Рішення № 89761392, 04.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/943/20

Провадження № 2/645/966/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання - Костін О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення нарахованої, але несплаченої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 65795,53 грн. за період з 01 травня 2018 року по 31 грудня 2019 року.

Позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом зазначила, що починаючи з 05 жовтня 2000 року по теперішній час вона перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», що підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою з підприємства. Під час перебування в трудових відносинах з відповідачем по справі за період з 01 травня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з боку останнього була нарахована, але не виплачена позивачеві заробітна плата у загальному розмірі 65795,53 грн., що підтверджується відповідною довідкою від 18.02.2020 року. Позивач зазначає, що в порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП України, на сьогоднішній день заробітна плата позивачеві не виплачена. Таким чином, дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Представник відповідача ДП «УкрНТЦ «Енерготаль» - Скобов Владислав Анатолійович, який дії на підставі довіреності № 20 від 05.07.2019 року, надав до суду клопотання, в якому зазначив, що ДП «УкрНТЦ «Енерготаль» 08.05.2020 року позивачеві було сплачено частину заборгованості по заробітні платі за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року у сумі 15609,16 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з`явилась, однак через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, а також зазначила, що позивні вимоги підтримує частково, оскільки відповідачем було сплачено їй суму заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року у сумі 15609,16 грн. та просить стягнути з відповідача на її користь залишок заборгованості.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомляв, однак надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці, 05.10.2000 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера І категорії в технічний відділ «Гипросталь» на підставі наказу № 503к від 26.09.2000 року.

Наказом Міністерством соціальної політики України від 15.10.2004 № 536 Державний науково - дослідницький та проектний інститут металургійної «Гіпросталь» приєднано до УкрНТЦ «Енергосталь».

УкрДНТЦ «Енергосталь» переіменовано на ДП «УкрНТЦ «Енергосталь» згідно наказом Агентства держмайна України № 81 від 24.04.2012 року.

Як вбачається з довідки № 1-05/21 від 12.02.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працює у Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (ДП «УкрНТЦ «Енергосталь») з 05 жовтня 2000 року, наказом № 503-к від 26.09.2000 року на посаді начальника служби охорони праці, по теперішній час.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходиться з ДП «УкрНТЦ «Енерготаль» знаходиться в трудових відносинах, виконує свої трудові обов`язки в повному обсязі, але не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З довідки про розмір нарахованої та не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період 01.05.2018 року по 31.12.2019 року, виданої за підписом генерального директора ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_4 за № Б-02/99 від 18.02.2020 року вбачається, що станом на 17.02.2020 року загальній розмір заробітної плати становить 86295,64 року. Загальна сума заборгованості без урахування та включення податків, інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із заробітної плати становить 65795,53 грн.

Також, з наданої відповідачем повідомлення № Б-02/316 від 13.05.2020 року, вбачається, що 08 травня 2020 року була виплачена заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року у сумі 15609,16 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткову виплату заробітної плати позивачеві, а саме за період з 01.05.2018 року по 31.10.2018 року у сумі 15609,16 гривень. Зазначене визнається позивачем та не оскаржується. Таким чином, різниця між загальною заборгованістю в розмірі 65795,53 грн. та виплаченою складає суму в розмірі 50186,37 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та є такими, що не спростовані відповідачем в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, та стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 50186,37 грн. за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2019 року

Суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь позивача заробітну плату в межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави, судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, у сумі 641,33 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 9, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, ст. ст. 44, 94, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці», суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення нарахованої, але несплаченої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 50186 грн. (п`ятдесят тисяч сто вісімдесят шість) грн. 37 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь держави судовий збір у розмірі 641 (шістсот сорок одна) грн. 33 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більш ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Український науково - технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», код ЄДРПОУ 31632138, місцезнаходження за адресою: м. Харків, прос. Науки, буд. 9.

Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року.

Суддя -