Рішення № 89762690, 05.06.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3932/20 Справа №754/1146/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 червня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Таран Н.Г.,

секретаря - Раєвського П.А,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс», про стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, вимогами якого є: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 33928,58 грн., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 85941,52 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Вказані вимоги позивач мотивує тим, що з 04.03.2014 року до 07.06.2019 року працював в ТОВ «УПК-Європлюс» на посаді інженера з охорони праці за сумісництвом. При цьому при звільненні позивача, з ним не було проведено повний розрахунок із виплати належних йому сум заробітної плати. Відповідач повинен був сплатити позивачу належну йому заробітну плату у розмірі 33928,58 грн. Крім того відповідно до норм ст.117 КЗпП України, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 85941,52 грн. Крім цього, позивач також зазначає, що своїми неправомірними діями щодо несвоєчасної виплати заробітної плати, відповідачем заподіяна йому моральна шкода в сумі 5000,00 грн. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить задовольнити поданий до суду позов.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позивач в судове засіданні не з`явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився про дату, місце та час судових засідань був повідомлений належним чином та своєчасно, причини своєї неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 01.07.2013 року по 07.06.2019 року працював в ТОВ «УПК-Європлюс» на посаді інженера з охорони праці.

Наказом №47-к від 07.06.2019 року, позивач був звільнений з займаної посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП.

За період роботи позивача йому нараховувалась заробітна плата.

Згідно довідки ТОВ «УПК-Європлюс» від 02.10.2019 року заробітна плата позивача у березні 2019 року склала 12608,80 грн., утримано 2458,71 грн., виплачено 4292,66 грн., у квітні 2019 року склала 12608,80 грн., утримано 2458,71 грн., у травні 2019 року 12693,32 грн., утримано 2475,20 грн., у червні 2019 року склала 9568,86 грн., утримано 1865,92 грн. Всього за вказаний період 47479,78 грн., утримано 9258,54 грн., виплачено 4292,66 грн. Заборгованість по заробітній платі становить 33927,58 грн.

Починаючи з березня 2019 року по червень 2019 року відповідачем заробітна плата, окрім суми в розмірі 4292,66 грн. позивачу не виплачувалась.

Станом на теперішній час заборгованість позивача перед відповідачем по заробітній платі становить 33928,58 грн. та є не сплаченою.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 33928,58 грн. підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки з моменту звільнення позивача до моменту подачі позову до суду у відповідача існувала заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то останній повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки, під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, було встановлено, що позивачу були виплачені належні йому суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України, прийшов до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку (в даному випадку по день звернення до суду, як просить про це позивач), оскільки відповідач не довів відсутності в цьому своєї вини. При цьому суд зауважує, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 3 липня 2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Абзацом 2 п.8 даного Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі ( календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-648цс15 за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Так як, позивач був звільнений з роботи 07.06.2019 року, то кількість робочих днів в період з 08.06.2019 року по 28.01.2020 року склала 166 робочих днів.

Отже розмір середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні позивача складає 85941,52 грн. (517,72 грн./день х 166 робочих днів).

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно статті 237-1Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 5000,00 грн.

Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 5000,00 грн., разом з розміром заборгованості по заробітній платі в сумі 33928,58 грн. та компенсаційними виплатами в порядку ст. 117 КЗпП України в сумі 85941,52 грн. є достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.

Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, в дохід держави судовий збір в розмірі 1248,70 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору за подачу позову до суду.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 275 ЦПК України, ст. ст. 47 ч.1, 94 ч.1, 115, 116, 117, 237-1, КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс», про стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торф`яна, 28 код за ЄДРПОУ 32497680 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 33928,58 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 85941,52 грн. з відрахуванням всіх обов`язкових платежів, передбачених законом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торф`яна, 28 код за ЄДРПОУ 32497680 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-Європлюс» місцезнаходження: Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торф`яна, 28 код за ЄДРПОУ 32497680 на користь держави 1248,70 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Н.Г. Таран