Ухвала суду № 89760504, 11.06.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1824/20

провадження №2/619/789/20

УХВАЛА

11 червня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

відповідач: ОСОБА_4 ,

відповідач: ОСОБА_5 ,

відповідач: ОСОБА_6 ,

відповідач: ОСОБА_7 ,

відповідач: ОСОБА_8 ,

відповідач: ОСОБА_9 ,

відповідач: ОСОБА_10 ,

відповідач: ОСОБА_11 ,

відповідач: ОСОБА_12 ,

відповідач: ОСОБА_13 ,

відповідач: ОСОБА_14 ,

відповідач: ОСОБА_15 ,

відповідач: ОСОБА_16 ,

відповідач: ОСОБА_17 ,

відповідач: ОСОБА_18 ,

відповідач: ОСОБА_19 ,

Суть питання, що вирішується ухвалою.

19 травня 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника за довіреністю, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в якому просила:

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_22 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_13 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_14 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_15 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_16 ;

- визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_17 ;

- визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_18 ;

- визнати такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_19 ;

- визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , малолітню дитину ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_22 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_24 - ОСОБА_25 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_24 - ОСОБА_26 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_14 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_24 - ОСОБА_27 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_16 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_17 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_18 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_19 ;

- зняти з реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 , малолітню дитину ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_21 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_22 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_11 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_24 - ОСОБА_26 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_14 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_15 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_16 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_17 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_18 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_19 ;

- виселити з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , малолітню дитину ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 травня 2020 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху, в тому числі з підстави сплати судового збору в неповному обсязі.

10 червня 2020 року до суду надійшла заява на виконання вказаної ухвали судді та клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_28 про звільнення від сплати судового збору.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання з таких підстав.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001 ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Відповідно до частин 1, 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року (справа № 613/76/16-ц провадження № 61-21868св18) вказав, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути достатньо аргументовані. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища. Отже, скрутний майновий стан, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати повинно бути обґрунтованим. Особа, яка його заявляє, зобов`язана навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

Представник позивача подала заяву про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, яка обґрунтована тим, що вона є матір`ю чотирьох неповнолітніх дітей, її чоловік з родиною не проживає і вона має скрутне матеріальне становище.

На підтвердження цих доводів представник позивача надала лише копії свідоцтва про народження дітей.

З наданих представником ОСОБА_1 даних суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

При цьому, суд вважає за можливе відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Частиною першою статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про вирішення питання звільнення від сплати судового збору.

Отже, вказана ухвала суду першої інстанції не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.06.2018 (справа № 522/14750/16-ц провадження № 14-205цс18) звернула увагу на те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду стосовно суті спору, є розумним обмеженням, що має на меті запобігти зловживанням процесуальними правами, які призводять до невиправданих зволікань під час розгляду справи, та забезпечити такий розгляд впродовж розумного строку.

Обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення щодо суті спору є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати безперспективність такого оскарження.

Учасник справи не позбавляється права доступу до суду, оскільки має можливість оскаржити ухвалене у справі судове рішення щодо суті спору, виклавши в апеляційній скарзі на нього аргументи про порушення правил предметної юрисдикції при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, передбачені процесуальним законом обмеження права на окреме апеляційне оскарження не нівелюють для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в ухвалі від 17 жовтня 2018 року у справі № 750/14127/17 (провадження № 14-374 цс 18).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Частинної 2 статті 261 ЦПК України передбачено, що ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 133 ч. 2, 136 ч. 1, 258-260, 353 ч. 2 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_28 задовольнити частково.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення судуне підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Суддя Є. А. Болибок