Ухвала суду № 89763485, 26.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4294/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2020 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Пнюшкову В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області Баценка Є.С., погоджене із заступником начальника відділу прокуратури м.Києва Жилою О.Б., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22020101110000030 та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Щигри Курської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не військовозобов`язаного, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Жили О.Б.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2020 року старший слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області Баценко Є.С. звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22020101110000030 відносно ОСОБА_1 .

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у невстановлений досудовим слідством час за невстановлених слідством обставин у ОСОБА_1 виник умисел спрямований на придбання та зберігання вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на придбання та зберіганні вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбав вибухові пристрої - 1 (один) корпус ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 та 2 (два) корпуси ручних осколкових наступальних гранат РГД-5, які є конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, 3 (три) уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ-2.

В подальшому ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що зазначені вище предмети, вибуховими пристроями, в порушення Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 за №622,

за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбані вибухові пристрої - 1 (один) корпус ручної осколкової оборонної гранати Ф-1 та 2 (два) корпуси ручних осколкових наступальних гранат РГД-5, які є конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, 3 (три) уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ-2, без передбаченого законом дозволу, приніс до місця свого фактичного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно їх зберігав для використання в особистих цілях, без передбаченого законом дозволу.

Так, 24.03.2020, в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_1 серед іншого виявлено та вилучено: 3 (три) предмети ззовні схожі на запали до ручних гранат УЗРГМ-2, 2 (два) предмети ззовні схожі корпуси гранати РГД5, 1 (один) предмет ззовні схожий на корпус гранати Ф1.

Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України надані на експертизу предмети зовні схожі на три запали до ручних гранат УЗРГМ-2, належать до вибухових пристроїв та відносяться до бойових припасів, а саме: є уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ-2; надані на експертизу два предмета ззовні схожі на корпуси гранат РГД-5 є корпусами наступальних осколкових ручних гранат РГД- 5 та один предмет схожий на корпус фанати Ф-1 належать до складових частин бойових припасів є корпусом оборонної осколкової ручною гранатою Ф-1. При конструктивному поєднанні УЗРГМ-2 з РГД-5 та Ф-1 отримуються повністю споряджені дві осколкові ручні гранати РГД-5 та одна оборонна осколкова граната Ф-1, які відносяться до бойових припасів та є вибуховими пристроями, кожна з яких призначена для ураження живої сили противника в наступі та обороні.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, є наступне: протокол допиту свідка ОСОБА_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_3 ; протокол допиту свідка ОСОБА_4 ; відповідь на доручення ГВ БКОЗ СБ України у м. Києві та Київській області; протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; висновок експерта УНД ІСТЕ СБ України; іншими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи викладене, а також те, що:

- ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не має постійного місця проживання, зареєстрований на не підконтрольній території України, тому він може переховатися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- на даний час проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій і тому не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь - яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, дані яких не повідомляє ОСОБА_1 , яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, а тому ОСОБА_1 , може незаконно впливати на свідків;

- підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Поряд із тим, зважаючи на необхідність запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у якому він підозрюється, які можуть мати місце у зв`язку із підозрою його у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №22020101110000030, враховуючи відсутність постійного місця проживання ОСОБА_1 на території м.Києва, а також зважаючи на неможливість запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, щодо ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також зважаючи на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та на наявність ризиків передбачених ст. 177 КК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, у зв`язку з чим слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав і стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_1 проти задоволення клопотання заперечував, просив застосувати до нього інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 17.02.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.14 ч.1 ст.258 КК України (кримінальне провадження №22020101110000030).

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Клопотання слідчого, погоджене із заступником начальника відділу прокуратури м.Києва Жилою О.Б., оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного та захисника щодо вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.03.2020 року, ОСОБА_1 був затриманий 24.03.2020 року о 13-48 годині відповідно до ст.208 КПК України без ухвали слідчого судді. Тому, саме вказаний час є моментом затримання ОСОБА_1 у розумінні вимог ст.209 КПК України.

25.03.2020 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; відповідю на доручення ГВ БКОЗ СБ України у м. Києві та Київській області; протоколу обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; висновоком експерта УНД ІСТЕ СБ України; іншими матеріалами кримінального провадження.

Крім того, в судовому засіданні підозрюваним, відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію, вік та стан здоров`я, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у скоєні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання від трьох до семи років позбавлення волі, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, не має постійного місця проживання, зареєстрований на не підконтрольній території України.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про можливість визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу, в сімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження,

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочину, що інкримінується підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись, ст.ст.3, 176-178, 182-184, 194, 196, 206-208, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м.Києві та Київській області Баценка Є.С., погоджене із заступником начальника відділу прокуратури м.Києва Жилою О.Б., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22020101110000030 відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Відділі забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, строком на 60 (шістдесят) днів.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу в розмірі 121620 (сто двадцять одна тисяча шістсот двадцять) гривень 00 копійок.

Роз`яснити, що ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва (одержувач - ТУДСАУ в місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, МФО - 820172, банк одержувач - Державна казначейська служба України м.Київ, розрахунковий рахунок № 37318005112089 ).

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження,

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Встановити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 13-48 години 24 березня 2020 року.

Виконання ухвали доручити начальнику Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, та направити для виконання доВідділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому кримінальному правопорушенні.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 09-00 годині 30 березня 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва Ю.В. Іваніна