Рішення № 89766940, 10.06.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/54/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 Справа № 908/970/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом акціонерного товариства «Костанайські мінерали» (Республіка Казахстан, Костанайська область, м. Житікара, вул. Леніна, 67; адреса представника (адвоката): 69001, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 48, прим. 27)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 36)

про стягнення грошових коштів.

Представники сторін:

від позивача: Верещагін М.В., ордер серія ЗП №029663 від 31.03.2020 (адвокат);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство «Костанайські мінерали» з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля» про стягнення 142.000,00 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 07.04.2020 складає 3.867.583,00 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, поставленого в рамках зовнішньоекономічного контракту №17/01 від 17.01.2017, у розмірі 142.000,00 доларів США. До позовних матеріалів доданий підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2019 по 30.09.2019, відповідно до якого сальдо на користь позивача складає 142.000,00 доларів США. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на Додаток від 14.10.2019 № 10 до контракту №17/01 від 17.01.2017, яким сторони визначили, що у разі не досягнення згоди щодо виниклих спорів та розбіжностей, спір підлягає розгляду в суді за місцезнаходженням відповідача. У зв`язку з порушенням зобов`язань саме ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля», яке зареєстровано в місті Запоріжжя, спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області. Позов заявлено на підставі ст. ст. 3, 6, 11, 207, 208, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 638, 639, 712, 837 ЦК України, ст. ст. 174, 181, 193, 216-218, 220, 224, 229, 232, 265 ГК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2020 позовну заяву акціонерного товариства «Костанайські мінерали» вих. №77 від 07.04.2020 (вх. № 1066/08-07/20 від 13.04.2020) залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.

30.04.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення виявлених судом недоліків з відповідними доказами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/54/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.05.2020.

25.05.2020 на адресу суду відповідача надійшли письмові заперечення на позов, відповідно до яких ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля» погодився з думкою позивача щодо наявності заборгованості у розмірі 142000 доларів США за контрактом №17/01 від 17.01.2017. Зауважував, що прострочення оплати виникло внаслідок тяжкого фінансового становища на підприємстві через дії третіх осіб - арешт рахунків за ініціативою ПАТ «Укргазбанк». У зв`язку з наведеним просив в позові відмовити.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.05.2020 закрито підготовче провадження. Справу №908/970/20 призначено до судового розгляду по суті на 10.06.2020.

09.06.2020 на адресу суду від ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля» надійшла заява № 117 від 09.06.2020 про розгляд справи за наявними матеріалами та проведення судового засідання без участі представника відповідача.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2020 підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 10.06.2020 року представника відповідача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

В судовому засіданні 10.06.2020 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

Акціонерне товариство «Костанайські мінерали» (продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля» (покупець, відповідач у справі) 17.01.2017 уклали контракт №17/01 (надалі контракт).

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець покупає товар, який зазначено у Додатку на поставку товару (Додаток №1) та сплачує його у відповідності та на умовах цього контракту. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Додатках (Специфікаціях) до дійсного контракту, які є його невід`ємними частинами. Під товаром за цим контрактом розуміється азбест хрізотіловий ДСТУ 12871-2013.

Пунктом 3.1 контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися повністю або частинами до повного виконання умов контракту. Партія товару поставляється у строк не пізніше 30 календарних днів, а відвантаження не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання заявки покупця на умовах, які зазначені у даному контракті.

Загальна вартість за цим контрактом складає 497.250,00 доларів США (п. 4.2 контракту).

Пунктом 5.3 контракту встановлено, що оплата за товар, який поставляється за цим контрактом здійснюється шляхом банківського безготівкового переводу на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з п. 7.3 контракту продавець зобов`язаний протягом 7 днів після відвантаження надіслати покупцю по телефаксу копії рахунку-фактури, залізничної накладної, сертифікату відповідності товару, сертифікату якості товару, декларації на товар, сертифікату походження товару (СТ-1).

Пунктом 14.5 контракту (в редакції додаткової угоди № 5 від 27.08.2019 строк дії контракту встановлено до 01.07.2020.

Учасниками правочину неодноразово вносилися зміни щодо загальної вартості товару у зв`язку з додатковим відвантаженням, а саме в додатку №3 від 10.05.2017 загальна вартість товару за контрактом становить 879.750,00 доларів США; в додатку №5 до контракту – 1.047.412,50 доларів США.

Додатком № 6 від 20.04.2018 до контракту сторонами узгоджено, що оплата за товар, який поставляється за цим контрактом здійснюється шляхом банківського безготівкового переводу на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 360 днів з дати відвантаження, яка зазначена у залізничній накладній.

Додатком № 7 від 20.08.2018 до контракту сторонами узгоджено, що оплата за товар, який поставляється за цим контрактом здійснюється шляхом банківського безготівкового переводу на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 520 днів з дати відвантаження, яка зазначена у залізничній накладній.

Додатком № 8 від 12.03.2019 до контракту сторонами узгоджено, що оплата за товар, який поставляється за цим контрактом здійснюється шляхом банківського безготівкового переводу на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 720 днів з дати відвантаження, яка зазначена у залізничній накладній.

Додатком № 9 від 11.10.2019 до контракту сторонами узгоджено, що оплата за товар, який поставляється за цим контрактом здійснюється шляхом банківського безготівкового переводу на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 810 днів з дати відвантаження, яка зазначена у залізничній накладній.

Додатком № 10 від 14.10.2019 до контракту сторонами внесені зміни в п. 12.2, а саме узгоджено, що у разі не досягнення згоди по виниклим спорам та суперечкам, спір підлягає розгляду у суді за місцем знаходження відповідача.

Зазначений контракт в установленому законом порядку не розірвано, не визнано недійсним, доказів припинення його дії суду не надано, отже його умови є чинними на момент розгляду даного спору судом.

Як зазначив позивач заявки від відповідача на поставку товару, як то передбачено умовами контракту, надходили на електрону адресу постачальника. Відповідач даний факт не спростував.

На виконання умов договору та отриманих заявок позивач поставив відповідачу товар азбест хрізотіловий ДСТУ 12871-2013 на загальну суму 779.662,50 доларів США, про що свідчать залізничні накладні за період з січня 2017 по 15.11.2017.

У відповідності до п. 5.2 контракту позивач виставив відповідачу рахунки на оплату отриманого товару.

Враховуючи той факт, що поставка товару відбулася в період 2017 року, то строки оплати застосовуються у відповідності до п. 5.3 контракту, а саме з відстроченням платежу 90 днів з дати відвантаження, яка зазначена у ДТ.

Як свідчать матеріали справи відповідач частково виконав зобов`язання щодо оплати отриманого товару та перерахував на корить позивача грошові кошти у розмірі 637.662,50 доларів США, що підтверджується наданими платіжними дорученнями (Т.1 арк.с. 103-112), внаслідок чого заборгованість склала 142.000,00 доларів США.

Узагальнення доводів позивача:

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за контрактом №17/01 від 17.01.2017 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару та наявність заборгованості у розмірі 142.000 доларів США стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Узагальнення доводів відповідача:

З огляду на наявні документи та враховуючи загальні та фактичні умови Контракту ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля» погоджується з думкою позивача про порушення строків та повноти оплати за товар, який було поставлено відповідачу.

Зазначає, що поставка товару відповідачу була здійснена з 17.01.2017 по 01.06.2017 на загальну суму 779.662,50 доларів США.

За цей же період відповідачем сплачено на користь позивача (продавця) 637.662,50 доларів США. Таким чином заборгованість склала 142.000,00 доларів США.

Втім відповідач не має можливості належним чином виконати зобов`язання за вказаним контрактом у зв`язку з наявністю кредиту в ПАТ «Укргазбанк» та арешту рахунків.

Обставини справи, встановлені судом та оцінка доводів сторін у справі:

Оцінивши представлені документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані зовнішньоекономічним договором (контрактом) №17/01 від 17.01.2017, який за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

В силу положень ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є зокрема юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Приймаючи до уваги наведені положення чинного законодавства, а також суб`єктний склад контракту, зміст зобов`язань, які виникли на підставі даної угоди, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено зовнішньоекономічний договір з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності. При дослідженні питання можливості застосування до даного договору права України, суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України «Про міжнародне приватне право».

Так, в силу положень ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» (з наступними змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави; колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Виходячи з положень ст. ст. 4, 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Оскільки умовами укладеного між сторонами по справі контракту передбачено, що у разі не досягнення згоди по виниклим спорам та суперечкам, спір підлягає розгляду у суді за місцем знаходження відповідача, суд дійшов висновку про правомірність застосування до правовідносин сторін матеріального права України.

Звертаючись до норм національного права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманого товару на суму 142.000,00 доларів США, у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Факт наявності заборгованості підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків від 30.09.2019 підписаним обома сторонами та скріпленим печатками підприємств. Також відповідач у відзиві на позов не заперечив наявність заборгованості саме в заявленому до стягнення позивачем розмірі.

В розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Отже, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Суд зауважує, що загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Господарський суд зазначає, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. При цьому, у випадку ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, що відповідає висновкам наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. по справі №761/12665/14-ц.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення із відповідача 142.000,00 доларів США заборгованості, що по курсу Національного банку України станом на 07.04.2020 складає 3.867.583,00 грн. обґрунтована та задовольняється судом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов`язань в повному обсязі у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Факт наявності заборгованості за контрактом №17/01 від 17.01.2017 не спростував.

Посилання відповідача у відзиві на невиконання зобов`язання внаслідок скрутного фінансового становища товариства, судом відхилено, оскільки ТОВ «Завод «Дніпровська хвиля» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, самостійно формує програму діяльності, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів з метою одержання прибутку, а тому укладаючи контракт№17/01 від 17.01.2017, умовами якого визначені порядок та строки оплати отриманого товару, відповідач повинен був належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 58.013,75 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 46, 74, 80, 129, 130, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір" суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства «Костанайські мінерали» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля» про стягнення 142.000,00 доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 07.04.2020 складає 3.867.583,00 грн. задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Дніпровська хвиля» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 36, ідентифікаційний код 37020331) на користь акціонерного товариства «Костанайські мінерали» (Республіка Казахстан, Костанайська область, м. Житікара, вул. Леніна, 67, ідентифікаційний код 28073006, РНН 391600000175) 142.000,00 грн. (сто сорок дві тисячі доларів США 00 центів) основного боргу, що по курсу Національного банку України станом на 07.04.2020 складає 3.867.583,00 грн. (три мільйони вісімсот шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят три грн. 00 коп.), 58.013,75 грн. (п`ятдесят вісім тисяч тринадцять грн. 75 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст судового рішення складено 12 червня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова