
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
10 червня 2020 року справа №826/15802/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ)
про1) визнання протиправними дій та рішення відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, в розмірі 71% від розміру місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням виплат і умов оплати праці, що існують на день звільнення з роботи, визначених у довідці прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17, без обмеження її максимальним розміром, та у зв`язку з набуттям права на підвищення пенсії, виплатити позивачу різницю в пенсії за минулий час, починаючи з 01 жовтня 2017 року; 2) зобов`язання ГУ ПФУ здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до частин першої - третьої, дванадцятої, сімнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 71% мів місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення з роботи, визначених у довідці прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених виплат; 3) у зв`язку з набуттям права на підвищення пенсії зобов`язання відповідача виплатити позивачу різницю в пенсії за минулий час, починаючи з 01 жовтня 2017 року
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату належної йому пенсії, починаючи з 01 жовтня 2017 року відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 71% від розміру місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15802/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року відповідача зобов`язано надати належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року позивача звільнено від сплати судового збору.
Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою від 30 травня 2018 року про перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на дату призначення пенсії) в розмірі 71% від суми щомісячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17.
Листом ГУ ПФУ від 17 липня 2017 року №40939/02 повідомлено позивача, що з 03 лютого 2017 року йому поновлюється виплата пенсії за вислугу років відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 71% від суми його місячної (чинної) заробітної плати; для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 необхідно надати оригінал довідки прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17, оскільки в матеріалах пенсійної справи оригінал довідки відсутній; після надання документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та написання заяви встановленого зразка ГУ ПФУ буде прийнято рішення щодо перерахунку пенсії.
13 липня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на дату призначення пенсії) в розмірі 71% від суми щомісячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17 без обмежень граничного розміру пенсії. Додаток: копія довідки прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17.
У листі від 14 серпня 2018 року №60464/02/Х-5370 ГУ ПФУ повідомило про відсутність підстав для призначення та перерахування пенсії з 01 червня 2015 року в порядку та на умовах, визначених Законом у зв`язку з наступним: відповідно до частини вісімнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-12, яка втратила чинність з 15 липня 2015 року та відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII у зв`язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до названого Закону, про що заявника (позивача) повідомлено листом управління від 15 лютого 2016 року №2465/09, який знаходиться в матеріалах пенсійної справи. Оскільки Закон України «Про прокуратуру», який регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, прийнятий 14 жовтня 2014 року за №1697-VІІ, тобто, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, то виконувати перерахунок пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-12 немає законних підстав. На даний час також не прийнятий Кабінетом Міністрів України порядок про проведення відповідного перерахунку, передбаченого статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
Згідно з частинами першою та другою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною дванадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною сімнадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
В подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ встановлено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом із тим, положення статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам не зазнали змін у зв`язку з прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави перерахунку пенсій прокурорам.
Так, згідно з частинами тринадцятою та вісімнадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ, в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501 Закону.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ внесені зміни до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ, а саме: в частину п`ятнадцяту статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ -максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ до статті 501 неодноразово вносились зміни.
У той же час, нова редакція статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами, у тому числі позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 71% від заробітку з травня 2009 року, що не заперечується відповідачем.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ внесені зміни до частини п`ятнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного суд вважає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, оскільки поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
В свою чергу, позивачу пенсія призначена відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ, тобто до набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, зазначено, що "положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб».
Оскільки новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ та Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІ в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Відповідно до рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала законної сили 06 вересня 2017 року, підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.
В контексті зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити про невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 квітня 2015 року (заява №38667/06) у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, відсутність нормативного документа та регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій.
Крім того, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд. Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
У згаданому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Відповідно до положень статті 501 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ зобов`язане було провести перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на дату призначення пенсії) в розмірі 71% від суми щомісячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 жовтня 2017 року.
Таким чином, дії ГУ ПФУ щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років є протиправними, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2017 року відповідний перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до частин першої - третьої, дванадцятої, сімнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час призначення пенсії, та для задоволення позову в цій частині.
Разом із тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки відповідне рішення у справі відсутнє, а визнання протиправними дій ГУ ПФУ є достатнім способом захисту прав ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2 Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-Х, у редакції, чинній на момент призначення пенсії, у розмірі 71% від суми місячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 жовтня 2017 року.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частин першої - третьої, дванадцятої, сімнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-Х у редакції, чинній на момент призначення пенсії, в розмірі 71% від суми місячної заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Луганської області від 19 червня 2017 року №18-269 вих-17 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко
Судове рішення № 89750255, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 10.06.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/15802/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: