Рішення № 89765962, 04.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6119/19

Провадження № 2/645/328/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

за участю секретаря судових засідань – Савченко В.Ю.

учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»

відповідач – ОСОБА_1 О ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (далі за текстом АТ КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_3 , на їх користь, заборгованість за кредитним договором б/н від 08 жовтня 2013 року в розмірі 21818,78 грн., а також судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав Заяву б/н від 08 жовтня 2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. В період дії кредитного договору відповідач не дотримувалась його умов, внаслідок чого станом на 08 вересня 2019 року в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 21818,78 грн., з яких: 7485,67 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11787,65 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1030,28 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1015,18 грн. - штраф (процентна складова).

02 грудня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого ознайомившись із позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з нього кредитної заборгованості у розмірі 21 818, 78 грн. за кредитним договором № б/н від 08.10.2013 року та судових витрат в розмірі 1 921, 00 грн., вважає, що вимоги позивача незаконні та необґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами, а також до розміру вимог позивача мають бути застосовані строки позовної давності. Також зазначив, що на обґрунтування своїх вимог позивач додає копію Анкети-заяви від 08.10.2013 року приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що підписана, але вона не може вважатися договором в розумінні ст. 626 ЦК України, оскільки Анкета-заяви зводиться до того, що відповідач лише висловив бажання на отримання кредиту, а може вважатися обопільно досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору. При цьому відповідачу не було роз`яснено про те, що він отримує саме кредитну картку, за якою необхідно сплачувати проценти та будь-які штрафні санкції. За весь період користування банківською карткою (для розрахунків) відповідач вважав, що він користується власними грошовими коштами, які йому перераховуються як зарплатня тощо. Посилання позивача на те, що в Анкеті-заяві зазначено, що він згоден з тим, що підписані ним Анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком "Договір надання банківські послуг" та те, що відповідач зазначив, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами не може бути прийняти як належний та допустимий доказ. Ознайомлення з будь-яким документом має бути підтверджений підписом особи. Крім цього, коли мова йде в документі про істотну умову, притаманну договору, підпис особи засвідчує не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов`язки, наслідки невиконання зобов`язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту тощо. Також вказує на той факт, що у разі надання позивачу на ознайомлення Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів тощо, Позивачу, як банку, ніщо не заважало надати відповідачу вказані документи на підпис. Крім цього, зазначено в Анкеті-заяві про розміщеня вказаних документів на сайті банку, додатково свідчить про те, що йому їх на ознайомлення при підписанні Анкети-заяви та інших документів на оформлення зарплатної картки не надавали. Крім того, якщо уважно вивчити вищезазначену Анкету-заяву, можна побачити відсутність будь яких цифр у графі “желаемый кредитный лимит”, що в свою чергу свідчить про те, що він не мав наміру встановлювати кредитний ліміт на картку.

Більш того, у вищенаведеній анкеті-заяві немає відмітки навпроти графи “ ОСОБА_4 клиента, содержащую, в том числе, Тарифы и основные условия обслуживания и кредитования получил и ознакомился с ее содержанием под роспись”, що свідчить про те, що ним Пам`ятка не отримувалась, що в свою чергу суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів” в редакції, що діяла на момент подання ним анкети-заяви. Що стосується “Витягу з тарифів обслуговування кредитних карток “Універсальна”, копія якого додана до позовної заяви, зазначає, що вона також повинна була бути підписана ним, як документ, що відображає істотні умови договору. Але, в той же час, ані матеріали справи, ані докази, на які посилається позивач, не містять “Довідки про умови кредитування...”, за його підписом, а тому не можуть вважатися належним доказом факту ознайомлення відповідача із правилами надання банківських послуг. Таким чином, Умови та правила надання банківських послуг, а також праві користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані ним, свідчить про те, що вони не розповсюджуються на нього, як особу, якій надаються банківські послуги.

03 квітня 2020 року позивач надав суду відповідь на відзив, де вказує, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Окрім того, в Анкеті-Заяві зазначено: "Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку..'"

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку, вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Більш того, згідно Заяви відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку. Таким чином, твердження, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. В договорі прописана валюта кредитування, відсоткова ставка, винагороди, розмір платежу, відповідальність, права та обов`язки сторін договору та багато іншого. Тобто, ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, звіривши їх із положеннями договору, відповідач отримав повну інформацію про умови кредитування та й власноруч підписав кредитний договір/заяву на отримання кредиту. Крім того, Клієнт погодився із запропонованими тарифами, оскільки здійснював погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку. Враховуючи викладене, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Фрунзенського районного осуду м. Харкова від 01 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розгляд справи за відсутності його представника, яким позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання ОСОБА_3 , не з`явився, надав заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності, з позовними вимогами згоден частково, а саме просив задовольнити позов в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, щодо стягнення пені та штрафних санкцій просив відмовити.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їхній сукупності та надавши їм належну правову оцінку, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору б/н від 08 жовтня 2013 року, у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ОСОБА_3 звернувся за наданням банківських послуг, розмір кредитного ліміту в заяві не зазначений.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, - «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті httр://ргіvatbank.uа/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлено, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 08 вересня 2019 року в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 21818,78 грн., з яких: 7485,67 - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11787,65 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 1030,28 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1015,18 грн. - штраф (процентна складова).

В обґрунтування розміру заборгованості за кредитним договором позивач надав відповідний розрахунок.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 08 жовтня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім заборгованості за простроченим тілом кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема пеню і штрафи за прострочене зобов`язання.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 жовтня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08 жовтня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30 вересня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. (Правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)

В зазначеній правовій позиції Велика Палата Верховного Суду зазначала, що наявність в справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08 жовтня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд вважає, що правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені та штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань не має, тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені в розмірі 11787,65 грн. та 1030,28 грн., штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та 1015,18 грн. (процентна складова), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 08 жовтня 2013 року, так як Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Конституційний Суд України у рішенні по справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Укладений між сторонами кредитний договір від 08 жовтня 2013 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд вважає про наявність правових підстав для стягнення з боржника суми заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 7485,67 грн.

З огляду на те, що ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконав, суд знаходить позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 10 вересня 2019 року, за подання до суду позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплачено судовий збір в розмірі 1 921,00 грн., який підлягає стягненню із ОСОБА_3 на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263-265, 281, 282, 284 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» (рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 08 жовтня 2013 року у розмірі 7 485 (сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень 67 копійок, з яких: 7 485,67 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товаристваКомерційного Банку «ПриватБанк» (рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 04 червня 2020 року.

Суддя - І.В. Ульяніч