Ухвала суду № 89750215, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10 червня 2020 року м. Київ№ 826/15264/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Курорти Приазов`я» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Курорти Приазов`я» (далі - позивач) звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач, Мінекономрозвитку), в якому просить скасувати рішення Апеляційної палати Мінекономрозвитку про відмову у задоволенні заперечення позивача проти рішення відповідача від 26.07.2017 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг «Артек-Бердянськ» за заявкою №m2016 20703, затверджене 03.07.2018 наказом №909 відповідача та повернути заявку №m2016 20703 до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» для продовження проведення експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 відкрито провадження у справі.

Відповідачем 05.03.2019 подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Позивачем 05.06.2019 подано до суду заперечення на вказане клопотання, у якому зазначено, що в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі відповідачем зроблено посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №910/18195/17, однак спір у цій справі є відмінним від спору, який розглядається у справі №826/15264/18.

Відповідачем 27.06.2019 повторно подано клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. В даному клопотанні відповідачем зазначено про наявність постанови Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі №826/15263/18 з аналогічним предметом спору за позовом ПП «Курорти Приазов`я» до Мінекономрозвитку.

Позивачем 27.06.2019 подано до суду заяву про надання часу для підготовки письмової відповіді на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Станом на 10.06.2020 позивачем відповіді на вказане клопотання до суду не надано.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, судом враховано наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що спір про скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього.

Положеннями частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.

Згідно з частиною першою розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Пунктом 16 частини першої розділу XI «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №910/18195/17(провадження № 12-159гс18).

Крім того, відповідачем зазначено про те, що ПП «Курорти Приазов`я» зверталось до суду із аналогічними позовними вимогами до Мінекономрозвитку, а саме щодо скасування рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову в задоволенні заперечення Приватного підприємства "Курорти Приазов`я" проти рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 26.07.2017 року про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг «Artek-Berdyansk» за заявкою № m 2016 20704, затверджене 03.07.2018 року наказом №909 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та повернути заявку № m 2016 20704 до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» для продовження проведення експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 №826/15263/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 №826/15263/18 вказані судові рішення залишено без змін.

Верховним Судом вказано про те, що оскільки між ПП «Курорти Приазов`я» та Мінекономрозвитку виник спір, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності, тому з огляду на склад учасників цього спору та предмет позову його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.

Пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 248, 294 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №826/15264/18 за позовом приватного підприємства «Курорти Приазов`я» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг.

3. Роз`яснити позивачу, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

4. Роз`яснити, що повторне звернення з тією самою заявою до адміністративного суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук