Рішення № 89749303, 10.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2020 року м. РівнеСправа №460/1439/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - ГУ ПФУ в м.Києві, відповідач), у якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача у поверненні безпідставно сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8303,00 грн;

зобов`язати відповідача подати до ГУ ПФУ в м.Києві подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8303,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією №ПН1066350 від 19.08.2019.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначила, що 15.08.2019 нею на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу було придбано квартиру вперше. При укладенні договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8303,00 грн. Вважає, що оскільки житло придбане вперше, то сплачений нею збір є помилково сплаченим. У зв`язку з чим позивач звернулася до відповідача щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, проте отримала відмову у поверненні вказаних коштів. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та просить зобов`язати відповідача сформувати та подати до казначейського органу подання про повернення їй сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8303,00 грн.

Ухвалою суду від 05.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач ухвалу суду від 05.03.2020 отримав 12.03.2020 (а.с.30), у встановлений судом строк відзиву не надав.

Будь-яких клопотань щодо розгляду справи з викликом учасників справи чи відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

15.08.2019 ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №1518 та попереднього договору від 29.03.2017 №396 було придбано квартиру за АДРЕСА_1 (а.с.11-14).

Позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 8303,00 грн, отримувач: УК у Голос.р-ні/Голосіїв.р-н/24140500, що підтверджується копією квитанції від 15.08.2019 №ПН1066350 (а.с.15).

Факт придбання ОСОБА_1 вказаної квартири та реєстрацію за нею права власності на таку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 №201729882 (а.с.16-19).

03.01.2020 позивач на підставі положень Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 8303,00 грн як особа, яка придбала житло вперше (а.с.9).

Відповідач листом від 01.02.2020 за №2600-0502-8/7087 відмовив позивачу у поверненні сплаченого збору з підстав, що діючим законодавством України не визначено механізму повернення даного платежу органом Пенсійного фонду, оскільки сплачений збір обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості не відноситься до коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету. Крім того, зазначено, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8303,00 грн рекомендовано звернутися до суду (а.с.10).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Таким чином, законодавець визначив, що громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, твердження відповідача про те, що діючим законодавством не визначено механізму повернення даного платежу управлінням Пенсійного фонду України, відсутні не лише норми, які б врегулювали дане питання, а й чіткий перелік документів, що підлягають аналізу для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Адже неврегулювання на законодавчому рівні механізму повернення зазначеного платежу та визначення переліку документів, що підлягають аналізу, для встановлення обґрунтованого висновку про факт первинного придбання нерухомості, не може бути підставою для обмеження права позивача на звільнення від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом №400/97-ВР.

Тобто, Закон №400/97-ВР не пов`язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального механізму чи реєстру, який би фіксував придбання житла вперше. Не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.

Суд погоджується з доводами позивача, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність у Пенсійного фонду України та його територіальних органів можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитися в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відтак, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, від 31.01.2018 у справі №819/1667/17 та від 28.11.2018 у справі №813/1126/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо придбання позивачем іншого житла як до 01.01.2013, так і після зазначеної дати. Також відсутні відомості щодо перебування ОСОБА_1 у списках на приватизацію житла чи використання нею житлового чека.

За змістом довідки Володимирецької селищної ради від 10.03.2020 №02-23/510 (а.с.27), ОСОБА_1 за місцем реєстрації смт Володимирець Рівненської області у списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Володимирецької селищної ради не перебуває.

Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 в силу вимог п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР є громадянкою, яка на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.2019 №1518 придбавала житло вперше, а тому вона звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна (квартири).

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абз.2 п.9 ч.1 ст.1 Закону №400/97-ВР).

Крім того, приписами пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Аналогічні приписи також закріплені у п.15-1 Порядку №1740.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється виключно за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, в силу вимог Закону №400/97-ВР, для оформлення договору купівлі-продажу, позивач змушена була сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваної відмови) (далі - Порядок №787).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Відповідно до пункту 5 глави 1 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Пунктом 10 Порядку №787 встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Тобто, положеннями Порядку №787 чітко визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті (податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів) здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається платником таких платежів із відповідною заявою про повернення коштів з бюджету, складеної у довільній формі, із зазначенням обов`язкової інформації, зазначеної в абз.8 п.5 Порядку №787, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Як встановлено судом, отримувачем коштів в сумі 8303,00 грн, сплачених позивачем на підставі квитанції від 15.08.2019 №ПН1066350, є УК у Голос.р-ні/Голосіїв.р-н/24140500.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд України.

Відтак, органом, що контролює справляння надходжень бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомого майна у розмірі 1% від вартості нерухомості, є виключно органи Пенсійного фонду.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі №372/1350/17, від 14.05.2019 у справі №813/1514/17, від 27.06.2018 у справі №819/1343/17, від 04.04.2019 у справі №819/1553/17 та від 03.07.2018 у справі №819/33/17, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Відтак, доводи позивача щодо наявності у неї права на повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 8303,00 грн за придбання вперше нерухомого майна (квартири) є обґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність поведінки суб`єкта владних повноважень, яка виразилась у відмові повернути позивачу безпідставно сплачені кошти в сумі 8303,00 грн з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Крім того, статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п.4); або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи виклад позовних вимог та встановлений в ході судового розгляду факт протиправної поведінки ГУ ПФУ в м. Києві, а також положення статей 5, 9 та 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача сформувати подання на повернення ОСОБА_1 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією від 15.08.2019 №ПН1066350 в сумі 8303,00 грн.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання відповідача подати таке подання до органу казначейської служби не підлягає задоволенню, оскільки положеннями Порядку №787 визначено, що таке подання подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України суд присуджує на користь позивача понесені ним судові пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 01050; код ЄДРПОУ 42098368) про зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у поверненні ОСОБА_1 безпідставно сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8303,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві сформувати подання на повернення ОСОБА_1 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, сплаченого згідно з квитанцією від 15 серпня 2019 року №ПН1066350 в сумі 8303,00 грн.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання на повернення ОСОБА_1 помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 01050; код ЄДРПОУ 42098368) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 560,53 грн (п`ятсот шістдесят гривень 53 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 червня 2020 року.

Суддя Дорошенко Н.О.