Ухвала суду № 89749221, 11.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1350/16

УХВАЛА

11 червня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Корой С.М., суддів: Токмілової Л.М., Завальнюка І.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Прокуратури Одеської області в якому просила визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 15.07.2015 року по 01.03.2016 року, відповідно до ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру»; стягнути з Прокуратури Одеської області на її користь не виплачену заробітну плату відповідно до положень визначених частиною 3 ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру»: за липень 2015 року - 19250,20 грн., за серпень 2015 року - 37389,29 грн., за вересень 2015 року - 42990,07 грн., за жовтень 2005 року - 22462,36 грн., за листопад 2015 року 54324,74 грн., за грудень 2015 року - 57856,52 грн., за січень 2016 року - 42697,20 грн., за лютий 2016 року - 53448,80 грн., а всього 330462,18 грн.; зобов`язати Прокуратуру Одеської області нараховувати та виплачувати надалі на її користь заробітну плату відповідно до вимог ст. 81 ЗУ «Про прокуратуру», починаючи з 01.03.2016 року, до внесення відповідних змін в законодавство.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання протиправними дій, стягнення невиплаченої заробітної плати.

22.05.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплаченої заробітної плати.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6 - р/2020 (справа № 1 - 223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що норма статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовується у порядку, розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України за наявними фінансовими ресурсами державного та місцевого бюджетів.

Ухвалою від 27.05.2020 року судом:

- відкрито провадження за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплаченої заробітної плати;

- вирішено, що перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі № 815/1350/16 у зв`язку з виключними обставинами на підставі п.1 ч.5 ст.361 КАС України здійснюватися колегією у складі трьох суддів.

Розгляд заяви призначено на 10.06.2020 року об 11:30 год.

05.06.2020 року (вх. № ЕП/8359/20) від Прокуратури Одеської області до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з вимогами позивача та заперечує проти задоволення вказаної заяви з огляду на наступне.

Як зазначено у відзиві, в рішенні Конституційного Суду України від 24.12.1997 № 8 - зп у справі № 3/690 - 97 вказано, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Крім того, у рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційним Судом України зазначено про те, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, як стверджує відповідач, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Відповідач зазначає, що визнані неконституційними положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у відповідній частині втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 26.03.2020 і саме з цієї дати оплата праці регулюється нормою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», яка не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. З огляду на що, визнання таким, що не відповідає Конституції України та є неконституційним положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у наведеному значенні має наслідком втрату ним чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, про що й зазначено у його тексті, у зв`язку з чим із втратою чинності даною нормою не спричинено правових наслідків для спірних правовідносин до моменту визнання її неконституційною.

Враховуючи вищевикладене, Прокуратура Одеської області просить суд відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 у адміністративній справі № 815/1350/16 за виключними обставинами.

10.06.2020 року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи №815/1350/16 у порядку письмового провадження.

Заяву розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Досліджуючи матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом прокурора Одеської області №525 від 13.05.2008 року позивача призначено на посаду прокурора з 20.05.2008 року в органи прокуратури.

Наказом №3460к від 15.12.2015 року позивача було призначено на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури №4.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, згідно п. 1-1 Перехідних положень якого до утворення місцевих прокуратур їх повноваження здійснюють міські, районні, міжрайонні, районні у містах прокуратури. На зазначений період за прокурорами та керівниками цих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури.

Згідно ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Тобто, виходячи з норм зазначеного Закону, оклад позивача повинен був складати 10 мінімальних заробітних плат починаючи з липня 2015 року і по теперішній час, на що і посилалась позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги у позовній заяві по справі №815/1350/16.

Зі змісту постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року вбачається, що в її основу покладено висновки проте, що реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» №505 від 31.05.2012 року та Законів України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.

Таким чином, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року у справі № 815/1350/16, суд надав правову оцінку обставинам справи та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі № 815/1350/16, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із ст. 97 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Суд може вимагати від відповідних органів письмове підтвердження виконання рішення, додержання висновку.

За приписами ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами та однією з підстав такого перегляду є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Таким чином, суд зазначає, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1 697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Частиною другою статті 8 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

При цьому, статтею 13 вказаного Закону обумовлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев`ятої статті 81 Закону №1697-VII, в якій передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За нормами частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно зі статтею 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Статтею 90 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури. Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились.

Разом з тим, 26.03.2020 року Конституційним Судом України прийнято Рішення №6-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення «Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, у пункті 2.3. Рішення Конституційний Суд зазначив, що за Конституцією України виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92).

Відповідно до Кодексу визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства (преамбула); регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1). Отже, Кодекс має своє специфічне призначення, тобто регулює правовідносини у бюджетній сфері.

Конституційний Суд України зазначив, що „предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України… Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України" (абзаци шостий, восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020).

Відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого частиною першою статті 81 Закону, за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу, згідно з яким норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону, а отже, є таким, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами України повноважень.

Отже, заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення визначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому за висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.11.2018 по справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), скасування чи зміна нормативного акту, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.

У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення встановлено частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Таким чином, Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Рішення.

Така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідком розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №820/2640/17.

Зважаючи на викладене вище, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення - 26.03.2020 року.

За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення та мали місце у 2015 році.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року по справі № 815/1350/16, оскільки рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 не вплинуло на правильність вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. ст. 361, 369 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2016 року за виключними обставинами в адміністративній справі №815/1350/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Головуючий суддя С.М. Корой

Суддя Л.М. Токмілова

Суддя І.В.Завальнюк