Ухвала суду № 89752095, 10.06.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2920/19

Провадження № 1-кп/456/123/2020

УХВАЛА

судового засідання

10 червня 2020 року колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

суддів: Бучківська В.Л.

Бораковський В.М.

з участю секретаря Сунак Н.М.

прокурора Налапша І.М.

обвинуваченого

ОСОБА_1. ОСОБА_2. ОСОБА_3

захисників Кручок В.С.

Осьмак А.М.

Чорновус Н.Ф.

представника потерпілого Панилик М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019140130000656 про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор просить суд продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , оскільки такий строк закінчується 05.07.2020 р.. Вважає, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, зібрані у кримінальному провадженні докази є вагомими і допустимими та вже досліджені у судових засіданнях Стрийського міськрайонного суду. Вказане свідчить про те, що перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду та продовжувати займатися злочинною діяльністю, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застосування щодо нього більш м`яких запобіжних заходів не в змозі запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а відтак слід продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Осьмак А.М. проти заявленого клопотання заперечили. В свою чергу адвокат Осьмак А.М. просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт,

посилаючись на те, що ризики на даний час відпали, оскільки судом досліджені усі докази по справі. Потерпілий та свідки у вказаному кримінальному провадженні, вже допитані, а тому обвинувачений не може на них впливати. Обвинувачений не має наміру переховуватись від суду. Потерпілий не має претензій до ОСОБА_3 , та не заперечує, щодо зміни йому запобіжного заходу.

Потерпілий та його представники, в судовому засіданні, не заперечили, щодо зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При вирішенні клопотання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і ст.12 КПК України, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику,або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи: ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3.07.2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому ухвалами суду такий запобіжний захід було продовжено.

Підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від суду, перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_3 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, хоча частково й змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою проте в повній мірі не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м"який запобіжний захід.

При цьому, судом досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б спростовували наявні ризики та вказані обставини, суду не надано та не зазначено про їх існування. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час в повній мірі не відпали.

Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна, до затримання не працював, не мав постійного джерела доходів, що свідчить про відсутність у нього соціально - стримуючих факторів, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому з метою запобігання спробам обвинуваченому вчиняти вказані дії та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Наведені дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, ОСОБА_3 навчається - не гарантують запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом на даному етапі не встановлено.

Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_3 , тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров`я, суд відхиляє клопотання захисника обвинуваченого про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вважає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на даний час ризиків, вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків, відтак, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.

Керуючись ст. 176-178, 331 КПК України, суд-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого Осьмак А.М. про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козьова, Сколівського району, Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме до 08 серпня 2020 року включно.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_3 та скерувати для відома та виконання уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Янів Н.М.

судді Бучківська В.Л.

Бораковський В.М.