Вирок № 89761091, 11.06.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1869/19

Номер провадження 1-кп/629/106/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарях судового засідання -Воєводіній О.В., Заводяній О.Ю., за участю прокурорів-Решетняк В.О., Гребенюка В.Є., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника- Остапенко С.Ю., представника служби у справах дітей -Лобенко Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220380000219 від 18.02.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова Харківської області, громадянина України, учня КЗ «Лозівський ліцей №1», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

18.02.2019 року приблизно о 03 годині 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 прийшли до квартири АДРЕСА_2 , де мешкав потерпілий, після чого ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_1 лягли спати. 18.02.2019 року приблизно о 06.00 годині неповнолітній ОСОБА_1 прокинувся та побачив, що в кімнаті, де він спав разом з потерпілим, на тумбочці знаходиться належний потерпілому ОСОБА_2 мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі САМ - L21», після чого у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення вказаного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, повторно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_2 спить та не слідкує за його діями, таємно викрав мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі САМ - L21» вартістю 1867 грн., з силіконовим захисним чохлом, вартістю 13 гривень та карткою пам`яті «GOODRAM 32 Gb» вартістю 170 гривень. Після вчинення кримінального правопорушення неповнолітній ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 2050 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 , допитаний у судовому засіданні, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, підтвердивши факт вчинення ним кримінального правопорушення, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких він вчинив кримінальне правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав телефонограму про розгляд справи за його відсутність.

Захисник просила призначити обвинуваченому мінімальне покарання з іспитовим строком.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Представник служби у справах дітей Лозівської міської ради у Харківській області просила призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів які характеризують його особу. При цьому судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 108 КК України погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, здійснюється відповідно до статей 88-91 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, неповнолітні , засуджені до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання.

В пункті 4 роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 « Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості», зазначено, що судам необхідно в кожному конкретному випадку з`ясовувати, в якому віці особою було вчинено попередній злочин. Якщо особа раніше засуджувалася за злочин, вчинений у віці до 18 років, до неї мають застосовуватися положення не тільки статей

88-91 КК, а й статті 108 КК.

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02.05.2018 неповнолітнього ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт строком 60 годин.

З відповіді Лозівського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 16.04.2019 вих. № 24/22/1753-19 вбачається, що ОСОБА_1 15.08.2018 знятий з обліку Лозівського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області за повним відбуттям призначеного судом покарання.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, будучи не судимим.

Частиною 4 ст. 32 КК України передбачено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Враховуючи викладене, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна(крадіжка), перекваліфікувавши з ч.2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується вимогами ст.65 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії злочинів середньої тяжкості.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, скоєння кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також у відповідності до ч.1 ст. 103 КК України, при призначенні покарання судом враховано умови життя неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1 та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Згідно досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Орган пробації вважає доцільним застосувати до обвинуваченого соціально-виховні заходи, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень та покласти на порушника обов`язків, передбачених п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше в силу ст.108 КК України не судимий, виховується в неповній сім`ї, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, потребує огляду лікаря нарколога, має вади слуху, за місцем навчання характеризується задовільно, приходить до висновку, що покарання останньому слід призначити із застосуванням положень статті 75 КК України з виконанням покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - не застосовувався.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, документально підтверджені витрати на залучення експерта покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 104, 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на 1(один) рік.

Згідно п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи 6/885СЕ-19 від 12.04.2019 року в сумі 858 гривень на користь держави. Код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП).

Після набрання вироку законної сили речові докази: мобільний телефон марки «HUAWEI» моделі «САМ - L21», захисний силіконовий чохол та картку пам`яті, передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_2 - залишити ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.А. Мицик