Рішення № 89749568, 11.06.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/470/20

11 червня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Шпунта М.Б.;

представника відповідача: Онофрійчука Д.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугою років, як працівнику освіти відповідно до розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладене у листах від 02.01.2020р. №1857/0321, від 11.01.2020р. №79/03-21, від 15.01.2020р. № ДУ- 1009077 та зобов`язання призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з дня звернення до відповідача від 06.12.2019р. пенсію за вислугою років, як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням спеціально стажу 26 років 1 місяць 19 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду його заяви, відповідач, листом від 02 січня 2020 року №1857/0321 повідомив позивачу про те, що згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугою років призначається працівникам освіти за умови наявності станом на 01.04.2015 спеціального стажу не менше 25 років, станом на 01.01.2016р. - не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017р. - не менше 26 років 6 місяців, а також відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки, станом на 10.10.2017р. спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років становить 26 років 01 місяць 19 днів, що не достатньо для призначення такої пенсії. Крім цього, від відповідача на адресу позивача надійшов лист від 15.01.2020р. №ДУ-10090777, згідно якого відповідач зазначив, що спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугою років складає 26 років 1 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії. Також у цьому листі відповідач зазначає, що відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Тернопільській області рішення про відмову призначення пенсії із зазначенням причин надіслано листом від 11.01.2020р. №79/03-21. На думку позивача така відмова є протиправною.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що рішенням ГУ ПФ України у Тернопільській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказує на те, що право виходу на пенсію за вислугою років незалежно від віку мають особи, при наявності спеціального стажу роботи, станом на 01.04.2015 не менше 25 років, станом на 01.01.2016 не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Оскільки загальний трудовий стаж позивача складає 34 роки 01 місяць 08 днів, а спеціальний стаж становить 26 років 01 місяць 19 днів, то цього стажу недостатньо для призначення такого виду пенсії. З огляду на наведене, Відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно записів трудової книжки позивача 23.08.1991 року прийнято на роботу на посаду вчителя трудового навчання Борщівську неповну середню школу.

01.09.1997 року Борщівська неповна середня школа реорганізована в Борщівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів в Борщівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1

11.11.2009 року Борщівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 перейменована на Борщівську ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 імені Романа Андріяшика , про що внесений відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1

20.07.2012 року Борщівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 імені Романа Андріяшика перейменована на Борщівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №3 - гімназія імені Романа Андріяшика», про що також внесений відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1

31.08.2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи з посади вчителя трудового навчання з Борщівського НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів №3 - гімназія імені Романа Андріяшика», за згодою сторін, про що до трудової книжки внесено відповідний запис.

6 грудня 2019 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.

Розглянувши заяву, відповідач листом від 02 січня 2020 року №1857/0321 повідомив позивачу про те, що згідно з п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугою років призначається працівникам освіти за умови наявності станом на 01.04.2015 спеціального стажу не менше 25 років, станом на 01.01.2016р. - не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017р. - не менше 26 років 6 місяців, а також відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років, оскільки, станом на 10.10.2017р. спеціальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років становить 26 років 01 місяць 19 днів, що не достатньо для призначення такої пенсії.

Крім цього, від відповідача на адресу позивача надійшов лист від 15.01.2020р. №ДУ-10090777, згідно якого відповідач зазначив, що спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугою років складає 26 років 1 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії. Також у листі відповідач зазначає, що відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Тернопільській області рішення про відмову призначення пенсії із зазначенням причин надіслано листом від 11.01.2020р. №79/03-21.

З листа відповідача від 11.01.2020р. №79/03-21 слідує, що загальний трудовий стаж позивача складає 34 роки 01 місяць 08 днів, а спеціальний стаж становить 26 років 01 місяць 19 днів, а тому цього стажу недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років, звернулася до суду за захистом свого права.

При вирішенні спору, суд виходив з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» .

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 №213-VIII до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було внесено зміни, згідно з якими працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до абзацу першого пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було внесено зміни, згідно з якими працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 01 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Суд встановив, що 06.12.2019 позивач звернулася до ГУ ПФ України у Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

ГУ ПФ України у Тернопільській області, листом від 11.01.2020р. №79/03-21 повідомило Позивача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, підставою для відмови у призначені пенсії за вислугу років позивачу було те, що його спеціальний стаж становить 26 років 01 місяць 19 днів і цього стажу недостатньо для призначення пенсії за вислугу років.

Суд зазначає, що 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі №1-13/2018, згідно з яким вирішено: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911- VIII.

Визначено, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На думку Конституційного Суду України положення Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

У Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 04.06.2019 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» втратили чинність в редакції законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України 04.06.2019 позивач набув право на пенсію за вислугу років.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування відмову ГУ ПФ України у Тернопільській області у призначені пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи висновок про протиправність відмови відповідача, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФ України у Тернопільській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років починаючи з дня його звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугою років як працівнику освіти відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення.

2. Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду Тернопільської області призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з 06.12.2019р. пенсію за вислугою років, як працівнику освіти відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням спеціально стажу 26 років 1 місяць 19 днів.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Повне судове рішення складено 11 червня 2020 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.