Рішення № 89750157, 10.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 року м. Київ №640/18633/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати неправомірним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 22.07.2019 року та не зарахування до стажу періодів з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року та з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком, починаючи з 22.07.2019 року, зарахувавши до стажу періоди з 01.08.1992 по 15.10.1997 та з 16.12.1998 по 31.08.2004 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні позивачеві пенсії за віком та не враховано до стажу періодів з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року та з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року, оскільки останні підтверджується відповідними доказами, зокрема записами у трудовій книжці та актом Комунального підприємства «Жилищник-8». Таким чином, позивач має право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що періоди роботи з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року та з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року правомірно не було зараховано до стажу роботи, оскільки відповідно до запису в трудовій книжці про звільнення позивача з КП «Чарівниця», на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код підприємства, а довідка, надана Комунальним підприємством «Жилищник -8» не відповідає вимогам законодавства. Таким чином, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 9 місяців та 23 дні, що не дає права на призначення пенсії за віком.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

22.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначенні пенсії за віком.

Листом від 30.08.2019 №192467/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про не врахування періоду трудового стажу з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року - в зв`язку з тим, що в трудовій книжці на печатці підприємства відсутній ідентифікаційний код організації; 16.12.1998 по 31.08.2004 року - з посиланням на п. 9 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства, звернулась до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначені умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Так, щодо спірних періодів робіт судом встановлено, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 (запис №18) позивач працювала директором державного комунального підприємства «Чарівниця» з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року (приказ №1от 01.08.1992)).

Відповідно до запису трудової книжки №19 за 15.10.1997 позивач була звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 36 КЗоТ України (приказ №28 от 15.10.1997).

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.

Натомість, матеріали справи свідчать, що позивачем вчинялись дії, спрямовані на отримання підтверджуючої довідки про період її роботи у Державному комунальному підприємстві «Чарівниця», однак, з незалежних від неї причин отримати вказану довідку не вдалося за можливе.

При цьому, на переконання суду, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17, під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, суд також критично відноситься до посилань відповідача про відсутність ідентифікаційного коду на печатці Державного комунального підприємства «Чарівниця» та вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року у Державному комунальному підприємстві «Чарівниця» до загального страхового стажу.

Посилаючись на такі обставини відповідач порушив права позивача.

Що стосується не зарахування відповідачем до загального стажу періоду догляду позивача за матір`ю, яка мала 1 групу інвалідності, а саме період з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. є ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно з яким зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Згідно з п. 9 ст. 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Необхідно зазначити, що в матеріалах справи наявна довідка відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, відповідно до якої попереднє прізвище позивача - ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області від 10.06.2010 №874 ОСОБА_3 (позивач) дійсно перебувала на обліку у Гірницькому управлінні праці та соціального захисту населення м. Макіївка та отримувала компенсацію непрацюючої працездатної особи, яка здійснює догляд за інвалідом 1 групи.

Довідкою МСЕК серії МСЕ НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_4 (мати позивача, за якою остання здійснювала догляд у спірний період) мала першу групу інвалідності та потребувала постійного стороннього догляду.

Актом КП «Жилищник-8» від 11.07.2019 за підписом директора, головного бухгалтера та осіб - сусідів підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно постійно проживала з матір`ю, ОСОБА_4 з 16.12.1998 по 23.10.200 року за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.10.2001 по 31.08.2004 за адресою: АДРЕСА_3 та здійснювала догляд за матір`ю інвалідом 1 групи по зору.

Як зазначено вище, згідно Порядку № 637 органи Пенсійного фонду повинні складати акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Вказаний акт складається на підставі на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд та їх сусідів, інших даних.

Матеріали справи свідчать, та не заперечується відповідачем, що йому було надано відомості від КП «Жилищник-8» за підписами, у тому числі, сусідів позивача, які посвідчили, що остання здійснювала догляд за матір`ю - інвалідом 1 групи, проте, на переконання суду, відповідачем безпідставно не було враховано надані позивачем документи, а лише беззмістовно процитовано положення п. 9 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не надавши належної оцінки наданому позивачем акту КП «Жилищник-8», свідомо проігнорувавши приписи Порядку №637 безпідставно відмовлено у зарахуванні стажу.

На переконання суду, наданні позивачем документи, повністю підтверджують факт здійснення нею догляду у період з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року за матір`ю - інвалідом 1 групи, натомість, відповідачем безпідставно не було враховано вказаний період до стажу роботи, чим порушено приписи п. є ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За наведених обставин суд вважає відмову відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 22.07.2019 року та не зарахування до стажу періоду роботи з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року та періоду по догляду за інвалідом 1 групи з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року - необґрунтованою та протиправною.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 22.07.2019 року та не зарахування до стажу періодів з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року та з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком, починаючи з 22.07.2019 року, зарахувавши до стажу періоди з 01.08.1992 по 15.10.1997 та з 16.12.1998 по 31.08.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до пункту 1.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Так, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою 22.07.2019, у зв`язку із чим саме з цієї дати позивач набув право на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст. 241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 22.07.2019 року та не зарахування до стажу періодів з 01.08.1992 року по 15.10.1997 року та з 16.12.1998 року по 31.08.2004 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком, починаючи з 22.07.2019 року, зарахувавши до стажу періоди з 01.08.1992 по 15.10.1997 та з 16.12.1998 по 31.08.2004 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.