Рішення № 89749134, 10.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3893/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанов від 27 квітня 2020 року.

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому позивач просив постановити рішення, яким визнати протиправними дії головного державного виконавця Волкогонова Олексія Олексійовича, визнати протиправними та скасувати винесені ним постанови від 27 квітня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 28 квітня 2020 року позивачка дізналась, що 27 квітня 2020 року головним державним виконавцем Волкогоновим О.О. винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн., з якими позивач категорично не погоджується та вважає протиправними.

Ухвалою суду від 08 травня 2020 року адміністративний позов було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161, 287 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України позивачу було роз`яснено, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом зазначення у позовній заяві відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме: ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, а також його офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти або причин неможливості надання вказаної інформації; приведення позовних вимог у відповідність до наданих документів та вимог ст.ст. 160, 287 КАС України; надання документу про сплату судового збору у розмірі 1681, 60 грн. або, у разі наявності передбачених Законом України "Про судовий збір" підстав, клопотання про звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, обґрунтоване належними та достатніми доказами.

18 травня 2020 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про усунення недоліків позову, до якої, зокрема додана позовна заява, оформлена відповідно до вимог статей 160, 161, 287 КАС України.

Відповідно до виправленої позовної заяви, ОСОБА_1 звертається з позовними вимогами до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що призвели до винесення постанови від 27 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61926544 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн. та скасування цієї постанови; про визнання протиправними дій Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що призвели до винесення постанови від 27 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61926350 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. та скасування цієї постанови (а.с. 22-24).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 28 квітня 2020 року їй надійшло повідомлення банку про те, що на її розрахунковий рахунок накладено арешт державною виконавчою службою. У зв`язку із цим, 29 квітня 2020 року позивач звернувся до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Ізмаїльський відділ ДВС), де з`ясувалось, що 27 квітня 2020 року головним державним виконавцем Волкогоновим О.О. винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. та про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн., з якими позивач категорично не погоджується та вважає протиправними.

Так, позивач стверджує, що під час візиту до відповідача їй стало відомо, що зазначені постанови прийняті посадовою особою відповідача на виконання постанов головного державного виконавця Діордієвої Н.В. від 19 грудня 2017 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 6400, 00 грн. та витрат виконавчого провадження у сумі 100, 00 грн., які у свою чергу були прийняті під час виконання виконавчого листа № 1510/6905/12, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом 11 листопада 2013 року. Однак, як вказує позивач, їй постанови від 19 грудня 2017 року не надсилались та не були відомі до 28 квітня 2020 року. При цьому, позивач зазначає, що тримісячний строк пред`явлення до виконання постанов від 19 грудня 2017 року минув та поважних причин для його поновлення не має.

Крім того, позивач посилався на те, що відповідачем допущено систематичне порушення вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої копії постанов та інші документа виконавчого провадження доводяться до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, а постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також позивач спростовувала доводи відповідача стосовно неможливості надіслання їй копії постанов виконавчого провадження у зв`язку з незнанням її чинної адреси, тим що 17.07.2015 року Ізмаїльський міськрайонний суд виніс ухвалу (справа № 1510/6905/12), якою відмовив у задоволенні подання про оголошення її у розшук, та зазначив, що згідно довідок про реєстрацію місця проживання фізичної особи, наданої Ізмаїльським РВ ГУДМС України в одеській області, (...) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ». Таким чином, позивач вважає, що адреса її проживання була відома Ізмаїльському відділу ДВС ще з 22.11.2013 року.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанов від 27 квітня 2020 року.

Розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст.ст. 268, 269, 271, 272, 287 КАС України. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 червня 2020 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №22.

У позовній заяві позивачка на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України просила розглянути справу за її відсутності в порядку письмового провадження.

29 травня 2020 року від відповідача через канцелярію суду засобами електронної пошти надійшов відзив на позовну заяву, а також на виконання ухвали суду про витребування доказів матеріалів виконавчих проваджень № 61926544 та № 61926350 (а.с. 42-68).

01 червня 2020 року позивачем через канцелярію суду засобами електронної пошти подано відповідь на відзив з додатковими письмовими доказами (а.с. 73-86).

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Враховуючи особливості подання заяв по суті справи в окремих категоріях адміністративних справ, визначені частиною першою статті 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне. Так, відповідач зазначив, що 12 червня 2017 року до відділу надійшла заява ОСОБА_2 про прийняття на повторне примусове виконання виконавчого листа № 1510/6905/12, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом 11 листопада 2013 року. 12 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в межах якого 26 червня 2017 року він прибув за місцем проживання боржника, зазначеним у виконавчому листі ( АДРЕСА_1 ), а 03 серпня 2017 року за адресою вказаною стягувачем, та встановив, що боржник за вказаними адресами не проживає.

Вказані обставини, на переконання відповідача, свідчать про активні дії державного виконавця під час примусового виконання виконавчого листа № 1510/6905/12, чим обумовлено стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на підставі постанов від 19 грудня 2017 року.

Також відповідач зазначив, що 06 травня 2020 року позивачем самостійно сплачено суму виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

У судове засідання, призначене на 03 червня 2020 року, учасники справи не з`явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

У позовній заяві позивачка на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України просила розглянути справу за її відсутності в порядку письмового провадження.

Інші учасники справи причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Глава 11 КАС України визначає особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема категорії термінових адміністративних справ (ст.ст. 268-289).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються статтею 287 КАС України.

Отже, справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби відносяться до категорії термінових адміністративних справ, які розглядаються з урахуванням положень ст.ст. 268, 269, 271, 272 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження 10 червня 2020 року за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.

27 квітня 2020 року головним державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкогоновим О.О. відкрито виконавче провадження № 61926350 з примусового виконання постанови № 54115503, виданої 19 грудня 2017 року головним державним виконавцем Діордієвою Н.В. про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; Стягувач: Держава.

Документ вступив у законну силу (набрав чинності) 19.12.2017 року (а.с. 7, 56-57).

27 квітня 2020 року головним державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Волкогоновим О.О. відкрито виконавче провадження № 61926544 з примусового виконання постанови № 54115503, виданої 19 грудня 2017 року головним державним виконавцем Діордієвою Н.В. про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн., Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ; Стягувач: Держава. Документ вступив у законну силу 19.12.2017 року (а.с. 6, 60-61).

Правомірність вказаних постанов є предметом позову ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Судом встановлено, що виконавче провадження № 61926350 відкрите з метою примусового виконання постанови від 19 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн.

Так, постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 19 грудня 2017 року, прийнятою в межах виконавчого провадження № 54115503 з виконання виконавчого листа № 1510/6905/12, виданого 11 листопада 2013 року Ізмаїльським міськрайонним судом, про: « ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у вихованні та спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Встановити ОСОБА_2 час для виховання та спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 два раза на тиждень - в суботу і неділю з 09 години до 17 години без присутності ОСОБА_1 з правом вільного вибору території і місця спілкування, а також з 09 години до 12 години в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року. Встановити ОСОБА_2 час для оздоровлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного року в літній час на протязі одного тижня без присутності ОСОБА_1 », констатовано, що рішення суду не виконано, у зв`язку із чим відповідно до ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 6400, 00 грн.

Стягувач: Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області (а.с. 55).

Виконавче провадження № 61926544 відкрите з метою примусового виконання постанови від 19 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 100, 00 грн.

Так, судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 19 грудня 2017 року, прийнятою в межах виконавчого провадження № 54115503 з виконання виконавчого листа № 1510/6905/12, виданого 11 листопада 2013 року Ізмаїльським міськрайонним судом, встановлено, що при проведенні виконавчих дій здійснено витрат на загальну суму 100, 00 грн., у зв`язку із чим відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з боржника - ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 100, 00 грн.

Стягувач: Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області (а.с. 58-59).

19 грудня 2017 року головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Діордієва Н.В. звернувся до начальника цього відділу із заявою про виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження, оскільки 19.12.2017 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1510/6905/12 завершено на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий збір не стягнуто. З огляду на викладене, державний виконавець просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови від 19 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6400, 00 грн. (а.с. 53).

З наданих до суду матеріалів, судом не встановлено факту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 19 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6400, 00 грн. в період з 19.12.2017 року по 27.04.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження з примусового виконання постанови № 54115503, виданої 19 грудня 2017 року головним державним виконавцем Діордієвою Н.В., про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. відкрито спірною постановою відповідача від 27 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61926350.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

05.10.2016 року набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями вказаного Закону в редакції від 18.04.2020 року, а також чинній на момент вчинення відповідної виконавчої дії.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження", кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

У відповідності з ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку регламентовані статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною першої цієї статті передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У вказаній редакції ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" діє без змін від часу прийняття Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Таким чином, строк пред`явлення виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, до виконання обмежений трьома місяцями, які, згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" обчислюються/ встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

На підставі встановлених обставин справи та викладених норм Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов наступних висновків:

- постанови державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 19 грудня 2017 року ВП № 54115503 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є виконавчими документами, в силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження";

- стягувачем за вказаними виконавчими документами є держава (за приписами ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ);

- строк пред`явлення виконавчих документів, за якими стягувачем є держава, становить, згідно вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", три місяці та обчислюється з наступного дня після набрання ним законної сили (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження");

- постанови державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 19 грудня 2017 року ВП № 54115503 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження набули чинності 19.12.2017 року, отже з 20.12.2017 року починається відлік строку пред`явлення цих виконавчих документів до виконання.

- виконавче провадження № 61926350 з примусового виконання постанови державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області ВП № 54115503 від 19 грудня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. відкрито 27 квітня 2020 року, тобто з порушення строку пред`явлення, визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження";

- виконавче провадження № 61926544 з примусового виконання постанови державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області ВП № 54115503 від 19 грудня 2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн. відкрито 27 квітня 2020 року, тобто з порушення строку пред`явлення, визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 5, ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Проте, в наданих до суду матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили про факт переривання строку давності пред`явлення виконавчих документів до виконання, або вчинення державними виконавцями дій щодо поновлення пропущеного строку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено строк пред`явлення виконавчих документів, тобто постанов ВП № 54115503 від 19 грудня 2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, до виконання.

У постанові від 07 лютого 2019 року по справі №13125/09/1570 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, з підстав неналежного використання стягувачем своїх процесуальних прав, не підлягає поновленню.

Відповідно до порядку здійснення виконавчого провадження, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постановах державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області від 19 грудня 2017 року ВП № 54115503 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження зазначено, що Стягувачем є Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області.

З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2017 року головний державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Діордієва Н.В. звернувся до начальника відділу із заявою про виведення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження, оскільки 19.12.2017 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1510/6905/12 завершено на підставі ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» а виконавчий збір не стягнуто. З огляду на викладене, державний виконавець просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови від 19 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6400, 00 грн. (а.с. 53).

Однак, з наданих до суду матеріалів судом не встановлено факту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 19 грудня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 6400, 00 грн. в період з 19.12.2017 року по 27.04.2020 року.

Що стосується посилань відповідача на те, що позивачем самостійно сплачено суму виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, суд зазначає наступне.

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 травня 2020 року ВП № 61926350, внаслідок встановлення, що виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих сплачено повністю, закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови № 54115503 від 19 грудня 2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 6400, 00 грн. (а.с. 66).

Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 травня 2020 року ВП № 61926544, внаслідок встановлення, що витрати на проведення виконавчих сплачено повністю, закінчено виконавче провадження з примусового виконання постанови № 54115503 від 19 грудня 2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 100, 00 грн. (а.с. 67).

Водночас, суд приймає доводи позивача про те, що підставою самостійної сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є не визнання позивачем їх правомірності, а необхідність зняття арешту з майна, зокрема банківського рахунку, необхідних позивачу для забезпечення життєдіяльності.

Таким чином, суд вважає, що предмет спору не зник у зв`язку із самостійною сплатою позивачем виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1); своєчасно, тобто протягом розумного строку (п.10).

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанови про відкриття виконавчого провадження № 61926544 від 27 квітня 2020 року та № 61926350 від 27 квітня 2020 року прийняті відповідачем з порушенням вимог п. 1, п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

При цьому, суд вважає, що права позивача підлягають відновленню шляхом визнання противними та скасування судом постанов про відкриття виконавчого провадження № 61926544 від 27 квітня 2020 року та № 61926350 від 27 квітня 2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору за подання до адміністративного суду цього позову у розмірі 1681, 60 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 139, 194, 205, 229, 243-246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанов від 27 квітня 2020 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 61926544 від 27 квітня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 61926350 від 27 квітня 2020 року.

Стягнути за рахунок Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 35067687; 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр-т Миру, 23, кімн. 203) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1681, 60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Ізмаїльський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 35067687; 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр-т Миру, 23, кімн. 203).

Суддя О.В. Глуханчук

.