Рішення № 89766833, 12.06.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/376/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання Чухалової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Інжиніринг"

про стягнення 128263,20 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Інжиніринг" 128263,20 грн заборгованості.

Ухвалою від 14.04.2020 суд відкрив провадження за вказаною позовною заявою та постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому встановив строк для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали суду від 14.04.2020 направлялася сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення адресатам поштових відправлень (а.с. 24-25).

01.06.2020 від ТОВ "Лекора Інвест" поштою надійшли пояснення, в яких зазначено, що ТОВ "МЖК-Інжиніринг" сплатило на рахунок підприємства 60000,00 грн. До заяви додано копію виписки з поточного банківського рахунку ТОВ "Лекора Інвест", а також копії рахунків на оплату №1001 від 10.07.2019, №1902 від 29.08.2019. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні заперечення ТОВ "МЖК-Інжиніринг" щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Немає клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

За матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (позивач) на підставі усної домовленості продало Товариству з обмеженою відповідальністю "МЖК-Інжиніринг" (відповідач) товар на загальну суму 299323,20 грн.

Факт передачі товару у власність підтверджується видатковими накладними №РН-0004845 від 10.07.2019, №РН-0006437 від 30.08.2019, №РН-0006476 від 31.08.2019, №РН-0006514 від 02.09.2019, №РН-0006556 від 03.09.2019, №РН-0006594 від 04.09.2019, №РН-0006652 від 05.09.2019, №РН-0006698 від 06.09.2019 (а.с. 5-12).

ТОВ "МЖК-Інжиніринг" свої зобов`язання з оплати товару виконало частково, сплативши 171060, 00 грн, про що свідчать платіжні доручення №6122 від 10.07.2019 на суму 9600,00 грн та №8487 від 29.08.2019 на суму 161460,00 грн (а.с.13-14).

12.03.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію з проханням оплатити заборгованість у розмірі 128263,20 грн.

Поштовому відправленню, яке надсилалося за адресою ТОВ "МЖК-Інжиніринг" - Житомирська обл., Житомирський район, с. Вереси, вул. Покровська, 16-В присвоєно номер 0207201714196.

Відповідно до інформації з офіційного сайту "Укрпошта" - https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 0207201714196 (штрихкодовий ідентифікатор) вручено 03.04.2020.

Однак ТОВ "МЖК-Інжиніринг" відповіді на претензію не надало, суму боргу не сплатило.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар згідно з видатковими накладними.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини (ст.11 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є договірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 299323,20 грн, виник обов`язок оплатити його.

Беручи до уваги викладене, між ТОВ "Лекора Інвест" та ТОВ "МЖК-Інжиніринг" виникло майново-господарське зобов`язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст. 692 ЦК України)

Отже, з вказаної норми випливає обов`язок відповідача повністю оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

На підставі ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк оплати настав за товар, придбаний, зокрема, за видатковими накладними №РН-0006556 від 03.09.2019, №РН-0006594 від 04.09.2019, №РН-0006652 від 05.09.2019, №РН-0006698 від 06.09.2019.

Відповідач своє зобов`язання належним чином не виконав, розрахунків з позивачем за товар здійснив частково, сплативши на рахунок ТОВ "Лекора Інвест" 171060,00 грн (а.с. 5-12), а також 60000,00 грн після відкриття провадження у справі (а.с. 27).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 60000,00 грн боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Водночас 68263,20 грн заборгованості (299323,20 - 171060,00 - 60000,00) підлягають стягненню з ТОВ "МЖК-Інжиніринг".

Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір у розмірі 1118,71 грн (68263,20 (сума задоволених позовних вимог) х 2102,00 (судовий збір, який підлягав сплаті) / 128263,20 грн (загальна сума позовних вимог, заявлена до стягнення)) покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що порядок повернення сум судового збору, визначений у статті 7 Закону України "Про судовий збір", передбачає обов`язкову наявність клопотання особи, яка має право на повернення сум сплаченого до Державного бюджету України судового збору, суд позбавлений права вирішення цього питання без відповідного клопотання сторони.

ТОВ "Лекора Інвест" заявило також вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Господарське-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3,4 ст. 126 ГПК України).

Як встановлено частинами 5,6 цієї статті у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявні копії: договору про надання правничої допомоги від 30.03.2020 (а.с. 30), свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 18), звіт про виконання доручення про надання правової допомоги від 20.05.2020, видаткового касового ордеру від 20.05.2020 (а.с. 31).

Відповідно до звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 30.03.2020 (а.с. 31) за період ведення справи №906/376/20 за позовом ТОВ "Лекора Інвест" до ТОВ "МЖК-Інжиніринг", адвокат виконав роботи з:

- аналізу документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (4 години);

- підготовки позовної заяви (4 години);

- надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду (1 година);

- підготовки та подання до суду додаткових доказів та процесуальних документів (2 години).

Варто зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "МЖК-Інжиніринг" на користь ТОВ "Лекора Інвест" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Інжиніринг" (Житомирська обл., Житомирський район, с. Вереси, вул. Покровська, 16-В ідентифікаційний код 40369550)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 3А, квартира 57, ідентифікаційний код 41412973)

- 68263,20 грн заборгованості за товар;

- 1118,71 грн судового збору;

- 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.06.20

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з пов)