Рішення № 89749002, 09.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2369/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді – Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Приймака С.І.,

за участі:

позивача – не з`явився,

представника відповідача 1 – Мартинишин І.І., згідно довіреності,

представника відповідача 2 – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А4324, військової частини А1463 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А4324 (далі – ВЧ 4324, відповідач 1), військової частини А1463 (далі – ВЧ А1463, відповідач 2), з такими вимогами:

- визнати протиправними дії командування військової частини А4324 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 01.11.2018;

- зобов`язати військову частину А4324 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 01.11.2018.

Ухвалою судді від 25.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.04.2020 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив (вх. №19134).

14.04.2020 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. №19812).

Ухвалою судді від 19.05.2020 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін та призначено судове засідання у справі. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача – військову частину А1463.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач наголошував, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідач 1 не провів з ним розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 по 2018 роки, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Позивач зазначає, що звертався як до відповідача 1, так і до відповідача 2 із заявою про виплату вказаної компенсації, однак отримав відповіді про відмову у задоволенні вимог заяви. Оскільки звернення до відповідачів не призвело до відновлення порушених прав позивача, він звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач – військова частина А4324 - позову не визнав. Подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідно до п. 19 ст.10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану, або до моменту прийняття рішення про демобілізацію, надання військовослужбовцям інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Крім того, зазначив, що відповідно до п.3 розділу XXXІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) звільненимз військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведення організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням із списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація а всі невикористані дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Відповідач також зазначив, що на час виключення позивача зі списків особового складу командування військової частини А4324 було позбавлено можливості провести відповідний розрахунок або за його бажанням надати йому відпустку у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 не звертався з відповідним рапортом до командира. Підсумовуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив (вх. №19812), у якому зазначив, що не погоджується із запереченнями відповідача 1, викладеними у відзиві на позов. Наголосив, що у листопаді 2019 начальником генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України направлено в усі військові частини телеграму про виплату за минулі роки, в тому числі за 14 календарних днів за рік отримання статусу учасника бойових дій, та за таку ж саму кількість календарних днів року звільнення, на підставі наказу командира та відповідним рапортом військовослужбовця. Зазначена телеграма є у всіх військових частинах, в тому числі у відповідача. Наголосив, що у зв`язку з тим, що його було звільнено з військової служби з 01.11.2019, він не є військовослужбовцем, відтак жодні виплати з ним після звільнення не проводилися. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити повністю.

В судове засідання позивач не прибув. 07.06.2020 скерував на електронну адресу суду клопотання (вх. №5179 ел.), у якому просив проводити розгляд справи без участі позивача у зв`язку з карантинними обмеженнями та неможливістю добратися транспортними засобами до суду.

Представник відповідача – військової частини А4324 - в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позов. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача – військової частини А1463 - в судове засідання не прибув. Причин неявки та відношення до позову суду не повідомив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А4324 (по особовому складу) від 12.10.2018 №55-РС старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника контрольно – технічного пункту технічної частини військової частини А1463, звільнено у запас відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” за підпунктом “б” (за станом здоров`я), направлено для зарахування на військовий облік до Кам`янка – Бузького РВК Львівської області.

Наказом командира військової частини А4324 (стройовій частині) від 01.11.2018 №260 старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника контрольно – технічного пункту технічної частини військової частини А1463, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.11.2018.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 07.02.2017 військовою частиною А0780 Повітряних Сил Збройних Сил України, позивач є учасником бойових дій (а.с. 11).

Згідно довідки військової частини А1463 від 20.02.2020 №350/486/200/224 ОСОБА_1 у період з 07.02.2017 по 01.11.2018 додаткова відпустка як учаснику бойових дій не надавалася.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач 1 не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 роки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також ст.16-2 Закону України “Про відпустки”.

Вказане підтверджує долучена до матеріалів справи довідка військової частини А1463 від 20.02.2020 №350/486/200/232.

13.02.2020 позивач звертався до командира військової частини А4324 із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій.

Аналогічна заява була скерована командиру військової частини А1463.

Відповідач 1 у листі щодо розгляду заяви від 24.02.2020 № 350/486/25/126 зазначив, що згідно розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки Міністра оборони України від 14.11.2019 за поданням начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.11.2019 №300/1/с/3288, підставою включення компенсації до наказу командира військової частини є рапорт військовослужбовця.

У відповіді військової частини А1463 від 20.02.2020 №350/486/200/233 зазначено, що виплата компенсації особам, звільненим з військової служби та в установленому порядку виключених зі списків особового складу військової частини здійснюється на підставі відповідного рішення суду після набрання ним законної сили.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Спірні правовідносини регулює Закон України “Про відпустки”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та інші нормативно – правові акти.

Так, відповідно до Закону України “Про відпустки”, встановлено такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 вказаного Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 вказаного Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 вказаного Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 вказаного Закону передбачено додаткові відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності. Зокрема, такі відпустки встановлюються для: учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік”.

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, учасникам бойових дій, якими є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час, надаються такі пільги як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік”.

Також нормами вказаного Закону врегульовано, що у рік звільнення зазначених військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені ч.1, 6 та 12 вказаної статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою вказаної статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені п.п. 17 і 18 вказаної статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених п.п. 17 і 18 вказаної статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Стаття 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”): визначає, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій”.

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою – раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, наведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч.1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, припиняється.

Відповідно до ч. 8 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбаченім Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Так, відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у рік звільнення зазначених в абз.1 та 2 вказаного пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, суд зазначає, що норми Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

З матеріалів справи, зокрема з відповіді військової частини А4324від 24.02.2020 №350/486/25/126 вбачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині А1463 та перебував на грошовому забезпеченні у цій військовій частині.

Водночас, судом встановлено, що військова частина А1463 перебуває в підпорядкуванні військової частини А4324 і усі розрахунки при звільненні з позивачем проводила військова частина А4324.

Таким чином, на час прийняття наказу командира військової частини А4324 (стройовій частині) від 01.11.2018 №260, яким старшого прапорщика ОСОБА_1 , начальника контрольно – технічного пункту технічної частини військової частини А1463, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.11.2018, відповідачем – військовою частиною А4324 - протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2017 по 2018 роки.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірною позицію відповідача – військової частини А4324, викладену у відзиві на позов про те, що в особливий період надання інших видів відпусток, в тому числі, додаткової відпустки як учаснику бойових дій припиняється, а при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток (у тому числі військовослужбовцям – учасникам бойових дій) виплачується лише за відповідним рапортом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, судом при розгляді даної справи враховано висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (620/4218/18).

Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, однак, не може позбавляти особу (при звільненні зі служби) права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що відповідач – військова частина А4324 не довів правомірність своєї бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 роки, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде визнання протиправної бездіяльності відповідача 1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 роки, та зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 01.11.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч.1ст. 5 Закону України “Про судовий збір” і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244– 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4324 (код ЄДРПОУ 07928969, місцезнаходження: 81134, Львівська область, с. Липники, в/м Липники) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 01.11.2018.

Зобов`язати військову частину А4324 (код ЄДРПОУ 07928969, місцезнаходження: 81134, Львівська область, с. Липники, в/м Липники) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби – 01.11.2018.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2020

Суддя Потабенко В.А.