Ухвала суду № 89750056, 05.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 червня 2020 року м. Київ№ 640/2573/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до 1. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 2. Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення третя особа: Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (Відповідач-1), Державної фіскальної служби України (Відповідач -2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.03.20р., просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 28 січня 2019 року за №4205/6/99-99-11-05-02-25 про відмову в скасуванні вимоги про сплату боргу/недоїмки від 13 листопада 2018 року № Ф-225938 ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.02.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного рішення, позаяк позивач отримує пенсію за віком та одночасно є особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, а тому, у розумінні Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" остання звільнена від подання звітності та сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

14.03.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. На переконання відповідача, на сьогодні законодавством не передбачено пільг щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які провадять незалежну професійну діяльність та є пенсіонерами за вислугою років або особами з інвалідністю, тому нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку позивач повинна на загальних підставах.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

26.12.2018р. позивачка отримала лист-вимогу від 13.11.2018р. №Ф-225938-17 від ГУ ДФС у м.Києві про сплату боргу/недоїмки у розмірі 15 819,54 грн.

26.12.2018р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про скасування вимоги про сплату боргу по ЄСВ в зв`язку з тим, що з 22.07.2010 вона є пенсіонером за віком, про що було повідомлено податкову інспекцію при взятті на облік як платника єдиного внеску в 2015 році.

02.01.2019р. ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь, відповідно до якої згідно даних електронної бази ІС «Податковий блок», станом на 26.12.2018р. звіт за 2017 рік за формою №Д5 не подано та повідомляється про необхідність подання звіту за 2017 рік до центру обслуговування платників ДПІ за місцем реєстрації, дотримуючись вимог Порядку №435.

18.01.2019р. ОСОБА_1 звернулась до ДФС України із заявою про скасування вимоги про сплату боргу з ЄСВ.

Рішенням ДФС України від 28.01.2019 №4205/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-225938 ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін.

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивачка звернулась із відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Водночас, відповідно до положень ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про ЄСВ) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У взаємозв`язку з наведеним, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Так, враховуючи зміни, внесені у 2016 до Конституції України, слід зазначити, що частиною 3 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Вказаний принцип також закріплений в ч. 1 ст. 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту наведених норм слідує, що для цілей кваліфікації спору як юридичного предмет оскарження повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Разом з тим, суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарги, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак рішення Державної фіскальної служби України від 28 січня 2019 року за №4205/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги, яким відмовлено в скасуванні вимоги про сплату боргу/недоїмки від 13 листопада 2018 року № Ф-225938 ГУ ДФС у м. Києві, безпосередньо не створює будь-яких наслідків та не порушує права та інтереси позивача, на відмінну від вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2018 року № Ф-225938, яка була предметом адміністративного оскарження до фіскального органу вищого рівня.

Така ж сама правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 31 травня 2019 у справі № 826/1023/16, від 11 червня 2019 року № 826/45/18, від 24 червня 2019 року у справі № 826/11001/15.

Відтак, зважаючи на те, що відносини, які склалися між позивачем та Державною фіскальною службою України щодо прийняття рішення про результати розгляду скарги не створюють значення юридичного спору, оскільки такі відносини не порушують права, свободи та інтереси позивача, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що вимога стосовно визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 28 січня 2019 року за №4205/6/99-99-11-05-02-25, прийняте за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, на дані відносини не поширюється юрисдикція судів взагалі, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 239, 241, 242, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 640/2573/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Суд роз`яснює позивачу, що на дані відносини не поширюється юрисдикція судів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.В. Патратій