Рішення № 89754304, 01.06.2020, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/928/19

Провадження № 2/604/84/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Сташків Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у підготовчому провадженні в залі суду в сел. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Підволочиської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися в суд із позовною заявою до Підволочиської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності за: ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину як за членом колгоспного двору житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник Позивачів покликався на те, що відповідно до виписки із рішення виконавчого комітету Кам`янківської сільської ради № 27 від 25.06.1991 р., виданого виконкомом Кам`янківської ради народних депутатів житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Відповідно до архівної довідки від 05 вересня 2019 р. в даному господарстві проживало четверо осіб: голова двору – ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_4 , син – ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_5 . З огляду на вказане Позивачі змушені звернутися до суду для захисту своїх невизнаних прав.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник Позивач 1 – адвокат Заводовська М.Л., та Позивач 2 подали заяви, в яких просять справу розглядати без їх участі, позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву в якій позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи визнання позову представником відповідача, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому провадженні, задовольнивши позовні вимоги з наступних підстав.

Відповідно до виписки із рішення виконавчого комітету Кам`янківської сільської ради від 25 червня 1991 року, про визнання права власності на жилі будинки громадян, вирішено визнати право власності на жилі будинки за громадянами села Кам`янки, а саме на колгоспні двори. Згідно даного рішення право власності на будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_3 .

До складу даного колгоспного двору станом на 1991 року входили: ОСОБА_3 , 1955 р.н. – голова двору (рішенням Підволочиського районного суду від 31 березня 2011 р. за ОСОБА_3 визнано право власності на ј частину будинковолодіння АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору); ОСОБА_4 , - 1960 р.н. – дружина (рішенням Підволочиського районного суду від 31 березня 2011 р. за ОСОБА_4 визнано право власності на ј частину будинковолодіння АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору), ОСОБА_2 , - 1980 р.н., - син, ОСОБА_5 , 1981 р.н. – дочка, що підтверджується довідкою №687 Архівного відділу Підволочиської районної державної адміністрації від 05 вересня 2019 року.

Згідно Витягу з державного реєстру актів цивільного стану 06.05.2005 р. зареєстровано шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 10.07.2009 р. шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_1 . 27.08.2009р. ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , підтверджено свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 120 ЦК Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент виникнення правовідносин (далі – ЦК УРСР), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, а згідно ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Пленум Верховного Суду України у п. а) ч. 6 постанови №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснює, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена колгоспного двору визначається з рівності часток всіх його членів.

Таким чином, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 належить по 1/4 частині будинковолодіння (кожному) по АДРЕСА_1 , як членам колгоспного двору.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України пункту 7 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах права приватної власності» - Судам слід враховувати, що відповідно до ст. 55 Закону «Про власність» громадянин не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, з врахуванням норм чинного законодавства, позивачам ОСОБА_1 належить 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - як за членом колгоспного двору; ОСОБА_2 - 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 200, 247, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 328, 346, 392, 1217, 1218, 1258, 1268, 1269, 1297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), до Підволочиської об`єднаної територіальної громади Підволочиського району Тернопільської області (юридична адреса: сел. Підволочиськ, вул. Шептицького, 4, Підволочиського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396294) про визнання права власності, - задовольнити.

Визнати за:

ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - як за членом колгоспного двору);

ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - як за членом колгоспного двору).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Сташків Н.Б.