Ухвала суду № 89753449, 03.06.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 210/2250/13-к

Провадження № 1-кп/210/593/20

"03" червня 2020 р. Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу в складі

головуючого судді Літвіненко Н.А.

при секретарі Таранущенко В.С.

з участю прокурора Козакова Д.В.

з участю адвоката Стригунової Г.І.

з участю обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 212 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 30.11. 2012 року за № 32012040230000017 відносно ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

Судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що підстави для повернення обвинувального акта відсутні.

Адвокат Стригунова Г.І., обвинувачений ОСОБА_1 , коджен окремо, вважають можливим призначити справи до розляду у відкритому судовому засіданні.

Суд, вислухавши думки учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, приходить дло наступних висновків.

Згідно положень ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Відповідно до ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Судом встановлено, що слідчим, при складанні та прокурором при затвердженні обвинувального акту були допущені порушення вимог ст.291 КПК України, виходячи з наступного.

Так, з обвинувального акту вбачається, що при його складанні прокурором не було дотримано вимог ст.291 ч.2 п.5 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не містить чітко сформульованого обвинувачення. При цьому, в ньому зазначено лише про повідомлення останнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та в подальшому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що своїми умисними діями, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.212 ч.3 КК України, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Тобто, в обвинувальному акті фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст.277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_1 за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Вказане порушення в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення, та є підставою для скасування вироку суду.

Згідно зі ст.3 ч.1 п.13 КПК України, обвинувачення, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ст.110 ч.4 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення відносно обвинуваченого, яке інкримінується йому та від якого він буде захищатись в суді, тому в обвинувальному акті має бути формулювання обвинувачення відносно обвинуваченого. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру та викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. Також, суд вважає, що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з ст.6 ч.3 п.(а) Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Крім того, у відповідності до ст.337 ч.1 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ст.91 ч.1 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об`єктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження, про що також констатується і в рішеннях Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82 (п.79).

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні ст.3 ч.1 п.13 КПК України, відносно обвинуваченого, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_1 .

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.212 ч.3 КК України, є безпідставними, оскільки обвинувачення йому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст.17 КПК України, яка випливає зі ст.ст.62, 129 п.3 Конституції України, ст.11 п.2 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ст.14 п.2 Міжнародного акту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, суд приходить до висновків про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування положенням ст.109 КПК України, у зв`язку із чим суд вважає, що обвинувальний акт також не відповідає ст.291 ч.4 та ст.109 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити серед іншого, - номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

Однак судом встановлено, що всупереч вимогам ст.109 ч.2 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені усі процесуальні дії проведеної під час досудового розслідування.

Вимогами статті 290 КПК України, передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що додається до обвинувального акту, останній не містить відомостей про такі процесуальні дії як повідомлення. Положеннями ст.111 ч.1 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією. З реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 листопада 2012 року за №32012040230000017, а саме розділів «І. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» та «ІІ. Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» вбачається, що він не містить відомостей про те, що потерпілому, обвинуваченому та його захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування, а також ці розділі реєстру також не містять відомостей про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відповідних повідомлень про таку процесуальну дію, що є порушенням вимог ст.ст.290, 109 КПК України.

Суд звертає увагу прокурора, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту, дані про проведення такої обов`язкової процесуальної дії як відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження після оголошення про завершення досудового розслідування, - відсутні.

Положеннями ст.290 ч.9 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Якщо ж сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, то відповідно до ст.290 ч.12 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Крім того, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не міститься відображення таких процесуальних дій, як: внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (дата, час); повідомлення прокурора про початок досудового розслідування (дата, час); повідомлення потерпілому про початок досудового розслідування (дата, час); повідомлення про підозру (дата, час); роз`яснення підозрюваному про його право мати захисника (дата, час); не зазначено строк застосування запобіжного заходу.

За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до вимог ст.314 ч.3 п.3 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд враховує право обвинуваченого на захист та надає прокурору можливість привести обвинувальний акт у відповідність до вимог чинного законодавства з метою недопущення постановлення незаконного та неправомірного рішення відносно обвинувачено, оскільки вищенаведені порушення є істотними та такими, що унеможливлюють вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 314, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженню, зареєстрованому 30.11.2012 року в ЄРДР за № 32012040230000017 відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 212 ч.3 КК України - повернути прокурору Криворізької місцевої прокуратури № 1.

Ухвала суду про повернення обвинувальногоакту може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 07 днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя: Н. А. Літвіненко