Рішення № 89750306, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 826/1220/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 04.10.2017 №0011864202,№0011844202, №0011874202ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017р №0011864202, №0011844202, №0011874202.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2018р. ОСОБА_2 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 07.06.2018р. № 1097 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" адміністративна справа № 826/1220/18 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 826/1220/18 розподілено на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018р. прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач стверджує, що не отримувала додаткового блага від ПАТ «Укрсоцбанк» згідно з Договом про внесення змін №3 до кредитного договору №42.07-07/182 від 01.09.2015 року, у розмірі 555 904,91 грн.

Посилаючись на те, що у досудовому порядку відповідачем відмовлено у задоволенні відповідної скарги, а також на інші обставини, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Відповідачем подані до суду відзив на позов, згідно якого зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 04.10.2017 року винесені на законних підставах, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 27.01.2017 року №11.1-186/79-89 підтвердило анулювання суми заборгованості з відображенням у податковому розрахунку по формі 1 ДФ суми 555 904,91 грн. як додаткове благо за ознакою доходу « 126». При цьому, укладений Договір про внесення змін №3 до кредитного договору від 01.09.2015 року є чинним. У звязку з чим у задоволенні позову просить відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

У період з 28 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді суми основного боргу, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 039019), за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року.

За результатами вказаної перевірки 11.09.2017 року ГУ ДФС у м. Києві складено акт №1433/26-15-42-02-12/ НОМЕР_2 .

06.10.2017 року ОСОБА_1 були отримані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 04.10.2017 року № 0011864202, № 0011874202, № 0011844202, прийняті на підставі вказаного акту перевірки.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0011864202 від 04.10.2017 р позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 138 214,98 грн. (110 571,98 грн. за основним платежем та 27 643,00 грн. за штрафними санкціями) за порушення вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0011874202 від 04.10.2017 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за порушення вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу II, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 розділу IV Податкового кодексу України.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0011844202 від 04.10.2017 року ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору у розмірі 10423,21 грн. (8338,57 грн. за основним платежем та 2 084,64 грн. за штрафними санкціями) за порушення вимог п.п. 1.2., п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.10.2017 року, позивачем в адміністративному порядку було подано скаргу до Державної фіскальної служби України як до контролюючого органу вищого рівня.

Рішенням ДФС України від 19.12.2017 року було залишено без змін повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 04.10.2017 року, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Рішення ДФС України від 19.12.2017 року було отримано позивачем 22 грудня 2017р.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо заниження фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 загального річного оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 555 904,91 грн. та відповідно заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, на загальну суму 110 571,98 грн., заниження позивачем та не перерахування до бюджету військового збору за 2015р у розмірі 8 338,57 грн.

12.04.2007 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту № 42.07-07/182, відповідно до якого позивачем отримано в кредит грошові кошти в сумі 57 685 швейцарських франків 00 сантимів (а.с. 20-22).

01.09.2015 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений Договір про внесення змін №3 до Договору кредиту № 42.07-07/182 від 20.04.2007р. (а.с. 23).

Відповідно до п. 3.2. Договору про внесення змін сторони домовились здійснити анулювання (прощення) боргу по кредитному договору № 42.07-07/182, на суму 24 634,30 франків за умови погашення позичальником частини заборгованості у розмірі 16 422,88 франків не пізніше 01.09.2015 року.

На виконання даної умови позивачем 01.09.2015 року було сплачено кредитору суму 377726,24 грн., що є еквівалентом 16 422,88 франків.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентовано розділом ІV Податкового кодексу України, згідно з пунктом 164.1 статті 164 якого загальний оподатковуваний дохід платника податку - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Податкового кодексу України), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році - 609 грн.). Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Водночас, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощенного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не включається до загального річного місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань, зокрема підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення) Податкового кодексу України доповнено пунктом 8 такого змісту: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 01 січня 2014 року.

Отже, з викладеного суд приходить до висновку, що не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощенна (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована цим кредитом відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Як вже встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 року стали обставини отримання ОСОБА_1 у 2015 році доходу у сумі 555 904,91 грн. за ознакою доходу « 126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, який отримано нею на підставі укладеного Договору про внесення змін №3 до Договору кредиту від 12 квітня 2007 року про анулювання (прощення) заборгованості.

Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що сторони договору визначили, що перерахунок суми анульованої (прощеної) заборгованості в національну валюту здійснюється позичальником самостійно за офіційним курсом НБУ на визначену дату анулювання (прощення) заборгованості.

Згідно умов кредитного договору від 12.04.2007р позивач отримала кредит в розмірі 57685,00 швейцарських франків. На виконання даного договору нею сплачено 40352,11 швейцарських франків.

За результатами виконання ОСОБА_1 умов Договору про внесення змін №3 кредитний договір №42.07-07/182 було закрито, кредитні зобов`язання - припинено. Позивачем сплачено

За наявними матеріалами справи встановлено, що фінансовий кредит позивача був непогашений станом на 01.01.2014р, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015р.

Станом на 01.01.2014р офіційний курс Національного банку України становив 1 швейцарський франк = 9,025 гривень. Після конвертації 24634,30 франків у національну валюту сума боргу за кредитом становила 222324,56 гривень.

Станом на 01.09.2015р офіційний курс Національного банку України становив 1 швейцарський франк = 22,59 гривень. Після конвертації 24634,30 франків у національну валюту сума боргу за кредитом становила 556488,84 гривень.

У зв`язку з чим позивач не отримувала додаткового блага, не мала сплачувати податку з таких доходів та відображати їх у річній податковій декларації.

Таким чином різниця між основною сумою боргу після конвератації становила 334164,28 гривень (із розрахунку 556488,84 гривень - 222324,56 гривень).

Сума додаткового блага, отриманого позивачем внаслідок закриття кредитного договору на підставі Договору про внесення змін №3 кредитний договір №42.07-07/182 склала різницю між сумою отриманого та фактично виплаченого кредиту і дорівнювала 910,01 швейцарських франків (57685,00- 40352,11 - 16422,88= 910,01), що дорівнює гривневому еквіваленту в розмірі 20557,13 гривень.

В даному випадку застосовуються норми п.8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо заниження фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 загального річного оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 555 904,91 грн. та відповідно заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, на загальну суму 110 571,98 грн., заниження та не перерахування до бюджету військового збору за 2015р у розмірі 8 338,57 грн. є помилковими.

Підстави для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017 №0011864202, №0011844202, №0011874202, відсутні, оскільки позивач не отримувала додаткового блага у 2015 році, та не повинна сплачувати податку з таких доходів та відображати їх у річній податковій декларації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вбачає правові підстави для задоволення адміністративного позову та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2017р №0011864202, №0011844202, №0011874202.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими судові витрати підлягають поверненню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову.

Звертаючись до суду з позовом, позивач загалом сплатила 1486,49 грн. судового збору відповідно до квитанції №0.0.942563629.1 від 18.01.2018 року, отже зазначена сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.10.2017р №0011864202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.10.2017р №0011844202.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04.10.2017р №0011874202.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1486, 49 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 49 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська