Ухвала суду № 89749681, 10.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

10 червня 2020 р. Справа № 820/6606/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі судової колегії:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

суддів Горшкової О.О., Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника відповідача - Іваницької Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16 та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на наявність виключних обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме на визнання Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 неконституційним підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, яка передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Отже, до виключення із Закону №2453 статті 136, суддям, які вийшли у відставку, держава гарантувала право на отримання випадної допомоги.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року за вказаною заявою відкрито провадження та призначено розгляд заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку спрощеного провадження на 10.06.2020.

Заявник в судове засідання не прибув, надав заяву, в якій підтримав вимоги заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, просив її задовольнити та справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16 заперечував. Згідно наданого до суду відзиву просив відмовити в задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, вказав, що на сьогоднішній день, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 15.04.2020 № 2-р(ІІ)/2020 (справа № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 116б-УІІ. Це положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення. Оскільки право на відставку ОСОБА_1 було реалізоване під час дії Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (зі змінами і доповненнями) в редакції чинній на 08.09.2016, положеннями якого не була передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, ТУ ДСА України у Харківській області правомірно були застосовані норми зазначеного Закону, які діяли на час прийняття рішення про звільнення судді. А на сьогоднішній день, після винесення рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2020 15.04.2020, відсутні будь-які правові підстави для виплати вихідної допомоги.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, правом надання пояснень не скористались.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просила суд:

- визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області в нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні у відставку;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при виході судді у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за о останньою посадою у відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453 - VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній до 01.04.2014 р.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі № 820/6606/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 по справі 820/6606/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі № 820/6606/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.05.2018 року по справі №820/6606/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 по справі 820/6606/16 - залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову та залишаючи вказане рішення без змін, суди виходили з того, що оскільки право на відставку позивачем реалізоване під час дії Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2436-VI від 07.07.2010 року в редакції, чинній на 08.09.2016 року, приписами якого не передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, то відсутні правові підстави для її виплати.

Вирішуючи заяву по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ ОСОБА_1 звільнена з посади судді Борівського районного суду Харківської області (а.с. 18) та наказом в.о. голови Борівського районного суду Харківської області від 27.09.2016 року № 05-04/34 відрахована зі штату Борівського районного суду Харківської області 27 вересня 2016 року у зв`язку з прийняттям постанови Верховною Радою України №1515-VІІІ від 08.09.2016р. про її звільнення з посади судді за заявою про відставку (а.с.20).

На момент винесення постанови Верховною Радою України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 № 1515-VІІІ щодо звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (зі змінами і доповненнями) з положень якого вже було виключено норми статті 136, які регулювали питання виплати вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014.

Станом на 08.09.2016 Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 був чинним.

Судом встановлено, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 91 Закону України „Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 вбачається, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", як того вимагає ст.91 Закону України „Про Конституційний Суд України", тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 2-р(ІІ)/2020, що також прямо встановлено самим рішенням.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішень судом першої інстанції положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ були чинними та підлягали застосуванню, а тому, сама наявність Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору.

Таким чином, Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, у зв`язку з чим судом не встановлено підстав, передбачених частиною п`ятою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція при розгляді заяв про перегляд за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 року у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18).

Крім того, суд зазначає, відповідно п.1 ч. ст.361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

При розгляді заяви позивача про перегляд за виключними обставинами рішення суду, судом не встановлено в даній справі рішення, яке підлягало виконанню та не було виконано, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі № 820/6606/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017 по справі 820/6606/16, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Частиною 1 ст. 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, суд дійшов висновку, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 361 - 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 по справі №820/6606/16 - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено 11 червня 2020 року.

Головуючий суддя Д.А.Волошин

Судді О.О.Горшкова

М.М.Панов