Рішення № 89749913, 02.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року Чернігів Справа № 2540/2576/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпро за участю сторін: від позивача від відповідача визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОСОБА_2 , Ананко Ю.М. У С Т А Н О В И В:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (надалі також – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002221392 від 07.06.2017 та № 0002231302 від 07.06.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, якою 01.08.2017 було прийнято рішення про продовження розгляду скарги до 15.09.2017, однак рішення за результатами розгляду справи прийнято не було, що згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України є підставою вважати, що скарга повністю задоволена контролюючим органом, а податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими та визнаються нечинними. Окрім того, позивач зазначає, що між ним, як фізичною особою-підприємцем та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди транспортного засобу від 15.03.2014 в простій письмовій формі. Передавши в оренду автомобіль та напівпричіп з правом використання за межами території України позивачу не було відомо, що даний автомобіль здійснював перевезення побутової техніки із-за кордону.

Відповідач, у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки згідно зі ст. 75 Митного кодексу України у разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 193 МК України у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов`язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Враховуючи наявність належним чином складеної міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 18.06.2016 № 019910, згідно з якою перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 та на підставі якої було здійснено пропуск та митне оформлення вказаного товару, саме ФОП ОСОБА_1 є особою, відповідальною за сплату митних платежів у зв`язку з недоставленням товару до митниці призначення. Заперечення скаржником факту взяття на себе зобов`язання щодо перевезення товару, що переміщувався через митний кордон України належним йому на праві власності транспортним засобом на підставі міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 18.06.2016 № 019910, не звільняє ФОП ОСОБА_1 від обов`язку сплати митних платежів та не є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 04.09.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018, позовну заяву Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2020 ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2018 та постанову апеляційної інстанції від 24.10.2018 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, види діяльності: КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; КВЕД 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведено невиїзну документальну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) законодавства України з питань державної митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при перевезені товару по ВМД від 19.06.2014 №100270003/2014/319088, який був викрадений під час його перевезення, за результатами якої складено акт № 266/13/ НОМЕР_1 від 26.05.2017 (а.с. 15-22).

Вказаною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 п. 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, ст. 203 і ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 75, п. 37 ст. 4, ч. 2 ст. 193, п. 1 ч. 1 ст. 289, ст. 278, ч. 4 ст. 75 Митного кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 було занижено податкові зобов`язання в результаті втрати товару під час перевезення і недоставляння його до митниці призначення, який був ввезений на підставі митної декларації типу «ІМ 40 ЕА» від 19.06.2014 р. №100270003/2014/319088 та СМR №019910 від 18.06.2014 р.: ввізного мита в сумі 213563,24 грн, податку на додану вартість в сумі 5690,17 грн.

Так, з акту перевірки вбачається, що 19.06.2014 на митному посту «Сеньківка» Чернігівської митниці Міндоходів здійснено пропуск на митну територію України товару «Телевізори нові, кольорового зображення, рідкокристалічні торговельної марки LG». Відправник товару - ООО «ЛГ Электронике РУС» (Московська обл., Рузский р-н, СП Дороховское, 86 км Минского ш., 9), одержувач та особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ПзІІ «ЛГ Електроніко Україна» 01004, м. Київ, вул. Басейна, 6).

Вищевказаний товар переміщувався через митний кордон України вантажним автомобілем «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_2 , напівпричеп з реєстраційним номером НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Безпосередньою особою, що здійснювала перевезення вищевказаного товару через митний кордон України, є громадянин України ОСОБА_4 , паспорт серія НОМЕР_4 .

Для здійснення митних процедур щодо пропуску товару «Телевізори нові, кольорового зображення, рідкокристалічні торговельної марки LG» через митний кордон України громадянином ОСОБА_4 були надані комерційний інвойс від 17.06.2014 № RASA100014864-7 та CMR від 18.06.2014 № 019910.

Пропуск вказаного товару здійснено за МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088 типу «ЕА» (попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим).

Під час виконання митних формальностей за МД від 19.06.2019 №100270003/2014/319088 було встановлено необхідність надання декларантом додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим представник перевізника водій ОСОБА_4 був зобов`язаний доставити товар у визначене Київською міжрегіональною митницею Міндоходів місце прибуття для пред`явлення його органу доходів і зборів.

Однак, у встановлені статтею 95 МК України строки транзитного перевезення для автомобільного транспорту товар до митниці призначення доставлено не було.

Згідно з листом ГУ МВС в Київській області Києво-Святошинського РВ від 22.08.2014 № 16624 на адресу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів правоохоронними органами зареєстровано звернення ОСОБА_1 щодо крадіжки телевізорів з його автомобіля. Вказана інформація була внесена до ЄРДР за № 12014110200001734 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України.

Окрім того, за фактом недоставлення товару до митниці призначення на водія ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 470 МК України (недоставлення товару до митниці призначення та видача його без дозволу митниці третім особам) та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, нараховані за МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088 митні платежі несплачені до держбюджету у повному обсязі.

Відповідно до графи 47 МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088 нараховано: мито у розмірі 213 563,24 грн (нараховане умовно у зв`язку із застосуванням до товарів преференції на умовах угоди про вільну торгівлю України з країнами СНД), податок на додану вартість у розмірі 427 126,47 грн.

Згідно з наданою Київською міською митницею ДФС інформацією та як зазначено в Акті перевірки від 26.05.2017 № 266/13/ НОМЕР_1 відповідно до листа ПІІ «ЛГ Електронікс Україна» від 24.07.2014 № LG-140724-02 з коштів попередньої оплати, що перераховані ПІІ «ЛГ Електроніко Україна» на депозитний рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів 21.08.2014, списано суму податку на додану вартість у розмірі 421 436,30 грн, яку платіжним дорученням від 22.08.2014 № 3762 перераховано до держбюджету.

Згідно з графою 16 міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 18.06.2016 № 019910 перевізником товару, митне оформлення якого здійснено за МД від 19.06.2014 №100270003/2014/319088, є ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до граф 18, 20, 21 МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088, Акту перевірки перевезення товарів здійснювалось належним ФОП ОСОБА_1 на праві власності транспортним засобом з державним номером НОМЕР_5 23-26 НОМЕР_6 та напівпричепом до нього з державним номером СВ 01-76 XX на умовах поставки СІР UA Kiev.

Таким чином, враховуючи встановлені порушення, ГУ ДФС у Чернігівській області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2017 №0002221302 та №0002231302.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 19.07.2017 звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 9760/К-99-11-03-03-25 від 01.08.2017 відповідно до п. 56.9 ст. 56 ПК України вирішено продовжити строк розгляду скарги до 15.09.2017 включно.

Рішенням ДФС від 13.09.2017 № 11885/К/99-99-11-03-03-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с. 152-153).

Рішення Державної фіскальної служби України від 13.09.2017 № 11885/К/99-99-11-03-03-25 направлялося позивачу 13.09.2017, але було повернуто поштовою службою з відміткою за закінченням терміну зберігання (16.10.2017), тобто за нормами податкового законодавства вважається врученим (а.с. 154-155).

Не погоджуючись з діями та прийнятими рішеннями контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі також – ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України (надалі також – МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пункт 1 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу України передбачає, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Статтею 259 Митного кодексу України передбачена можливість випуску товарів, оформлених за попередньою митною декларацією типу «ЕА» відповідно до заявленого митного режиму, без пред`явлення їх органу доходів і зборів, яким оформлена ця митна декларація, однак за наявності відповідного рішення такого органу доходів і зборів.

З акту перевірки вбачається, що під час виконання митних формальностей за МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088 було встановлено необхідність надання декларантом додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару, у зв`язку з чим представник перевізника водій ОСОБА_4 був зобов`язаний доставити товар у визначене Київською міжрегіональною митницею Міндоходів місце прибуття для пред`явлення його органу доходів і зборів.

Однак, у встановлені статтею 95 МК України строки транзитного перевезення для автомобільного транспорту товар до митниці призначення доставлено не було.

За фактом недоставлення товару до митниці призначення на водія ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 470 МК України (недоставлення товару до митниці призначення та видача його без дозволу митниці третім особам) та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з листом ГУ МВС в Київській області Києво-Святошинського РВ від 22.08.2014 № 16624 на адресу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів правоохоронними органами зареєстровано звернення ОСОБА_1 щодо крадіжки телевізорів з його автомобіля. Вказана інформація була внесена до ЄРДР за № 12014110200001734 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 Кримінального кодексу України.

Згідно з частиною 4 ст. 75 МК України у разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 Митного кодексу України у разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов`язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів.

Згідно з графою 16 міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 18.06.2014 № 019910 перевізником товару, митне оформлення якого здійснено за МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088, є ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Міжнародна автомобільна накладна ( НОМЕР_7 ) використовується країнами, що приєдналися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (стаття 5 Конвенції).

Згідно зі статтею 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до граф 18, 20, 21 МД від 19.06.2014 № 100270003/2014/319088, Акту перевірки перевезення товарів здійснювалось належним ФОП ОСОБА_1 на праві власності транспортним засобом з державним номером НОМЕР_5 23-26 НОМЕР_6 та напівпричепом до нього з державним номером СВ 01-76 XX на умовах поставки СІР UA Kiev.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС 2000) умови поставки СІР означають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.

Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

До обов`язків продавця входить укладення за власний рахунок договору перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення. Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення.

Відповідно до статті 3 Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

ФОП ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що 15.03.2014 між ним як фізичною особою-підприємцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди транспортного засобу DAF, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту серії СВС № 000607 від 11.08.2006, а також договір оренди напівпричепу TRAILOR, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту серії ТЗ РМЕ № 001895 від 26.06.2004 (а.с. 37, 38).

Вирішуючи питання переваги в застосуванні норм Цивільного кодексу України чи Господарського кодексу України, слід виходити з того, що застосовується не закон у цілому, а тільки відповідна його правова норма чи її частина, за змістом якої визначається: ця норма (її частина) є спеціальною чи загальною. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, то в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять певних особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а визначають лише загальні правила, які не узгоджуються з більш деталізованими відповідними правилами Цивільного кодексу, слід застосовувати положення, встановлені Цивільного кодексу України.

Глава 30 ГК України має назву «Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності», тобто в ній ідеться тільки про певні особливості порівняно із загальними правилами, встановленими цивільним законодавством. При цьому не можна всю гл.30 ГК України, зокрема її §5, розглядати як спеціальне правило регулювання відносин оренди майна. Кожен припис статей ГК України має розглядатись окремо й порівнюватися з відповідними приписами ЦК України. Якщо в ГК України немає якогось припису, який є в ЦК України, то немає підстав порівнювати ці кодекси, повинні застосовуватися положення ЦК України.

Поміж іншим, згідно з абз. 2 п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМ від 7.09.98 №1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам — підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

З огляду на викладене, оскільки у Господарському кодексі України відсутні особливості нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу, укладеного за участю фізичної особи — підприємця, у вирішенні цього питання слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України, зокрема в приписах ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 220, ч. 3 ст. 640 та ч. 2 ст. 799.

Окрім того, суд звертає увагу, що актом перевірки встановлено, що за інформацією, отриманою з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 відсутня інформація про факт виплати доходу від оренди транспортних засобів, що нарахований ФОП ОСОБА_3 .

Також позивач зауважує, що передавши в оренду автомобіль та напівпричіп з наступним викупом з правом використання за межами території України йому не було відомо, що даний автомобіль здійснював перевезення побутової техніки із-за кордону.

Проте, суд звертає увагу, що згідно витягу з кримінального провадження № 12014110200001734, 22.06.2014 ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою, в якій зазначив, що в період часу з 20.06.2014 по 22.06.2014 невідома особа таємно викрала з автомобіля марки «DAF», д.н. НОМЕР_2 , яка знаходилась в місті Вишневе по вул. Чорновола, Києво-Святошинського району, Київської області побутову техніку, чим заподіяла громадянину ОСОБА_1 матеріального збитку.

За наслідками розслідування кримінальне провадження було закрито в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 45).

Щодо тверджень позивача про те, що контролюючим органом рішення за результатами розгляду його скарги прийнято не було, а тому згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України це є підставою вважати, що скарга повністю задоволена контролюючим органом, а податкові повідомлення-рішення вважаються скасованими та визнаються нечинними, суд зазначає таке.

Згідно з п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 вказаної статті зазначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З огляду на матеріали справи рішенням ДФС від 13.09.2017 № 11885/К/99-99-11-03-03-25 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с. 152-153).

Рішення Державної фіскальної служби України від 13.09.2017 № 11885/К/99-99-11-03-03-25 направлялося позивачу 13.09.2017 на адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак було повернуто поштовою службою з відміткою за закінченням терміну зберігання (16.10.2017), тобто за нормами податкового законодавства вважається врученим (а.с. 154-155).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та прийнятих рішень, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями ст. 19-20, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . .

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183.

Дата складення повного рішення суду - 11.06.2020.

Суддя Ю. О. Скалозуб