Рішення № 89752606, 04.06.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8536/19

Провадження № 2-а/487/22/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді -Нікітіна Д.Г.,при секретарі - Оцабера М.С.,за участю: позивач -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія ЕАК №1738183 від 12 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Черкаській області, в якій просив скасувати постанову серії ЕАК № 1738183 від 12.11.2019 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у постанові інспектора патрульної поліції Громенко Р.О.. вказано, що він 12.11.2019 року в 14 год. 39хв. на ділянці дороги М-05 Київ-Одеса 166 км рухався зі швидкістю 134 км/год при цьому перевищив допустиму швидкість на 24 км/год чим порушив п. 12.9.6. ПДР України. Ця обставина не відповідає дійсності. Відповідно до ч.3 ст.18 закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, звертаючись до особи, зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення. Цього зроблено не було. Також, інспектор, не попередив позивача про те, що ведеться відеофіксація його нагрудною камерою, коли почав діалог. На його вимогу пред`явити докази правопорушення, інспектор показав якесь незрозуміле відео з невідомого пристрою, на якому позивач не побачив ні свого автомобіля, ні тим паче свого правопорушення, про яке намагався довести інспектор Громенко Р.О., хоча би якісь докази, які би чітко доказували вину позивача. Інспектор не пред`явив ніяких доказів порушення, чим порушив мої права. Вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото та відоефіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі. Враховуючи викладене, позивач не згоден з постановою та вважає її необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в зв`язку з неповними з`ясуваннями обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам страви. На підставі викладеного просив позовну заяву задовольнити.

Ухвалою судді від 20.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

У встановлений в ухвалі строк, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем не надано жодного підтвердження, що спростовує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеофіксацію, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.11.2019 р. близько 14 год. 39 хв. інспектор взводу патрульної поліції в м. Умань управління патрульної поліції в Черкаській області 1 роменко Роман Олександрович (надалі - інспектор) ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та виконував службові обов`язки відповідно повноважень передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

В цей час інспектором на автодорозі М-05 "Київ-Одеса" 166 км, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000735), було зафіксовано, що водій транспортного засобу КІА SORENTO (д.н.з. НОМЕР_1 ), на автомобільній дорозі рухався зі швидкістю 134 (сто тридцять чотири) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 24 (двадцять чотири) км/год, чим порушив п. 12.9.6 ПДР України.

Після чого, на підставі ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", автомобіль КІА SORENTO (д.н.з. НОМЕР_1 ), було зупинено.

Інспектор згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись ж позивача, який був за кермом автомобіля, представився (назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання), згідно ч. 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» що інформував про вищезазначене порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 сг 122 КУпАП.

Надалі, Інспектор згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4 ПДР оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія.

Після перевірки документів Інспектор згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП, здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачеві права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Під час розгляду справи позивач факт вчинення ним правопорушення заперечував та надав письмове пояснення..

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КУпАП України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. ст. 73-76 КАС України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 КАС України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись положеннями ч. ч. 1, 3-5 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1-2 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення за ст. 122 КУпАП розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частина 4 ст. 258 КУпАП зазначає, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу.

Таким чином, співробітниками Управління патрульної поліції Черкаської області правомірно було винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що працівник поліції склав постанову незаконно та він вважає її та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правил дорожнього руху не порушував Однак твердження позивача спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.1.Правил дорожнього руху ці Правила відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9.Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно до пункту 12.9 (б) ПДР України перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами частини першої статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Факт порушення п. 12.9 (б) ПДР України ОСОБА_1 . 12.11.2019 року на ділянці дороги М-05 Київ-Одеса 166 км доведений представленими фотознімками проведеними за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер № ТС000735, яким була зафіксована швидкість руху транспортного засобу під керуванням позивача, про що було зазначено в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на викладене, посилання ОСОБА_1 на його невинуватість у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є безпідставними. Інші обґрунтування позовних вимог не спростовують доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення.

Щодо невідповідності такого доказу як лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер № ТС000735, то такі посилання є хибними з огляду на таке.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13560, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 14.12.2018 року та чинного до 14.12.2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №000735, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Виключення лазерного приладу TruCam із реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки у листопаді 2015р. не мають правого значення в зв`язку з набранням чинності в новій редакції Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність», яким встановлено, що повторного внесення до реєстру приладів, до набуття чинності закону видано сертифікат, не передбачено.

Щодо повного всебічного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи. Згідно з ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, тому суд вважає, що стягнення було накладено правомірно.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2019 року, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення, доказів, які б спростували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 159, 160-163 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія ЕАК №1738183 від 12 листопада 2020 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Г. Нікітін