Ухвала суду № 89749219, 11.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4446/20

УХВАЛА

11 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду заяви позивача від 15.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель с/г призначення для ведення особистого селянського господарства з межами населеного пункту Олександрівка на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області; зобов`язати відповідач розглянути зазначену заяви та прийняти рішення за результатом її розгляду.

Ухвалою від 29.05.2020 визнано неповажними підстави, викладені у заяві ОСОБА_1 про поновлення йому строку звернення до суду із вимогами до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії; позовну заяву залишено без руху, серед іншого, на підставі ст. 123 КАС України та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків.

До суду від представника позивача надійшла додаткова заява про поновлення строку для звернення до суду із даними вимогами та додатками (вх. № 8148/20 від 03.06.2020), згідно з якою 27.05.2020 ним отримані матеріали виконаного адвокатського запиту, згідно з якими відповідь на заяву від 15.07.2019 представником позивача отримана лише 07.05.2020, відколи позивачу достеменно стало відомо про порушення відповідачем його прав.

Крім того, 09.06.2020 до суду від представника позивача засобами електронного заявку надійшла додаткова заява про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами, згідно з якою до 07.05.2020 позивач не був сповіщений відповідачем про час та дату проведення сесії сільської ради та йому не була відома доля його заяви; міркування з цього приводу могли ґрунтуватися на різноманітних припущеннях. Достеменно ж позивачу стало відомо про порушення його права саме з отриманої 07.05.2020 відповіді сільської ради. На переконання представника позивача, саме з 07.05.2020 розпочався відлік шестимісячного строку для звернення до суду із даними вимогами, у зв`язку із чим позивачем не пропущено встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали адміністративного позову у поєднанні із наведеними представником позивача аргументами щодо визнання причин пропущення ним строку на звернення до суду із даними позовними вимогами поважними, суд дійшов висновку про їх неповажність, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18 та від 07 лютого 2019 року у справі №819/859/16.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Суд у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

В ухвалі від 29.05.2020 судом зазначено, що звернення позивача до сільради 16.07.2019 підлягало розгляду в місячний термін (до 16.08.2019), і зі спливом цього строку розпочався відлік шестимісячного строку на звернення до суду із вимогами щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який сплинув 16.02.2020. Представник позивача звернувся до сільради із запитом лише на початку травня 2020 р., на що отримав відповідь 07.05.2020, що жодним чином не вливає на перебіг строку позовної давності та не виправдовує пасивну поведінку позивача протягом тривалого часу.

Наведені в додаткових заявах від 29.05.2020 та від 06.06.2020 представником позивача обґрунтування щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду із даними вимогами, рівно як і вчасне звернення до суду після достеменного виявленого порушеного права 07.05.2020, - судом визнаються неспроможними, адже не впливають на перебіг строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо не розгляду заяви позивача від 15.07.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як зазначено судом вище, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд також підкреслює, що незнання (на чому в даному випадку й наполягає представник позивача) про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

При цьому суд окремо звертає увагу представника позивача на те, що за вимогами Земельного кодексу України звернення позивача до сільради 16.07.2019 підлягало розгляду в місячний термін - до 16.08.2019, і саме зі спливом цього строку розпочався відлік шестимісячного строку на звернення до суду із вимогами щодо бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який сплинув 16.02.2020. Відтерміновані у часі звернення щодо уточнення підстав та обставин допущення спірної бездіяльності відповідачем за вказаних обставин жодного значення для цілей виправдання несвоєчасного звернення до суду не мають, так як не утворюють непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення за судовим захистом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 9901/601/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

В силу ж ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Разом з тим, суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений можливості повторно звернутися до відповідача із відповідною заявою та у подальшому оскаржити у встановлений законом строк рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк