Рішення № 89749309, 10.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2020 року м. РівнеСправа №460/1415/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.02.2020 №Ф-1492-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 33094,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у фізичної особи-підприємця, який не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі. Відтак, оскільки позивач не отримує доходів від підприємницької діяльності, то відсутні підстави нараховувати йому єдиний внесок. Зазначає, що суму недоїмки відповідач міг визначити виключно на підставі даних перевірки бухгалтерських документів, однак такої перевірки не було проведеною. Позивач не подавав звітність, ГУ ДПС у Рівненській області чи інший державний орган не проводив перевірку стосовно позивача, не відбирались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи. Відтак, вважає, що оспорювана вимога винесена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Крім того, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Так, за даними інформаційної системи станом на 31.01.2020 за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску на суму 33094,99 грн, яка ним не погашена. У зв`язку з чим та відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем було сформовано оспорювану вимогу. Вважає, що оспорювана вимога винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Будь-яких клопотань щодо розгляду справи з викликом учасників справи чи відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), від сторін не надходило.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 11.10.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець; вид діяльності: 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків з 03.11.2004 за №1581, а з 13.10.2004 як платник єдиного внеску за №1714023-4271 (а.с.6-8).

Обставини щодо перебування позивача на загальній системі оподаткування визнаються учасниками справи в заявах по суті справи, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відтак, в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України перебування позивача саме на загальній системі оподаткування не потребує доказуванню.

21.02.2020 ГУ ДПС у Рівненській області сформовано для позивача вимогу №Ф-1492-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (станом на 31.01.2020) на суму 33094,99 грн (а.с.3, 19).

Вважаючи таку вимогу контролюючого органу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 статті першої Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.3 Закону №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI регламентовано, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач відноситься до пільгових категорій, які в силу закону звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI).

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Пунктом 1 Розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449) встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Згідно з п.3 Розділу ІІІ Інструкції №449, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті не залежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).

Таким чином, Законом №2464-VI та Інструкцією №449 на платника єдиного внеску покладено обов`язок визначення та сплати єдиного внеску не залежно від того, отримано ним дохід у звітному періоді, чи ні.

Відтак, посилання позивача, як на обставину протиправності оспорюваної вимоги, про відсутність підстав нарахування йому єдиного внеску, оскільки він не отримує доходів від підприємницької діяльності, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

При цьому, твердження позивача про те, що він не здійснює підприємницької діяльності, не заслуговують на увагу суду, оскільки за змістом інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на час розгляду справи судом позивач, як суб`єкт підприємницької діяльності, не перебуває в процесі припинення (а.с.6-8).

Не заслуговують на увагу і твердження позивача про неподання ним звітності щодо сплати єдиного внеску, як на підтвердження нездійснення ним підприємницької діяльності, адже за змістом пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI на платника єдиного внеску законодавством покладено обов`язок подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади. Отже, факт неподання такої звітності свідчить про порушення позивачем означеного обов`язку, однак не може свідчити про неотримання ним доходу від підприємницької діяльності.

Щодо посилань позивача на те, що суму недоїмки відповідач міг визначити виключно на підставі даних перевірки бухгалтерських документів, однак такої перевірки не було проведено, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Абзацами 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 Розділу VІ Інструкції №449).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 (№К/9901/50453/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відтак, право формування та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) виникає у податкового органу не лише на підставі актів перевірки, а й у разі наявності у особи на кінець відповідного періоду своєчасно не нарахованої та/або не сплаченої самостійно суми єдиного внеску.

В свою чергу, визначення позивачу спірної суми недоїмки у розмірі мінімальних страхових внесків не потребує дослідження первинних бухгалтерських документів щодо наявності отриманих доходів від підприємницької діяльності.

Згідно з даними інтегрованої картки платника (а.с.20-26), станом на 31.01.2020 у позивача наявна заборгованість з єдиного внеску в сумі 33094,99 грн та несвоєчасність його сплати за період 2015-2019 роки.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Таким чином, оспорювана вимога від 21.02.2020 №Ф-1492-17 прийнята відповідачем саме з підстав наявності у позивача станом на 31.01.2020 недоїмки з єдиного соціального внеску на суму 33094,99 грн.

Доказів сплати єдиного внеску позивачем надано не було.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога сформована контролюючим органом правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

При цьому, недотримання контролюючим органом строку прийняття такого рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника від обов`язку сплати обов`язкових платежів.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.04.2018 у справі №810/5546/15 (№К/9901/28783/18).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, оскаржена вимога є законною та обґрунтованою. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення та не дають суду підстав для його скасування. Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року.

Суддя Дорошенко Н.О.