Рішення № 89750247, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ № 640/9269/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (надалі по тексту також - позивач, ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком») звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі по тексту також - відповідач, Офіс), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14.03.2019 № 0000804710.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом помилково та безпідставно нараховано штраф згідно з абз.4 п.50.1 ст.50 ПК України.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, у якому зазначено, що товариством подано уточнюючий розрахунок, яким виправлено помилку щодо визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, отже наслідком чого була необхідність сплатити 3% від такої суми штраф, яка передбачена приписами ст.50 ПК України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що уточнюючий розрахунок, на який посилається податковий орган, було надіслано помилково, його показники було виправлено поданням й той же день іншого уточнюючого розрахунку. Про факт помилки та про її виправлення було також повідомлено листом. Отже, у відповідача відсутні підстави для нарахування штрафу.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ «Шляхове будівництво «Альком» уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2018 року, за результатом чого складено акт від 21.02.2019 № 227/28-10-47-10/32794511.

У висновку акта перевірки указано порушення п. «а» абз.4 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, п.7 розділу VI «Порядок заповнення уточнюючого розрахунку» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм і порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме: в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року за № 9010212539 від 31.01.2019 не нараховано та не сплачено штраф у розмірі трьох відсотків від суми донарахованого позитивного значення 7 162 086 грн, відображеного у графі 6 рядка 18.1.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 0000804710, яким нараховано штрафні санкції на суму 358 104 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 36.1. статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.1статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Розділом VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (надалі також - Порядок № 21), визначено порядок заповнення уточнюючого розрахунку.

Уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Пункт 2 зазначеного розділу Порядку № 21 визначає, що у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, що виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Пунктами 5, 6 розділу VI Порядку № 21 визначено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1 (п. 7 розділу VI Порядку № 21).

Порядок №422 визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зі змісту п. 2 розд. ІІI Порядку № 422 випливає, що з метою обліку сум бюджетного відшкодування в інтегрованій картці платника відображаються облікові операції щодо сум, які заявлені платниками до відшкодування згідно із податковою звітністю.

Пунктом 3 підрозділу 6 розділу III Порядку № 422 передбачено, що після рознесення до ІКП інформації про суму відшкодування ПДВ на рахунок платника або зменшення такої суми за уточненим розрахунком, поданим до раніше поданої звітності, в ІКП платника зменшується залишок бюджетного відшкодування за відповідний звітний (податковий) період, а у разі його недостатності відбувається зменшення позитивного сальдо розрахунків платника з бюджетом, у разі відсутності позитивного сальдо виникає податковий борг.

За правилами абз. 2 пп. 2 п. 4 розд. IV Порядку № 422 за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов`язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов`язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (у разі заниження грошового зобов`язання), визначені самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в інтегрованій картці платника відображається у тому числі різниця між грошовим зобов`язанням, зазначеним у поданому раніше звітному документі, та грошовим зобов`язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок згідно первинних показників (коригування), зазначених у поданому та прийнятому фіскальним органом уточнюючому розрахунку.

При цьому, показники поданого платником та прийнятого у визначеному законом порядку податкового документа, зокрема, уточнюючого розрахунку до податкової декларації, є обов`язковими для відображення та відповідного коригування у інтегрованій картці платника.

Судом установлено, що позивачем помилково було подано перший уточнюючий розрахунок (реєстраційний номер документа від 31.01.2019 № 9010212539), який прийнято податковим органом 31.01.2019 о 18:44, що підтверджується квитанцією №2.

З метою виправлення такої помилки позивачем направлено другий уточнюючий розрахунок 9010267804, який подано у той же день 31.02.2019 та отримано відповідачем о 19:56, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією №2.

До того ж позивачем направлено лист від 01.02.2019 № 01/02-06, яким повідомлено про направлення помилкового першого уточнюючого розрахунку та усунення такої помилки шляхом подання другого уточнюючого розрахунку.

Отже, оскільки позивачем 31.01.2019 були подані два уточнюючі розрахунку, які були прийняті фіскальним органом, що підтверджується квитанціями № 2, показники останніх мали були внесені до інтегрованої картки платника.

Таким чином, фактично значення рядку 18 «позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету» не змінилось, а у підприємства був відсутній обов`язок щодо сплати штрафу, нарахованого у зв`язку з виправленням помилки.

Суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно не враховано всіх обставин щодо спірних правовідносин, та надано оцінку з урахуванням тільки першого уточнюючого розрахунку, що в свою чергу призвело до помилкового нарахування штрафних санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, підсумовуючи все вище викладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача та наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14.03.2019 № 0000804710.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України у розмірі 5 374,56 (п`ять тисяч триста сімдесят чотири гривні 56 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДРПОУ 32794511)

Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням п. 3 прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко