвання Договору в 2016 році не нівелює обов`язку відповідача оплатити надані позивачем в 2015 році асистанські послуги за ним.

Так у п. 8.5 Договору встановлено, що договір є розірваним через 30 днів після отримання листа про розірвання, оскільки лист про розірвання було отримано ТОВ «Савітар Груп» 30.05.2016, то договір є розірваним з 30.06.2016.

Однак, розірвання договору з 30.06.2016 жодним чином не може вплинути на зобов`язання, які виникли під час дії договору. Пунктом 8.6 Договору сторони передбачили, що усі зобов`язання, що виникли під час дії цього договору, залишаються у силі до їх фактичного виконання.

У п. 6.7 додаткової угоди №3 до Договору визначено, що зобов`язання страховика щодо сплати грошових сум, згідно цього договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента.

У відповідності до п. 6.4 Додаткової угоди №3 до договору страховик сплачує грошові суми, які було гарантовано або сплачено агентом.

Судом встановлено, що умовами Договору передбачено можливість складання гарантійного листа, що містить в собі гарантії оплати за надані послуги та є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди. Гарантом по листу виступає саме агент, оскільки відповідно до п. 3.3 Договору гарантійний лист надається саме від імені агента.

Право позивача на власний розсуд обирати підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів обумовлено та погоджено сторонами в п. 5.4.1 Договору.

У матеріалах справи містяться гарантійні листи, які були розміщені ТОВ «Савітар Груп» щодо застрахованих осіб.

Відповідачем не спростовано факту звернення застрахованих осіб за медичною допомогою до агента, факту дійсного отримання застрахованими особами медичної допомоги після звернення до ТОВ «Савітар Груп» та не надано доказів на підтвердження того, що ним дані застраховані особи передані на обслуговування іншій асистанській компанії.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів понесення медичних втрат та порушено порядок залучення третіх осіб, які надають медичні послуги застрахованим особам обґрунтовано спростовані судами тим, що відповідно до пп. 5.4.1 Договору позивач має право залучати підрядників на власний розсуд та для виконання доручення відповідача позивач через залученого агента Savitar Group LTD і врегулював страхові випадки з третіми особами (медичними установами, які безпосередньо надавали послуги застрахованим особам).

Посилання відповідача на висновки експертів не приймається судом, оскільки в контексті даних спірних правовідносин виходячи з предмету та підстав позову, суд не позбавлений можливості з огляду на наявні в матеріалах справи засоби доказування самостійно встановити наявність або відсутність документально підтвердженої або непідтвердженої заборгованості за договором про надання асистанських послуг. У зв`язку з чим, вказані висновки не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Таким чином, суд вважає, що компенсації підлягають витрати позивача на врегулювання страхових випадків суму витрат на медичне обслуговування в розмірі 290 614,39 грн. та агентська винагороду в сумі 66 116,70 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повного погашення заборгованості матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Савітар Груп» про стягнення з ПАТ «СК «ВУСО» витрат позивача на врегулювання страхових випадків суму витрат на медичне обслуговування в розмірі 290 614,39 грн. та агентської винагороди в сумі 66 116,70 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позивача суд відзначає наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

У відповідності до п.п. 6.6.4 та 6.5.5 Договору, який викладений у додатковій угоді №3, відповідач має виконати свої зобов`язання, щодо оплати (строк виконання зобов`язань) протягом п`ять днів після отримання медичної документації разом із рахунками та актом врегульованих збитків.

Повний пакет документів ПАТ «СК «ВУСО» було направлено перший раз 14.11.2016 та отримано ПАТ «ВУСО» 17.11.2016, проте жодної оплати від відповідача не надійшло.

Акти врегулювання збитків було направлено ПАТ «СК «ВУСО» у лютому 2018 року, проте знову ж таки жодних оплат наданих послуг від відповідача не надходило, тому ТОВ «Савітар Груп» 23.01.2019 року направило повторно разом з претензією акт врегульованих збитків №8/3/1в, акт врегульованих збитків №8/3/2в, акт врегульованих збитків №8/3/3в та акт врегульованих збитків №8/3/6в, які було отримано ПАТ «СК «ВУСО» 24.01.2019.

Суд погоджується із висновками позивача, що зобов`язання є порушеними з 31.01.2019, цей же день є початком строку перебігу позовної давності.

Отже, як вбачається з вищезазначеного ТОВ «Савітар Груп» звернулося до суду у межах трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Савітар Груп» (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37; ідентифікаційний код 38205255) суму витрат на медичне обслуговування у розмірі 290 614 (двісті дев`яносто тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 39 коп., агентську винагороду у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 5 350 (п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн. 97 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.06.2020.

Суддя В.П. Босий