Рішення № 89765340, 03.06.2020, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/1582/20

Провадження №2/552/722/20

Р І ШЕ Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

03.06.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їх представники:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача – Гребенюк Олександр Сергійович,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 27 жовтня 2011 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит, а відповідач ОСОБА_1 взяла зобов`язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов`язання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 11747,45 грн., з яких 3436,44 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 1356,21 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 5919,21 грн. - пеня, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1035,59 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 17 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Цією ж ухвалою у позивача витребувано докази, а саме довідку з інформацією про строк дії картки, виданої на ім`я ОСОБА_1 згідно договору б/н від 27 жовтня 2011 року, а також про збільшення кредитного ліміту по даній картці (а.с.65).

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні суду не подавалися.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою про розгляд справи судом, відзив на позовну заяву не подала.

Інші заяви та клопотання від сторін не надходили.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в засідання також не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

Враховуючи наявність достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2011 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети – заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.21).

За договором позивачем відповідачу видано картку № НОМЕР_1 , строк дії якої - до вересня 2017 року, що підтверджується довідкою КБ «ПриватБанк» (а.с.73).

В подальшому карта відповідачу перевипускалась, строк дії останньої - до жовтня 2019 року.

Після укладення договору банком кредитний ліміт позивачу змінювався неодноразово, востаннє – 06 серпня 2018 року визначений у розмірі 0,00 грн., що підтверджується даними довідки КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с.73).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору, в тому числі кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 27 жовтня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27 жовтня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених банком розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27 жовтня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 27.10.2011, укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1 , станом на 15.03.2020 (а.с.15), відповідач користувалась кредитною картою, отримувалпа кредитні кошти та здійснювала їх повернення.

Але в повному обсязі відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала. У зв`язку з цим заборгованість позичальника за кредитом станом на 15 березня 2020 року становить 3436,44 грн., що підтверджується вказаним вище розрахунком заборгованості.

Доказів зміни заборгованості на день розгляду справи сторони суду не надали.

Як вже встановлено судом, умовами кредитного договору, укладеного сторонами, не передбачено сплати відсотків, пені, їх розміру, суми, періодичності сплати.

Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з договором процентів, пені та штрафів.

В той же час відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач, яка є боржником у зобов`язанні, прострочила його виконання.

Тому позивач згідно ч.1 ст. 625 ЦК України набув право вимагати від неї сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач обраховує проценти за користування простроченим кредитом за процентною ставкою 86,4%, що не передбачено умовами договору.

Взагалі таких умов, як то встановлення процентної ставки, її зміна, процентна ставка на прострочений кредит, тощо, вказаний договір не містить.

Тому при обрахуванні заборгованості за відсотками, суд відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України виходить з встановленої ст.625 ЦК України ставки 3% річних.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача за договором, по 30 вересня 2019 року заборгованість за процентами відсутня, а заборгованість за тілом кредиту становить 3436,44 грн. (а.с.7-14).

За період з 01 жовтня 2019 року по 15 березня 2020 року позивачем обраховано відсотки на прострочену заборгованість за процентною ставкою 86,4% річних у розмірі 1356,21 грн.

Оскільки судом встановлено, що укладеним сторонами договором не передбачено розмір процентної ставки, в тому числі на прострочену заборгованість, суд вважає за необхідне застосувати ст.625 ЦК України та обраховує 3% річних наступним чином:

період обрахування відсотків: з 01 жовтня 2019 року по 15 березня 2020 року - 167 днів,

розмір заборгованості - 3436,44 грн.,

відсотки:

3436,44 грн./100х3/365х167 = 47,17 грн.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне частково задовольнити позов, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одержаному кредиту 3436,44 грн., 3% річних у розмірі 47,17 грн., а всього – 3483,61 грн.

В задоволенні решти вимог, в тому числі щодо стягнення пені та штрафів, необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено на 30%, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 630,60 грн.

Всього з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4114,21 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 27 жовтня 2011 року у розмірі 3483,61 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 630,60 грн., а всього стягнути 4114,21 грн. (чотири тисячі сто чотирнадцять гривень двадцять одна копійка).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д,

відповідач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення виготовлено 09 червня 2020 року.

Головуючий О.А. Самсонова