Рішення № 89760658, 11.06.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8832/19

Провадження № 2/638/1591/20

РІШЕННЯ

іменем України

11.06.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Штих Т.В.

за участю секретаря Дзюба Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Харківська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд зобов`язати відповідача за власний рахунок здійснити перебудову огорожі, що розташована на межі земельних ділянок за адресою: будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , зменшивши висоту огорожі до 2,5 метрів з боку домоволодіння

АДРЕСА_3 обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначає, що є співвласником будинку АДРЕСА_1 , який межує з будинком АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що відповідач незаконно на межі вищезазначених земельних ділянок здійснила будівництво огорожі висотою 5 метрів та на відстані приблизно 1 метру від будинку позивача, внаслідок чого вікна будинку позивача на 1 та 2 поверхах, з боку огорожі стали повністю закриті від сонячного світла, ОСОБА_1 просив зменшити висоту огорожі до 2,5 метрів з боку домоволодіння АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог заперечує оскільки вважає їх безпідставними, надав відзив.

У судовому засіданні представник позивача наголошував та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

У відповідності до ст. ст. 13, 88 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 21/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Власником суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2 , якою на межі земельних ділянок за вказаними адресами було здійснено будівництво паркану висотою близько 5 м.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 3 Постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. №1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено поняття нерухомого майна (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов`язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Статтею 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Однак, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження порушення відповідачем будівельних норм і правил, а також іншого чинного законодавства України у сфері будівництва.

Судом також не може бути взятий до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи №12728 від 26.06.2019 за цивільною справою №638/6555/16-ц, як доказ порушення відповідачем будівельних норм і правил виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Частиною 3 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч.2 ст. 229 ЦПК України докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Виходячи з норм чинного законодавства, висновок судової будівельно-технічної експертизи №12728 від 26.06.2019 за цивільною справою №638/6555/16-ц не є доказом в понятті ст. 102 ЦПК України.

Окрім того, висновок судової будівельно-технічної експертизи №12728 від 26.06.2019 за цивільною справою №638/6555/16-ц ґрунтується на ДБН В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення», які втратили чинність відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження ДБН В.2.5-28:2018 «Природне і штучне освітлення» від 03.10.2018 року №264.

Посилання позивача щодо порушення відповідачем вимог п.6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 не можуть взяті судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території садибної забудови. Висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.

Відповідно до п. 14.1.205. Податкового Кодексу України прибудинкова територія -встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов`язаних з ним (ними) господарських та технічних будівель і споруд.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.06.2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» визначено поняття прибудинкової території - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до технічних паспортів будинок АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_4 є садибними (індивідуальними) житловими будинками.

Отже, норми ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» не можуть бути застосовані до садибних (індивідуальних) житлових будинків.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 258,259,263,264 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Харківська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст документу виготовлений 11 червня 2020 року.

Суддя: Штих Т.В.