Рішення № 89765807, 10.06.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/388/20 р.

2/622/290/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

за участю секретаря Попової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Золочів за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Золочівська селищної ради про визнання права власності на земельну частку ( пай),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Золочівської селищної ради Харківської області (далі - відповідач, Золочівська селищна рада), в якому просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в розмірі 7,03 умовних кадастрових гектарів з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 липня 1986 року він розпочав трудову діяльність на державному підприємстві « Насінницький радгосп імені 15 років Жовтня», який згодом у 1997 році було реорганізовано у ВАТ «Жовтневе». В процесі приватизації «Насінницький радгосп 15 років Жовтня», він став акціонером ВАТ «Жовтневе», внаслідок отримання іменних цінних паперів вказаного господарського товариства. Їй належало 11320 штук. 28.07.2000 ВАТ «Жовтневе» отримало від Жовтневої сільської ради народних депутатів Золочівського району державний акт серії ХР 13-00-000697 на право колективної власності на землю. Із інформації відділу у Золочівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області він дізнався про те, що його не було включено до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) та у зв`язку із цим на її ім`я не виготовлявся відповідний сертифікат. Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. У зв`язку із цим, він вважає, що набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 7,03 га з дня видачі цього акту, тому звернувся до суду із позовною заявою.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, завчасно від представника позивача через канцелярію суду надійшла письмова заява з проханням справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача Золочівський селищний голова Канівець Л.В. в судове засідання не з`явився, завчасно подав через канцелярію суду письмовий відзив, просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав жодних доказів того, що він був членом ВАТ «Жовтневе». Такими доказами можуть бути записи в трудовій книжці колгоспника в розділі «відомості про членство» або витяг з протоколу засідання правління сільськогосподарського підприємства про прийняття особи в його члени. Також вважає, що на момент видачі ВАТ «Жовтневе» державного акту на право колективної власності на землю - 28.07.2000 ОСОБА_1 вже не працював в ньому, тобто не був його членом, а тому не був включений (і не повинен був бути включений) до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). Також вказує, що позивачем не доведено, що саме він є у переліку осіб-акціонерів, наданого листом від 25.12.1997 № 102. Навіть отримання позивачем акцій на момент його трудової діяльності (в 1997 році) у ВАТ «Жовтневе» не є підставою для включення її до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) після її звільнення (у 2000 році). Крім того, позовні вимоги у цій справі не підлягають задоволенню через сплив строку позовної давності, оскільки позивачем не надано жодних доказів щодо поважності причин пропуску позовної давності протягом майже 20 років (а.с. 50-53).

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації від 24.12.1996 № 546 зареєстровано статут відкритого акціонерного товариства «Жовтневе» (а.с. 13-30).

З відповіді Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській, Донецький та Луганській областях від 18.02.2020 вбачається, що відповідно до плану приватизації цілісного майнового комплексу «Насінницький радгосп імені 15 років Жовтня», затвердженого розпорядженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 18.12.1996 № 1475-р, 7 179520 штук акцій на суму 1794880 гривень, що склало 88,7% в статутному капіталі створюваного акціонерного товариства, підлягало безоплатній передачі працівникам підприємства та прирівняним до них особам згідно із ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Наказом регіонального відділення від 24.12.1996 № 2648-П було створено відкрите акціонерне товариство «Жовтневе», шляхом перетворення державного підприємства «Насінницький радгосп імені 15 років Жовтня». Згідно із договором безоплатної передачі акцій відкритого акціонерного товариства «Жовтневе» від 20.02.1997 та Акту прийому - передачі відритого акціонерного товариства «Жовтневе» від 28.03.1997 регіональним відділенням ВАТ «Жовтневе» було передано акції в кількості ВАТ «Жовтневе» 7179520 штук на суму 1794880 гривень. Відповідно до пункту 4.6 зазначеного вище договору товариство було зобов`язано протягом місяця після затвердження загальними зборами працівників ВАТ «Жовтневе» Положення про розподіл безоплатно переданих акцій серед працівників та прирівняних до них осіб здійснити розподіл акцій відповідно до договору. Листом від 25.12.1997 № 102 ВАТ «Жовтневе» до регіонального відділення було надано Перелік осіб, яким було розподілено акції відповідно до зазначеного вище договору. В свою чергу, у зазначеному вище Переліку під номером 186 значиться « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу документа) з кількістю акцій 11 320 штук (а.с. 25-27).

Із відповіді відділу у Золочівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області видно, що державний на право колективної власності на землю по ВАТ «Жовтневе» серія ХР-13-00-000697 був виданий 28 липня 2000 року. ОСОБА_1 не був включений до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) із числа земель переданих у колективну власність членам ВАТ «Жовтневе», розташованих за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради. На ім`я ОСОБА_1 не виготовлявся та не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай) по колишньому реформованому ВАТ «Жовтневе». Середній розмір земельної частки (паю) по ВАТ «Жовтневе» становить 7,03 в умовних кадастрових гектарах. Відповідно до ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції від 01.01.2019 № 899-IV розпорядником невитребуваних земельних часток (паїв) є відповідна сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки. Вартість земельної частки (паю) загальною площею 7,03 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2020 становить 211648,40 грн (а.с. 6).

Згідно із відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 31.03.1999 звільнений із ВАТ «Жовтневе» (а.с. 6-10).

Із копії списків-учасників товариства покупців членів трудового колективу ім. 15 років Жовтня Золочівського району Харківської області вбачається, що ОСОБА_1 є власником 11 320 акцій (а.с. 28-30).

Як видно із довідки Відділу у Золочівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 13.01.2020 № 7/142-20, розмір земельної частки (паю) по ВАТ «Жовтневе» становить 7,03 умовних кадастрових гектар (а.с. 59).

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Пунктом 2 цього ж передбачено, що право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) позивачем не пропущено, оскільки він дізнався про порушення його права лише з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.01.2020№ 15//142-20.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 в період розпаювання земель колективної власності був акціонером ВАТ «Жовтневе», у зв`язку з чим набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 7,03 в умовних кадастрових гектарах з дня видачі цього акта відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Враховуючи, що в цей час передача земельних ділянок у власність громадян на території сіл, селищ, міст відноситься до повноважень відповідних рад, земельна ділянка ОСОБА_1 відповідно до положень ст.ст. 12, 19, 25 Земельного Кодексу України, ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» має бути виділена з земель резерву або запасу комунальної власності Золочівської селищної ради Харківської області.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 12,13,76,81,209,211,247,258,264,265,268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Золочівська селищної ради про визнання права власності на земельну частку ( пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у ВАТ «Жовтневе», загальною площею 7,03 умовних кадастрових гектарів, згідно з державного акту на право колективної власності на землю серії ХР номер 13-00-000697, виданого 28 липня 2000 року Жовтневою сільською Радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, за рахунок нерозподілених (невитребуваних) паїв ВАТ «Жовтневе» або земель запасу сільськогосподарського призначення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 із відповідача Золочівської селищної ради Харківської області судовий збір в розмірі 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) гривень 49 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області, адреса: 62203, Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Центральна, б. 13А, ЄДРПОУ 25175462.

Суддя О. О.Квітка